Суспільно-політичне життя України

Труднощі та особливості періоду відбудови народного господарства.

Серед труднощів відбудови народного господарства слід відзначити наступні:

1. Великі матеріальні збитки завданні народному господарству.

2. Різке скорочення населення і кваліфікованих робітничих сил.

3. Небачене руйнування економіки України.

4. Відбудова народного господарства на території Західної України відбувалася умовах класової боротьби.

5. Відбудова народного господарства відбувалася в умовах політики „Холодної війни”(У Черчилль у Фультоні (США) 5 серпня 1946 року) та „Плану Маршала”.

6. Допомога країнам, які стали на шлях соціалістичного розвитку після ІІ світової війни.

До особливостей відбудови народного господарства України треба віднести:

1. Відбудовні роботи в Україні почалися наприкінці 1943 р. і в міру звільнення республіки від окупантів здобували все більш широкого розмаху.

2. Відбудова в народному господарстві почалася з відновлення важкої промисловості.

3. Найважливіша особливість відбудовного періоду в розвитку народного господарства Радянської України полягала в тому, що її економіка спиралася на зрослу і зміцнілу економіку всієї країни і, зокрема, східних районів, що не потерпіли від воєнних дій. Це обумовило винятково швидкі темпи відновлення й розвитку промисловості України.

Обсяг валової продукції промисловості України протягом 1946— 1950 рр. збільшився в 4,4 рази і перевищив обсяг довоєнного 1940 р. на 15%, у тому числі в металургії — на 16%, машинобудуванні й металообробці — на 44%, виробництві будматеріалів — у 2,3 рази. Середньорічні темпи приросту промислової продукції республіки майже в 1,5 разу перевищували загальносоюзні показники, що відповідало встановленим планам розвитку окремих економічних районів країни. Виробництво електроенергії зросло на 23%.

У Західній Україні були створені нові промислові галузі, зокрема, газова й автомобільна, металообробна й електротехнічна.

Набагато повільніше йшов розвиток радянської легкої і харчової промисловості. До 1950 р. валове виробництво в легкій промисловості склало 79% рівня 1940 р.

У той час як промисловість республіки розвивалася висхідною лінією, сільське господарство залишалося найслабшою ланкою радянської економіки.

У цей період сільське господарство продовжувало триматися не стільки на особистій зацікавленості селянина в кінцевих результатах своєї праці, скільки на позаекономічному примусі.

У 1947 р. у СРСР була проведена грошова реформа.

Наприкінці травня 1945 р. Державний комітет оборони ухвалив перевести частину оборонних підприємств на випуск товарів для населення. Були вжиті заходи, спрямовані на поновлення нормальної роботи на підприємствах і в установах. Скасовувалися обов'язкові понаднормові роботи, відновлювався 8-годинний робочий день і щорічні оплачувані відпустки. Перебудова народного господарства й громадського життя відповідно до умов мирного часу завершилася в основному в 1946 р.

Проте друга половина 40-х—початок 50-х рр. була важким часом для абсолютної більшості радянських людей. Матеріальні збитки воєнного часу сприймалися як необхідні й неминучі. Природним тому було пробудження надій на поліпшення матеріального добробуту після закінчення війни. У грудні 1947 р. була скасована карткова система. Але купівельна спроможність населення значно не зростала. Важким тягарем на бюджет трудящих лягали щорічні позики, що проводилися в добровільно-примусовому порядку. Доводилося підписуватися на облігації на суму не менше місячного окладу.

Погіршувалося життя сільського населення. У середньому колгоспник до початку 50-х рр. одержував майже в 4 рази менше, ніж робітники та службовці.

У містах надто повільно розгорталося масове житлове будівництво.

Виділені в бюджеті убогі кошти не дозволили здійснити широкі проекти соціального розвитку.

Дата добавления: 2014-01-04