Копенгагенська нарада з людського виміру

У європейських країнах міцніла свідомість того, що усунення воєнної загрози не принесе континенту миру і стабільності, поки на ньому залишатимуться бідність, відсталість, безправ'я людей. Для обговорення цих проблем держави - учасниці НБСЄ протягом 1989-1991рр. провели у Парижі, Копенгагені та Москві наради з питань людського виміру, тобто з питань, які стосуються забезпечення фундаментальних прав і свобод людей, умов їхнього життя.

Найважливішою з трьох стала Копенгагенська нарада у червні 1990 р.На ній було прийнято Підсумковий документ, у якому було проголошено ті принципи, до яких мусить при стати кожна демократична країна. Насамперед підтверджувалася відданість таким цінностям, як свобода і права людини, справедливість, демократія, політичний плюралізм. Разом з тим, наголошувалося, що законність у кожній країні не повинна бути формальною, вона мусить сприяти найповнішому самовиявленню людини, гарантувати їй гідне життя. Документ дав тлумачення справедливості, яка означала періодичне проведення вільних виборів, контроль за діяльністю виконавчої та судової влади, військових структур, рівність всіх людей перед законом. Кожна людина повинна мати гарантії від несправедливого судового переслідування, у зв'язку з чим судді та адвокати мусять бути незалежними від влади.

Усі держави, що підписали документ, зобов'язалися виконувати волю народу, висловлену під час виборів, гарантувати усім громадянам рівне виборче право. Була підтверджена відданість правам людини на політичну діяльність, на свободу думки, на інформацію, на мітинги і демонстрації, на профспілки, на свободу совісті та релігії, на власність, на свободу вільно залишати свою країну та повертатися до неї, на юридичний захист. Особливо підкреслювалася неприпустимість тортур та інших нелюдських покарань. Крім того, було заявлено про намір домагатися повсюдного скасування смертної кари.

Велику увагу в документі було приділено правам національних меншин. За ними оголошувалося право вільно користуватися рідною мовою, утворювати різні об'єднання, сповідувати свою релігію, підтримувати контакти із своїми родичами в інших країнах. Учасники наради зобов'язалися оберігати культурну самобутність меншин, осудили тоталітаризм, расову та етнічну ненависть, ксенофобію, у т. ч. антисемітизм, дискримінацію людей за національними, релігійними та ідеологічними мотивами.

Кінець «холодної війни»

Остаточну крапку в «холодній війні» поставила Паризька нарада керівників держав - членів НБСЄ 19-21 листопада 1990 р.Вранці напередодні наради відбулася зустріч представників держав - членів НАТО та ОВД. Двадцять дві держави підписали Спільну декларацію, у якій зобов'язалися підтримувати лише такий воєнний потенціал, який необхідний для оборони та для запобігання війні, тобто для попередження можливого агресора, а також визнали неподільність безпеки у Європі, тобто залежність загальної безпеки від безпеки кожної окремої європейської країни.

Одночасно двадцять дві держави підписали Договір про звичайні збройні сили у Європі. Згідно з договором вони зобов'язалися протягом сорока місяців провести скорочення основних видів бойової техніки. Підписання договору створило принципово нову атмосферу для Паризької наради. Усі її учасники тепер вважали себе єдиною групою, об'єднаною спільною метою та спільними принципами. В останній день наради вони підписали Паризькі хартію для нової Європи, у якій оголосили відданість принципам Гельсінкського Заключного акта і прагнення розвивати відносини між собою на основі взаємоповаги і співробітництва.

У Хартії проголошувалося, що економічна свобода мусить поєднуватися із принципом соціальної справедливості і відповідальним ставленням до навколишнього середовища. Згідно з положеннями Хартії нова Європа має будуватися на засадах мирного врегулювання суперечностей, неподільності безпеки, контролю за рівнем озброєнь, співробітництва з іншими країнами, непорушності суверенітету й територіальної цілісності держав. Паризька хартія накреслила шляхи подальшого розвитку Європи - захист прав та основних свобод людини, зміцнення демократії, забезпечення верховенства права, захист національних меншин, боротьба проти расової та етнічної ненависті, антисемітизму, ксенофобії та дискримінації, проти тероризму та наркобізнесу, єдність зусиль по запобіганню та розв'язанню конфліктів.

Паризька хартія підвела остаточну риску під періодом «холодної війни», відкрила новий напрям для загальноєвропейського процесу.

Пошук нового світового порядку

Після розпаду СРСР та соціалістичної системи завершився етап поділу світу на два полюси. Організація Варшавського Договору у 1991 р.саморозпустилася. Перед США відкрилася перспектива створити монополярну систему, у якій вони були б одноосібним світовим лідером, відповідальним за міжнародну ситуацію. Позитивним наслідком монополярної системи був би жорсткий контроль за діями агресивних країн. Однак чимало політичних діячів вбачають у монополярній системі і негативну рису, оскільки Сполучені Штати, вільні від контролю з боку світового співтовариства, можуть вдатися до безвідповідальних кроків у відносинах з іншими країнами.

Деякими своїми діями США підтверджували такі побоювання. У 1998 р. вони завдали ракетно-бомбових ударів по воєнних об'єктах в Сербії, щоб припинити косівський конфлікт. У 2003 р. проігнорували думку Ради Безпеки ООН і без її санкції здійснили вторгнення у суверенний Ірак. Захопивши Ірак, який володіє найбільшими покладами нафти, США почали погрожувати іншим країнам, яких вони визначили як «вісь зла», - Сирії, Іраку, Північній Кореї. У 2003 р. США оголосили про свій вихід із Договору про протиракетну оборону, який забезпечував ядерний паритет між ними і Росією. Росія, яка стала основним спадкоємцем СРСР, відчуває моральне пригнічення через втрату статусу наддержави і нама­гається відновити його, перетворивши на «зону особливих російських інтересів» євразійський простір. Боротьба за цей статус, на думку Кремля, допоможе згуртувати суспільство, в якому зросли опозиційні настрої через економічні труднощі в країні. Одночасно в Росії посилюється вплив націонал-патріотів, які закликають до відродження імперії. Здійснення цієї мети означало б відновлення біполярної системи у міжнародних відносинах. Низка могутніх країн непідвладні американському контролю. Зміцніла солідарність країн у різних регіонах планети. Європейські країни гуртуються навколо потужних ФРН і Франції для економічної конкуренції із США та Японією. Прагнуть до об'єднання зусиль «азіатські тигри». Триває консолідація арабського, а також всього мусульманського світу, де провідну роль відіграють нафтовидобувні країни.

Міцніє роль міжнародних органів, зокрема Організації безпе­ки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), на яку в 1994 р.була перейменована НБСЄ.

Улітку 1991 р.СРСР та США підписали перший Договір про скорочення стратегічних наступальних озброєнь - ЄНО 1 (інша назва - СТАРТІ), за яким вони мусили скоротити части­ну своїх континентальних балістичних ракет. У 1993 р.Росія та США підписали Договір СНО-2 (СТАРТ-2). Ним передбачено скорочення ядерних потенціалів на дві третини.

У 1994 р.Україна, Росія та США зробили спільну тристоронню заяву, за якою Україна зобов'язалася позбутися ядерної зброї, а дві великі держави надали їй гарантії безпеки. Тим самим Україна стала першою державою, що добровільно відмовилася від наявного атомного арсеналу.

Дата добавления: 2014-01-04