Етапи розробки плану матеріально-технічного забезпечення

Розробка балансів МТЗ є передумовою для планування розподілу матеріальних ресурсів між виробничими одиницями, що входять до складу підприємства. Підприє­мство встановлює виробничим одиницям ліміти на матеріальні ресурси і перерозпо­діляє їх у встановленому порядку з врахуванням змін виробничої програми.

У своїй діяльності підприємство використовує різноманітні матеріально-технічні ресурси: сировину, матеріали, паливо, енергію, комплектуючі вироби тощо. В процесі виробництва вони перетворюються на продукцію (послуги) і підлягають постійному поповненню. Постачання матеріально-технічних ресурсів має бути своєчасним відпо­відно до витрат.

Матеріально-технічні ресурси підприємство купує на ринку, де продавцями і поста­чальниками є безпосередньо підприємства-виробники або організації-посередники. Ку­півля матеріально-технічних ресурсів безпосередньо у виробників, тобто організація постачання за прямими зв'язками, вигідніша тому, що забезпечує можливість оперативного врахування спеціальних вимог покупця до продукції, конкретних побажань щодо складу, конструкції, оформлення, планування тощо. За прямими зв'язками поставляється передусім ті матеріально-технічні ресурси, які потрібні постійно та у великій кількості, а також вироби за індивідуальними замовленнями й складне устаткування.

Проте вся номенклатура матеріально-технічних ресурсів, потрібних у виробництві, яка сягає іноді десятків тисяч найменувань і типорозмірів, не може поставлятися за пря­мими зв'язками. Ті ресурси, які потрібні в невеликій кількості, періодично або нерегу­лярно, економніше буває купити у посередників - оптових фірм і магазинів. Вони ком­плектують певний асортимент товарів для продажу і територіальне розміщуються неподалік від підприємств та організацій-споживачів. Нерегулярна або періодична ку­півля матеріально-технічних ресурсів, передусім із однорідними стандартизованими властивостями, може здійснюватися на товарних біржах, де концентрується інформа­ція про продаж продукції та рівень поточних цін.

Коло основних постачальників підприємства є досить стабільним, особливо за умови масового та серійного виробництва, коли існує постійна потреба у великій кількості тих самих матеріалів. Але періодично виникають нові завдання, які потребують нових матеріально-технічних ресурсів і відповідно - нових постачальників (освоєння нової продукції, заміна та вдосконалення технологічних систем, нове будівництво тощо). Проте без цього може виявитися потреба замінити окремих постачальників, розширити їх коло. Тому важливою є проблема вибору постачальників.

Вибирати постачальників матеріально-технічних ресурсів потрібно за такими крите­ріями: відповідність виробничої потужності постачальників потребам підприємства в матеріалах, якість і ціна останніх, репутація постачальника, його територіальна віддале­ність та оперативність постачання, швидкість реакції на потреби покупця, умови роз­рахунків, можливість надання кредиту тощо. Ці характеристики постачальників ре­тельно аналізуються та вибирається той партнер, який забезпечує найкращі умови постачання за мінімальних витрат.

Між постачальником та споживачем матеріально-технічних ресурсів укладається договір, що регламентує всі умови постачання: кількість, якість, ціну товарів, термін доставки, форму розрахунків, відповідальність за порушення договору. До основних обов'язків постачальника входять: поставка продукції на умовах угоди. Умови постачання містять: основні обов'язки сторін, ціну продукції, що постачається, упаковку та марку­вання, умови транспортування, страхування та інше. Правильний вибір постачальника в умовах ринку справа досить складна, і помилка може дорого коштувати підприємству.

Після вивчення ринку сировини та матеріалів потрібно скласти специфікації на потрібні види матеріальних ресурсів. Специфікація повинна містити найменування і характеристику матеріалів, вимоги до них. До специфікації включають всі характери­стики і стандарти потрібного матеріалу.

Після складання специфікацій складають список можливих постачальників для кож­ного виду матеріальних ресурсів. Джерелом інформації для складання списку поста­чальників є вивчення ринку сировини і матеріалів.

