Глобальні проблеми сучасності

СВІТ НА МЕЖІ ТИСЯЧОЛІТЬ

Боротьба за новий міжнародний економічний порядок

Країни «третього світу» стали джерелом сировини і дешевої робочої сили для постіндустріальних країн. Таке місце у міжнародній економіці позбавляє їх перспектив перейти на новий етап розвитку. Тому «група 77» в ООН починаючи з 1974 р. домагається встановлення у світі нового міжнародного економічного порядку (НМЕП). Головна ідея НМЕП полягає в тому, щоб країни, які розвиваються, здобули можливість самостійно розпоряджатися національними природними ресурсами і щоб ніхто не втручався в їхню економічну діяльність.

Ситуація для «третього світу» погіршується і тим, що змен­шуються їхні валютні ресурси, а значить, і можливості модер­нізувати свої економіки. У підсумку вони все глибше скочуються у боргову яму. Борги найбідніших країн протягом 1980-2000 рр. зросли від 500 млрд. до 3 трлн. доларів.

Одна з головних цілей НМЕП - припинення коливання цін на сировину на світовому ринку і наступна ліквідація надмірно великої різниці цін на сировину і промислові товари (так званих ножиць цін). Особливо наполегливо країни «третього світу» вимагають усунути розрив у технологічному рівні між ними та провідними країнами. Це найскладніша проблема, бо новітні технології та обладнання надто дорогі, і західні підприємці намагаються запроваджувати їх там, де вони швидко скуповуються.

Однією з причин відставання країн «третього світу» є те, що в них не розвинуті основні компоненти постіндустріального суспільства - інформатика й обслуговування. Недостатня кваліфікація робітників зумовлює нижчу, порівняно із західною, продуктивність праці. У цих країн залишається єдиний вихід, щоб підняти технічний рівень, - заохотити західних підприємців. Для цього вони змушені встановлювати низьку заробітну плату, бо тільки дешева ціна робочої сили привертає увагу західних бізнесменів.

УXX ст. людський геній докорінно змінив планету. Але ряд проблем, від яких залежить майбутнє людства, й досі залишаються нерозв'язаними. Вони проявляються у всесвітньому масштабі та стосуються всіх народів, усіх людей незалежно від майнового стану. Тому ці проблеми вважаються глобальними.

Після проблеми збереження миру, уникнення світової війни першочерговим питанням є забезпечення народного господарства необхідними ресурсами. Дедалі гострішою стає енергетична проблема. У повоєнний період для одержання електроенергії значно більше використовується нафти і газу. Щоправда, висока ціна на нафту змусила провідні країни проявити заощадливість, тому в 70-80-х роках рівень споживання нафти на Заході майже не зріс. У світі ж у цілому нафта і газ покривають близько 70 % потреби в енергії. Чверть населення планети, яка проживає у 26 розвинутих країнах, споживає 75 % електроенергії, 79 % видобувного палива. За такого рівня споживання їхні запаси можуть бути вичерпа­ними протягом половини наступного століття.

Для країн з невисоким технологічним рівнем проблема енергоносіїв залишається найактуальнішою. Не маючи можливості купувати нафту й газ у великій кількості через неконкурентоспроможність своїх товарів на світовому ринку, вони мусять у найкоротший термін знайти альтернативні нафті й газу джерела енергії, створити і запровадити енергозберігаючі технології.

За останні 80 років промислове виробництво у світі зросло у 15 разів. Такі темпи містять у собі загрозу природі. Розвиток індустрії, особливо важкої, призводить до того, що в атмосфері збільшується концентрація вуглецю. Деякі вчені прогнозують, що на середину XXI ст. настане глобальне потепління атмосфери, унаслідок чого почнеться танення північних криг. Рівень Світового океану підвищиться, почнеться затоплення частини суші.

Велику екологічну небезпеку становить забруднення навколишнього середовища. Найбільша промислово розвинута країна - США щорічно «викидає» у навколишній світ 60 млн. тонн шкідливих відходів. Так само забруднюється атмосфера на території колишнього СРСР, технологічний рівень якого значно відстав від американського.

Більше половини шкідливих викидів випадає саме у тих країнах, де вони були утворені. Та значна їх частина «мандрує» у сусідні країни. У Швеції та Норвегії більшість «кислотних дощів» іноземного походження, насамперед з російської та британської територій. Від кислотних дощів у цих країнах постраждали тисячі озер, які використовувалися у рибному господарстві, у ФРН постраждала третина лісів. Все це призвело до серйозного забруднення Світового океану.

Загрозливим стає зменшення вмісту озону в атмосфері. Над планетою утворилися «озонні дири». Якщо вони розростуться, то атмосфера не зможе затримувати ультрафіолетові промені, які дуже небезпечні для здоров'я людей.

Інтенсифікація сільського господарства призвела до руйнування найродючішого шару ґрунту. Кожні десять років він зменшується на 7 %. До того ж ґрунти отруюються ядохімікатами, іншими хімічними засобами. За підрахунками, через 50 років земля вже буде нездатною поглинати хімічні речовини.

Загострюється продовольча проблема. При всій шкідливості для більшості країн промислового розвитку його інтенсифікація залишається єдиною надією покінчити з соціальними хворобами, у першу чергу - з хронічним недоїданням, особливо поширеним у Азії та Африці. Відомо, що постійно 450 млн. чоловік на планеті голодують, а ще декількасот мільйонів одержують недостатню кількість їжі. Хоча виробництво зерна на планеті невпинно зростає, з кінця 70-х років на кожну людину його припадає дедалі менше і менше.

Бідою людства стало.хронічне безробіття. У розвинутих країнах воно сягає мільйонів людей. Зростає безробіття і в країнах Азії, Африки та Латинської Америки внаслідок міграції сільського населення у міста. Безробіття породжує бідність, соціальні хвороби.

У 2000 р. середній прибуток на душу населення у найбідніших державах «третього світу» був у 80 разів меншим, ніж у США. Сьогодні 1,2 млрд. населення планети мають щоденний прибуток менше 1 дол., 150 млн. людей - безробітні, а 750 млн. - наполовину безробітні, 800 млн. людей не мають доступу до меди­цини, 55 млн. - вражені вірусом СНІДу, 850 млн. - неписьменні.

Енергетична, екологічна, продовольча проблеми загострю­ються тому, що безупинно зростає кількість людей на планеті. Стався демографічний вибух. За 19 століть нашої ери людство збільшилося удвічі, а лише протягом XX ст. - більше ніж утричі (від 1,4 до 4,5 млрд. чоловік). На початок 2000 р. його чисельність сягнула 6 млрд. У деяких країнах щільність населення становить сотні чоловік на квадратний кілометр. Майже половина людства проживає у містах. Передбачається, що у 2025 р. населення Землі сягне 8 млрд. чоловік, з яких 6,8 млрд. проживатимуть у країнах «третього світу».

Якщо в Європі досягнуто рівноваги між кількістю померлих і народжуваних, то у країнах, що розвиваються, населення не­впинно зростає. Дві третини його припадають на Азію, Африку і Латинську Америку. Тут видобувається половина сировинних і паливних ресурсів планети, але самі країни цих континентів споживають лише 1/8 частку своїх багатств. Така величезна кількість напівголодних, охоплених відчаєм людей створює на планеті ситуацію, дуже небезпечну для загального миру.

Дата добавления: 2014-01-04