Редакційний статут

Прозорість власності

Нова редакція Закону України „Про телебачення і радіомовлення” встановила деякі нові правила щодо прозорості медіа власності. Серед новел, зокрема, є визначення власника телерадіоорганізації, яке подається у статті 1 Закону. Відповідно до Закону, власник телерадіоорганізації – це „ фізична або юридична особа, яка набула права власності на телерадіоорганізацію або на частку її статутного фонду шляхом заснування чи в інший передбачений законодавством спосіб ”. Фактично власник прирівнюється до засновника або іншого учасника. Таке визначення лише дозволяє стверджувати, що власник визначений, але воно ніяк не вказує на людину, яка реально контролює телерадіоорганізацію.

Згідно із законом, відомості про телерадіоорганізації, які отримали ліцензії на мовлення або зареєструвалися як суб’єкти інформаційної діяльності, вносяться до Державного реєстру телерадіоорганізацій України, який веде Національна рада. Доступ до Державного реєстру телерадіоорганізацій України є вільним. Порядок користування зазначеним реєстром і розмір плати за надання письмової інформації щодо даних із цього реєстру встановлюються Національною радою. У 2008 році Національна рада встановила, що надаватиме доступ безкоштовно.

За Законом, Національна рада розміщує відомості Державного реєстру телерадіоорганізацій України на веб-сайті. Серед відомостей, що вносяться до Державного реєстру, є дані про засновника (засновників) та власника (власників) телерадіоорганізації (для юридичних осіб – назва, юридична адреса, банківські реквізити, а для фізичних осіб – прізвище, ім’я, по батькові, дата народження, громадянство, адреса) і відомості про розподіл часток статутного фонду (для акціонерного товариства – повний список акціонерів, які володіють пакетами акцій із обсягом більшим, ніж 5%), також дані про особовий склад керівних і наглядових органів телерадіоорганізації: про керівника організації, склад ради директорів, склад наглядової ради тощо (для кожної з осіб – прізвище, ім’я, по батькові, дата народження, громадянство, адреса).

Відповідно до нової редакції Закону України „Про телебачення і радіомовлення”, з березня 2007 року всі телерадіоорганізації запровадили власні редакційні статути і сформували редакційні ради. Відповідно до Закону, редакційний статут телерадіоорганізації – це окремий документ (додається до статуту підприємства), який визначає редакційну політику. Статут затверджується власником телерадіоорганізації або уповноваженим ним органом. На жаль, участь трудового колективу у розробці і затвердженні статуту не передбачається. Закон зазначає, що власник телерадіоорганізації не має права втручатися у творчу діяльність телерадіоорганізації в інший спосіб, ніж через внесення змін до редакційного статуту.

Редакційний статут визначає порядок роботи журналістів. Закон містить лише загальний перелік питань, який має бути розкрито у статуті: порядок перевірки інформації, поширення інформації під час виборів, вимоги до розповсюдження конфіденційної інформації, поширення інформації про приватне життя, вимоги до розповсюдження інформації про насильство, вимоги щодо захисту дітей від негативного впливу інформації, що розповсюджується телерадіоорганізацією, вимоги щодо дотримання авторських та суміжних прав при розповсюдженні інформації тощо.

Закон вимагає, щоб редакційний статут телерадіоорганізації було оприлюднено, окрім цього, копія редакційного статуту протягом семи днів із часу його прийняття або внесення змін надсилається до Національної ради. Спосіб оприлюднення редакційного статуту законом не визначається, тому це може бути, наприклад, або публікація, або розміщення тексту в мережі Інтернет на сайті телерадіоорганізації.

Дата добавления: 2014-01-04