Запаси і регулювання їх розмірів

Складовою частиною річної потреби підприємства в матеріальних ресурсах є їх потреба на утворення виробничих запасів сировини і матеріалів. Створення необхід­них запасів повинно забезпечувати безперервну роботу підприємства і прискорення оборотності оборотних засобів.

Запаси - це матеріальні активи, які:

Ø утримуються для подальшого продажу;

Ø перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

Ø утримуються для споживання під час виробництва продукції.

У господарській діяльності запаси поділяють на:

Ø сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матері­альні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання по­слуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

Ø незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою і складанням де­талей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене вироб­ництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;

Ø готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;

Ø товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утриму­ються підприємством із метою подальшого продажу;

Ø малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;

Склад запасів визначається їх найменуваннями або однорідними групами видами).

Запаси створюються з метою сприяння:

Обслуговуванню споживачів (наявність запасів - важливий чинник утримуван­ня споживачів, пов'язаний із можливістю постачання продукції у будь-який час).

Гнучкості виробництва (здатність швидко переходити на виробництво іншої про­дукції завдяки запасам, можливість задовольнити попит на продукцію, яка в даний час не виробляється).

Визначеності виробництва (чим більш невизначена ситуація на ринку, тим більша необхідність страхування створенням резервних запасів).

Згладжуванню виробництва (здатність задовольняти попит у періоди максималь­ного збуту без збільшення обсягу виробництва).

Отриманню прибутку шляхом цінової спекуляції (в період інфляції можна отри­мати прибуток купівлею запасів за нижчою ціною і продажем їх у майбутньому).

Створення та зберігання запасів потребують значних витрат, і щорічна їх сума пе­ревищує чверть вартості самих запасів. Тому важливо керувати запасами, щоб зазна­чені витрати були мінімальними, і щоб забезпечувався той рівень обслуговування та задоволення запитів, який сприяє економічному розвитку підприємства.

Виробничі запаси - це продукція виробничо-технічного призначення, яка є на підприємствах, що вже вступила в сферу виробництва, але ще не використо­вується безпосередньо у виробничому процесi. Отже, це предмети праці, що на­дійшли до споживача різного рівня, але ще не використовувалися і не піддавалися переробці.

Виробничі запаси розраховують в натуральних, умовно-натуральних і вартісних вимірниках.

Виробничі запаси входять у число факторів, що гарантують безпеку матеріально-технічного постачання, його гнучку роботу і виступають як "страховка" виробництва.

Розмір виробничого запасу залежить:

від величини потреби в різних видах сировини і матеріалів;

від періодичності виготовлення продукції підприємствами-постачальниками;

від періодичності запуску сировини і матеріалів у виробництво;

від сезонності постачання матеріалів;

від співвідношення транзитної і складської форм постачання; від розміру транзитних постачань.

На підприємствах існує кілька видів запасів: транспортний, підготовчий, технологі­чний, поточний (складський), резервний (страховий).

Поточний (складський) запас призначений для безперервного забезпечення виробництва в період між двома поставками матеріалів. Він є величиною змінною: досягає максимуму в момент надходження партії матеріалів, поступово зменшується внаслідок їх використання і стає мінімальним безпосередньо перед черговим по­стачанням.

Середній інтервал між поставками визначається шляхом ділення кількості днів у місяці (30) на число визначених договором постачань.

Наприклад, якщо умовами договорів між постачальниками і підприємством перед­бачено надходження матеріалів 3 рази на місяць, то їх поточний запас має дорівнюва­ти 10 дням (30/10).

Норма виробничих запасів у частині поточного запасу визначається, як правило, у розмірі 50% середнього інтервалу між поставками ресурсів від постачальників (дата чергового отримання матеріалів, останній день інтервалу збігається з мінімальним (нормативним) їх запасом).

Максимальний поточний запас (Пттах) дорівнює партії поставки матеріалів, яка залежить від інтервалу між двома постачаннями та середньодобовими витратами матеріалів, тобто

Пттах = Вд-tн, (6.2.)

