Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Криза радянського суспільства і курс на перебудову соціально-політичного життя республіки




У 1985 р. до влади приходить М.С. Горбачов, який проголошує політику «перебудови». Перебудова – це рух, розпочатий з ініціативи М.С.Горбачова та його команди у квітні 1985 року. Головна мета якої – спроба демонтажу командно-адміністративної системи, перевід економіки на ринкові відносини, демократизація усіх сторін суспільства.

Початковий етап діяльності нового керівництва країни на чолі з М. С. Горбачовим характеризується спробою відмовитися не від самої системи, а від її найбільш неефективних і жорстоких рис. Революцію „зверху” ініціював квітневий (1985 р.) Пленум ЦК КПРС, на якому було проголошено курс на прискорення соціально – економічного розвитку СРСР шляхом ширшого впровадження наукових досягнень у промисловість і випереджаючого розвитку машинобудування, не змінюючи економічних відносив.

У 1987 р. почалася спроба реформувати управління економікою - перейти від адміністративних методів господарювання до економічних з демократичними засадами управління. До 1989 р. належить розробка і впровадження нових підходів до аграрної політики. Були прийняті рішення, спрямовані на розвиток орендних відносин, сімейного підряду, акціонерних товариств. Визнавалось право на розвиток різних форм господарювання, що було дуже радикальним заходом. У травні 1990 р. була оприлюднена урядова програма переходу до ринку. Цим самим ставилось питання про перехід від планової системи управлінні до регулювання промисловості через вільні ціни і прибуток.

Перебудова почалася і у сфері ідеології. У лютому 1986 р. XXVII з’їзд КПРС прийняв нову редакцію Програми партії, з якої викреслили завдання побудови комунізму, проголосивши курс на удосконалення соціалізму. Саме тоді М. С. Горбачов висунув два принципово нових політичних лозунги – гласність і демократія.

За часів перебудови постійно йшла боротьба-між консерваторами і реформаторами у керівництві КПРС. Це призводило до певних коливань і непослідовності у діяльності М.С. Горбачова.

Боротьба за політичну реформу, методи її проведення розгорнулася на XIX Всесоюзній партійній конференції, влітку 1988 р. А вже 1 грудня Верховна Рада СРСР прийняла два важливих закони: „Про зміст і доповнення Конституції СРСР” і „Про вибори народних депутатів СРСР”. Нові закони були значним кроком до звільнення від тоталітаризму і однопартійної системи.

Здійснення політики перебудови в Україні мало свої особливості:

1) процеси реформування йшли повільніше, ніж у центрі та прибалтійських республіках, оскільки гальмувалися сильним партійно-державним апаратом на чолі з В. В. Щербицьким;

2) на здійснення «перебудови» вплинула Чорнобильська катастрофа. Ліквідація наслідків аварії вимагала і вимагає величезних економічних і фінансових витрат;

3) процеси «перебудови» в Україні відбувалися без кровопролиття, на відміну від Прибалтики, Грузії, Азербайджану, Узбекистану, Таджикистану та інших республік тодішнього СРСР.

У 1987 -1988 рр. в країні з’явилися тисячі неформальних організацій, що об’єднувалися на основі спільних інтересів (рок-музика, бардівська пісня, історія, національна ідея, спорт та ін.). З 1987 – 1989 рр. існувала Українська гельсінкська спілка (УГС). У квітні 1989 р. з’їзд УГС ухвалив рішення про саморозпуск і створення першої в УРСР альтернативної партії – Української республіканської партії (УРП), головою якої був обраний відомий дисидент Л. Лук’яненко.

У лютому 1989 р. виникло „Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка” (в подальшому „Просвіта”). Потім виникли історико – просвітницьке товариство „Меморіал”(1989), екологічне об’єднання „Зелений світ”(1989), „Народний рух України за перебудову”.