Ціна матеріальних ресурсів — одна із суттєвих умов договору. Вона зазначається в угоді або у специфікації, або в окремому протоколі, який є частиною угоди.

Ціна в угоді може бути твердою (фіксованою) або змінною. В ринкових умовах постачальники матеріалів рідко погоджуються на фіксовану ціну.

Якщо на момент укладання угоди важко визначити конкретну ціну, тоді сторони можуть передбачити фіксацію вхідної ціни, яка протягом виконання угоди може зміню­ватись за узгодженим сторонами методом. Така ціна має назву змінної, вона по суті є ринковою в момент виконання угоди. У цьому випадку в розділі "Особливі умови уго­ди" зазначаються точні способи визначення змінної ціни.

Важливе значення при плануванні матеріально-технічного забезпечення має аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів.

Ефективність використання матеріальних ресурсів визначається з метою:

Ø об'єктивної оцінки стану споживання ресурсів у основному та допоміжному виробництві, обсягів запасів;

Ø контролю величини витрат на їх придбання та збереження;

Ø прийняття рішень з питань організації економії ресурсів та розробки шляхів раціонального використання.

Ефективність використання ресурсів підприємства визначається за допомогою по­казників використання матеріальних ресурсів, які можна умовно поділити на дві групи: загальні і конкретні. До загальних показників належать матеріаловіддача та матеріа­ломісткість. Ці показники визначаються у вартісних та натурально-вартісних величи­нах.

Матеріаловіддача у вартісному виразі визначається на рівні галузі і підприємства як відношення продукції в грошовому виразі до витрачених на її виробництво матері­альних ресурсів, і показує, скільки вироблено продукції в грошовому виразі на 1 грив­ню матеріальних ресурсів. Визначається за формулою:

МВ=ВП/МВ, (6.15.)

де Мв - матеріаловіддача;

ВП- вартість валової продукції, тис. грн.;

МВ - вартість матеріальних витрат, тис. грн.

Матеріаломісткість показує величину витрат матеріальних ресурсів на вироб­ництво одиниці продукції (роботи). Визначають загальну і конкретну матеріаломісткість.

Загальна матеріаломісткість визначається на рівні народного господарства та галузі як витрат матеріальних ресурсів у вартісному виразі до виробленої продукції за формулою:

Мм =МВ/ВП, (6.16.)

де Мм - матеріаломісткість.

Матеріаломісткість визначає фактичний обсяг матеріальних витрат в розрахунку на виробництво одиниці продукції. Вона характеризує один із важливих елементів ефек­тивності виробництва рівень використання матеріальних ресурсів.

До конкретних показників належать: коефіцієнт використання сировини та матері­алів, коефіцієнт розкрою, коефіцієнт вилучення, витратний коефіцієнт тощо.

Коефіцієнт використання характеризує міру використання сировини та матеріалів на виробництво продукції і визначається як відношення корисних (чистих, теоретичних) затрат сировини та матеріалів до норми їх витрат на виробництво одиниці продукції.

Витратний коефіцієнт є оберненою величиною коефіцієнту використання.

Коефіцієнт виходу (вилучення) продукції із сировини визначає, скільки одержано чистого продукту і який рівень відходів.

Ці коефіцієнти характеризують рівень технології та організації виробництва певного виду продукції.

На рисунку 6.1. представлено зв’язок плану матеріально-технічного забезпечення з іншими розділами плану підприємства

Рис. 6.1. Зв’язок плану матеріально-технічного забезпечення з іншими розділами плану підприємства

Питання для самоконтролю

1. У чому полягає зміст плану МТЗ?

2. Розкрийте основні завдання плану МТЗ.

3. Який порядок розробки планів МТЗ на підприємстві?

4. Назвіть об’єкти нормування при розробці планів МТЗ.

5. Розкрийте методи визначення потреби в ресурсах.

6. Сутність управління запасами?

7. Регулювання запасів на підприємстві.

8. Висвітліть основні етапи розробки плану МТЗ.

Дата добавления: 2014-01-04