Класифікація спеціальних вантажів

Спеціалізований рухомий склад (СРС) - транспортні засоби, призначені для перевезення спеціальних вантажів або обладнані спеціальними завантажувальними (розвантажувальними) пристроями, що дозволяють

(полегшують) завантаження-розвантаження таких вантажів.

Спеціалізований транспортний засіб є автомобілем або автопоїздом у складі автомобіля-тягача і причепа (причепів) або напівпричепа.

Аналіз вантажів, перевезення яких звичайними транспортними засобами ускладнене або неможливе, дозволяє визначити раціональну структуру парку СРС.

Усі вантажі, що перевозяться СРС, згруповані в п'ять груп, за наступними параметрами, це:

– фізичні властивості;

– хімічні властивості;

– біологічні властивості;

– маса;

– об'єм;

– розміри;

– способи завантаження або розвантаження;

– способи зберігання;

– санітарні вимоги.

Розглянемо розподіл вантажів за групами.

І-ша група включає вантажі:

– довгомірні (труби, ліс, колони та ін.);

– об'ємні і великогабаритні (будки-побутовки, кіоски торговельні, турбіни електростанцій і т. д.);

– штучні (легкові автомобілі, навантажувачі та ін.).

При перевезенні вантажів першої групи необхідно оберігати їх від поломок, руйнування поверхонь і переміщення на транспортному засобі при русі.

Залежно від характеру вантажу необхідно враховувати орієнтацію вантажу по вертикалі, опору на поверхню, або ж тільки на певні точки і можливість опирання один на одного.

Рухомий склад повинен мати платформу без бортів з суцільною основою або розсувну, обладнану спеціальними пристроями захоплення, кріплення або утримання.

Вантажі II-ї групи в основному сипкі або навалювальні (навалочні). Умовно їх поділяють на три підгрупи:

– звичайні сипкі (грунт, інертні матеріали та ін.), що зберігають свої фізичні властивості при перевезенні без додаткових умов;

– сипкі, вимагаючі захисту від атмосферних опадів (крейда, цемент);

– напіврідкі або в'язкі, вимагаючі особливих умов перевезення.

Наприклад, товарний бетон або розчин вимагає перемішування для попередження розшаровування або твердіння, а також підігрівання при низьких температурах.

Вантажі III-ї групи також поділяють на три підгрупи:

– продовольчі товари (бакалійні, кондитерські, кулінарні та ін.);

– промислові товари (різні апарати і інструменти, меблі та ін.);

– сировина для легкої і харчової промисловості (волокно, пряжа, борошно, цукор та ін.). Тут найбільш складним перевезенням являється перевезення швидкопсувних продуктів (м'ясопродукти, риба, молочні і кулінарні продукти та ін.).

Вантажі IV -ї групи підрозділяють на дві підгрупи:

– рідкі (наливні);

– порошкоподібні.

Рідкі можуть бути вогненебезпечні і корозійні (нафтопродукти, кислоти та ін.), або схильні до спінювання (молоко, пиво). При перевезенні вантажів цієї підгрупи потрібна ізоляція від атмосфери, герметизація місткостей (ємкостей), охолодження або обігрів, попередження збовтування і гідравлічних ударів, контроль стану вантажу.

Порошкоподібні вантажі, як правило, гігроскопічні, а зволоження сприяє забиванню отворів, затворів і труб. Крім того, ці вантажі схильні до сильного злежування і утворення зведень (скам’янілості). Транспортування у відкритих кузовах призводить до великих втрат при збуреннях зустрічним потоком повітря. Більшість цих вантажів шкідливі для людини, тому потрібна ретельна герметизація при їх перевезенні і завантаженні-розвантаженні.

Вантажі V-ї групи - це великорозмірні вироби (вітринне скло, залізобетонні конструкції, кабель), що підлягають перевезенню у вертикальному положенні.

Перевезення перерахованих вантажів зумовило розробку спеціалізованих транспортних засобів, що забезпечують збереження вантажів і безпеку перевезень.

Дата добавления: 2014-01-04