Модель логічного бачення цілісного педагогічного процесу

Педагогічні закономірності.

Педагогічні закономірності (загальні):

1. Педагогічний процес, його ціль, завдання і зміст, форми, методи зумовлені соціально-економічними потребами суспільства, його ідеологією і політикою.

2. Педагогічний процес залежить від умов, у яких він відбувається.

3. Виховання і навчання зумовлюють розвиток.

4. Вирішальну роль у навчанні і вихованні відіграє діяльність.

5. Розвиток індивіда визначається природними задатками.

Існують конкретні закономірності змістово-процесуальні, гносеологічні, психологічні, кібернетичні, соціологічні, організаційні.

Структура дискусії:

1. Вступне слово ведучого (тема, мета дискусії);

2. Розвиток дискусії (питання, висловлювання);

3. Підбиття підсумків дискусії.

Головні фази дискусії:

1. Початок.

2. Передача інформації.

3. Аргументування.

4. Спростування доказів співбесідника.

5. Прийняття рішень.

Керівник дискусії повинен:

Знати:Мати:

- проблему; - власну точку зору;

- склад аудиторії; - натреновану пам'ять;

- літературу з теми; - авторитет;

- методику проведення дискусії. - педагогічний такт.

Уміти:

- включати учнів у дискусію;

- керувати дискусією;

- не відходити від основного;

- поглиблювати проблему;

- слухати виступаючих;

- аналізувати;

- узагальнювати;

- робити висновки.

Етапи підготовки до бесіди:

1. Попередній аналіз учасників і теми бесіди.

2. Визначення мети і завдання.

3. Визначення стратегії і тактики.

4. Детальний план підготовки до проведення бесіди.

5. Збір матеріалів.

6. Добір і систематизація прикладів.

7. Формування і розподіл матеріалів.

8. Робочий план.

9. Розробка головної частини бесіди.

10. Початок і завершення бесіди.

Головні фази бесіди чи дискусії:

- Початок бесіди

- Передача інформації

- Аргументування

- Спростування доказів співбесідника

- Прийняття рішень.

Технологія вимоги до уроку:

1. Чітка цілеспрямованість.

2. Достатнє організаційне і матеріальне забезпечення.

3. Оптимальний психологічний режим

4. Оптимальний темп і ритм роботи.

5. Систематична послідовність і наступність операцій.

6. Завершеність операцій.

7. Економія часу.

8. Безперервний контроль і самоконтроль.

9. Закріплення і «шліфування» знань і умінь.

Значення теорії цілісного педагогічного процесу	Оволодіння певними вміннями	Залучення студентів до діагностики цілісного педагогічного процесу	Достатній рівень професійного мислення
1. Сутність цілісного педагогічного процесу. 2. Компоненти педагогічного процесу. 3. Закономірності педагогічного процесу. 4. Протиріччя педагогічного процесу. 5. Механізм педагогічного процесу.	1. Спостерігання фактів, ситуацій, явищ. 2. Моделювання педагогічного процесу з орієнтацією на особистість. 3. Прогнозування можливих результатів.	1. Характеристика стану педагогічного процесу: мета, завдання, форми, зміст, методи, прийоми. 2. Розкриття закономірностей педагогічного процесу, його механізмів. 3. Характеристика взаємодії вчителя та учнів.	1. Аналіз педагогічної ситуації явищ. 2. Синтез. 3. Аналіз і синтез в єдності. 4. Порівняння. 5. Індуктивні висновки. 6. Дедуктивні висновки. 7. Абстрагування. 8. Узагальнення. 9. Конкретизація. 10. Класифікація педагогічних явищ, фактів, ситуацій.

8. Мислення як аналітико-синтетична діяльність мозку.

Мислення – процес опосередкованого та узагальненого пізнання людиною предметів і явищ об’єктивної дійсності в їхніх істотних властивостях, зв’язках і відносинах.

Зароджуючись у чуттєвому пізнанні та спираючись на нього, мислення виходить за його межі. Мислячи, людина пізнає те, чого вона не може безпосередньо сприйняти і уявити; доходить до розуміння суті явищ світу, формує поняття про них і практично оволодіває ними.

Мислення виникає в процесі взаємодії людини із зовнішнім світом, воно є функцією її мозку, вищою формою вияву аналітики-синтетичної діяльності.

Мислення, якщо воно правильне, відображає об’єктивну дійсність глибше, повніше й точніше, ніж чуттєве її пізнання.

Критерій його істинності – суспільна практика.

Мислення людини відбувається з допомогою понять, кожне з яких відображене одним або декількома словами.

Поняття – це відображення загальних і при тому суттєвих властивостей предметів і явищ дійсності.