де Вд - середньодобові витрати матеріалу в натуральному вимірі;

tн — інтервал між надходженням чергових партій матеріалів у днях.

Різновидом поточного є сезонний запас, який утворюється за умови сезонного ви­користання, сезонної заготівлі або сезонного транспортування матеріалів.

Сезонний запас створюється, як правило, на зимовий період або у випадках, якщо поставки залежать від сезону року.

Підготовчий запас необхідний на час підготовки доставлених на підприємство матеріалів для виробничого споживання. Він створюється тоді, коли перед викорис­танням матеріали потребують спеціальної підготовки (сушіння, розробки, правки тощо), і визначається за формулою:

Пд = Вд * tп (6.3.)

де tп - час на підготовку матеріалів, днів.

Технологічний запас - час на підготовчі операції із виробничими запасами до мож­ливого їх використання в технологічному процесі.

Страховий запас гарантує безперервність виробництва у випадках відхилень від прийнятих інтервалів постачань. Він потрібний на випадок можливої затримки надходження чергової партії матеріалів. Його обчислюють за формулою:

Стр = Вд * tм (6.4.)

Де tм- час термінового поповнення запасу в днях, або за стандартних інтервалів постачання - середнє відхилення від нього.

Страховий запас визначається в межах до 50 % поточного запасу.
Знаходження матеріалів у дорозі - транспортний запас - визначається як різниця між часом перебігу вантажу від постачальників до споживачів і часом обороту платіжних документів. Таким чином, загальний запас

Управління запасами - це встановлення моментів подачі замовлень на закупку чи виробництво товарів для поповнення запасів, і прийняття рішень про кількість замовлень чи їх обсяг. Воно включає розробку норм запасів, їхнє планування, облік, аналіз, контроль за фактичним станом та оперативне регулювання. Центральне місце в системі управління запасами відводиться нормуванню. Нормування направлене на прискорення оборот­ності коштів, вкладених у запаси. Але не менш важливим є те, що запаси повинні за­безпечити ритмічність виробництва та своєчасне постачання продукції до споживача. Основними об'єктивними факторами, що впливають на нормативи виробничих за­пасів, є величина транзитних норм відправлення та питома вага складської форми забезпечення, які в свою чергу залежать від рівня розвитку складського господар­ства. Оптимальний рівень запасів для підприємств по постачанню, яке гарантує надій­ність споживачів, оцінюється в розмірі біля 90 днів обігу.

Величина запасів матеріалів істотно впливає на ефективність роботи підпри­ємства, і вплив цей неоднозначний. З одного боку, збільшення запасів внаслідок постачання великими партіями потребує більше оборотних коштів, додаткових ви­трат на зберігання матеріалів, компенсацію можливого псування та витрат. Ці втра­ти й витрати можна вважати пропорційними величині запасу, тобто партії поставки. З іншого боку, постачання великими партіями зменшує кількість поставок і, відпо­відно, транспортно-заготівельні витрати, бо останні відносно мало залежать від величини партії поставки, а в більшій мірі обумовлені кількістю цих партій (витрати на оформлення, пере­силання документів, роз'їзди агентів, транспортування тощо). Зменшення величини партії по­ставок спричиняє зворотний ефект: втрати й витрати, по­в'язані зі зберіганням запасів, зменшуються, а транспортно-заготівельні витрати зростають.

Оптимальною є така партія поставки (Пм), яка забезпечує мінімальні сумарні витрати (Вм.с) на придбання (Вм.п.) і зберігання(Вм.з) матеріалів, тобто коли Вмс = Вмп + ВМЗ → мін. Підставивши у складові цієї функції відповідні значення, отримаємо:

Вм.п. = Пм.р / Пм * Втз, Вм.з. = Пм/2 *Цм * Квр (6.5.)

де Пмр - річна потреба у матеріалах;

Втз - транспортно-заготівельні витрати на одну партію поставки;

Пм - партія поставки;

Цм - ціна одиниці матеріалу без урахування транспортно-заготівельних витрат;

Квр - коефіцієнт, що враховує втрати від відволікання коштів у запаси й витрати на зберігання матеріалів.

Дата добавления: 2014-01-04