У березні 1990 р. в Україні відбулися перші порівняно вільні вибори до Верховної Ради та місцевих Рад. На 450 мандатів до Верховної Ради претендувало близько 3 тис. кандидатів — у середньому по 6-7 людей на одне місце. Комуністи мали певні переваги, сконцентрувавши своїх руках засоби масової інформації, фінансові ресурси. До того ж на політичну свідомість багатьох громадян України ще впливали стереотипи минулого: вихована десятиліттями тоталітаризму політична дисципліна і побоювання «націоналізму». Комуністи дістали більшість і сформували у парламенті свою депутатську групу («група 239»), а демократичний блок (90 депутатів) — свою — Народну Раду. Хоча комуністи і значно переважали кількістю своїх суперників, їм уперше довелося зіткнутися з легальною опозицією у стінах парламенту.

16 липня 1990 р., Верховна Рада прийняла Декларацію про державний суверенітет України.

19-21 серпня 1991 р. найближче оточення президента М. С. Горбачова спробувало здійснити державний переворот. Президента ізолювали у Криму, а у Москві був створений Державний комітет з надзвичайної ситуації (ДКНС).

Позачергова сесія Верховної Ради 24 серпня 1991 р. прийняла Акт проголошення незалежності України. Прийнявши цей документ Верховна Рада вирішила підкріпити його Всеукраїнським референдумом, призначеним на 1 грудня 1991 р. Всеукраїнський референдум підтвердив Акт проголошення незалежності України: за нього проголосували 28,8 млн. чоловік, або 90,32% виборців. Тоді ж першим президентом суверенної України було обрано Л. М. Кравчука.

Однак будівництво суверенної держави почалося ще до референдуму. Так, 8 жовтня Верховна Рада ухвалила закон „Про громадянство України”. 11 жовтня український парламент затвердив концепцію оборони і будівництва Збройних сил України. У листопаді 1991 р. Верховна Рада ухвалила закон „Про державний кордон України”, була створена Національна гвардія України, а також ухвалено закон „Про прокуратуру”, згідно з яким нагляд за виконанням законів на території України повинна була здійснювати Генеральна прокуратура. Замість КДБ була сформована Служба національної безпеки України (СНБУ, з 1992 р. – СБУ).

8 грудня глави Росії, України та Білорусії (Б. Єльцин, Л. Кравчук і С. Шушкевич) підписали в Біловезькій пущі Угоду про створення Співдружності Незалежних Держав (СНД), офіційно припинивши існування СРСР і діяльність всіх його органів.

Після проголошення незалежності України і підтвердження цього акту Всеукраїнським референдумом почалася активна розбудова незалежної держави — України. 6 грудня 1991 р. побачив світ закон „Про Збройні сили України”, яким республіка офіційно проголосила створення власних збройних сил – важливого атрибута і умови суверенності. Пізніше були ухвалені закони „Про прикордонні війська України”, „Про загальний військовий обов’язок і військову службу”, утворене Міністерство оборони України (першим міністром став К. Морозов). У квітні 1992 р., в зв’язку з наміром російського керівництва забрати увесь Чорноморський флот під юрисдикцію Росії, президент Кравчук підписав указ „Про невідкладні заходи по будівництву Збройних сил України”, в якому підкреслювалася необхідність найшвидшого формування органів управління ВМС України. Влітку того ж року президенти України і Росії на своїх зустрічах в Криму домовилися про встановлення подвійного контролю над Чорноморським флотом строком на 5 років. Згодом була затверджена „Воєнна доктрина України”, яка ставила завдання розбудови збройних сил у трьох аспектах – воєнно – політичному, воєнно – технічному і воєнно – економічному. Сталося скорочення чисельності армії і озброєнь. За роки незалежності управлінські структури в армії було скорочено на 40%, а чисельність військовослужбовців – на півмільйона.

В середині 1992 року Україна вийшла з рубльової зони, що стало наступним кроком на шляху до незалежності. Проте, зростання цін на енергоносії привело до інфляції, яка в 1993 році переросла в гіперінфляцію. За 1993 рік купоно-карбованці знецінилися в 103 рази. Такого рівня інфляції не знала жодна країна світу. Жорстка дефляційна політика Національного банку України дала змогу на деякий час приборкати інфляцію. Але непослідовність в проведенні ринкових перетворень тільки посилила економічну кризу. У грудні 1993 року інфляція перевищувала 90%.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 744; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.009 сек.