Процес мислення являє собою, перехід суб’єкта від наявних до нових знань.

Пізнання нового відбувається через розумові дії (операції):

- аналіз;

- синтез;

- абстрагування;

- узагальнення;

- класифікацію.

Аналіз – це розчленування в думці предмета, явища або поняття і вирізнення окремих його частин, ознак або властивостей.

Синтез – це поєднання в думці окремих елементів, частин, ознак у єдине ціле.

Порівняння – встановлення подібності й несхожості між предметами або явищами дійсності.

Абстрагування – відволікання від несуттєвих ознак і виокремлення самих лише суттєвих особливостей групи предметів або явищ.

Асоціативність мислення, судження, умовиводи, розуміння.

Без асоціацій мислення не буває. Розрізняють три типи асоціацій:

- за суміжністю;

- за подібністю;

- за контрастом.

Асоціаціями називаються елементарні зв’язки уявлень і понять між собою, завдяки яким одне заявлене уявлення або поняття викликає інші.

Судження – найпростіший акт мислення, що відображає зв’язки предметів і явищ або певних ознак.

Судження відповідає на запитання, яке виникло в процесі діяльності.

Судження основа розуміння.

Умовиводи – це утворення з декількох суджень нового судження. Умовивід, який знімає невизначеність і дає відповідь на запитання, усвідомлюється як розуміння.

Розуміння – це пізнання зв’язків між предметами і явищами, що переживається як задоволення пізнавальної потреби.

Індуктивними умовиводами (або індукцією) називається процес переходу одиничних, часткових суджень до загального судження.

Дедуктивними умовиводами (або дедукцією називається процес переходу від судження, що висловлює якесь загальне положення, до судження, що висловлює вужчі положення або частковий випадок.

9. Як вивчати педагогіку?

Єдність і взаємозв’язок закономірностей педагогічного процесу, принципів та правил педагогічної діяльності.

Між закономірностями педагогічного процесу, принципами та правилами педагогічної діяльності існує тісний зв'язок. Принципи є тією ланкою, що з’єднує закономірності з правилами. З одного боку, в кожному принципі відображені певні закономірності, з іншого, він вимагає дотримання правил, які зумовлені відповідними закономірностями. За такою схемою і розглянемо ці зв’язки.

1. Закономірності принципу детермінізму.

1. Наслідок існує,якщо існують причини, які його породжують. Правила: 1) щоб позбутися небажаного наслідку, треба вивчити й усунути всі причини, що його породжують; 2) щоб досягти успіху і закріпити його, необхідно виявити причини, які сприяли успіху і створити умови для їх усунення.

2. Оскільки в реальній дійсності між явищами і подіями існують причинно-наслідкові зв’язки, то й вивчати явища та події необхідно, враховуючи їх і залежності, що впливають на них у реальній дійсності. Правило: в навчально-пізнавальній та науково-дослідницькій діяльності необхідно вивчати та пояснювати причинно-наслідкові зв’язки й залежності між явищами, процесами та подіями, які вивчаються.

3. Між явищами та процесами існують внутрішні й зовнішні суперечності, тому в пізнавальній та практичній діяльності необхідно виявляти ці суперечності і розв’язувати їх.

4. Якщо суперечності розв’язуються своєчасно і правильно, то вони є рушійною силою розвитку, а якщо ні, то гальмуванням цього процесу і це може призвести до застою чи навіть до руху в зворотному напрямі. Правило: суперечності треба розв’язувати своєчасно і правильно.

5. Стрибок до нової якості відбувається, якщо нагромаджена необхідна для цього кількість. Правило: щоб домогтися якісних змін у свідомості, поведінці, діяльності учнів, необхідно вести кропітку, повсякденну роботу з нагромадження знань, умінь, навичок, досвіду тощо.

6. Старе стало звичним, а нове ще тільки прокладає собі шлях до визнання. Таким чином, старе чинить опір новому. Правило: необхідно підшукувати нові педагогічні ідеї, теорії, системи, які дали позитивні результати у повсякденній практиці.

2. Закономірності принципу історизму.

1. Кожне явище має історію свого розвитку, тому й вивчати його треба в розвитку. Правило: при вивченні явищ і подій минулого та сучасного необхідно з’ясовувати, де, коли, за яких умов вони виникли, які зміни і чому відбулися з ними в процесі розвитку.

2. Те, що було чи є прогресивним, корисним у відповідному місці, у відповідний час, у відповідних умовах, може бути таким в іншому місці, в інший час і в інших умовах. Правило: не можна механічно переносити педагогічні ідеї, теорії, системи в інше місце, інший час, інші умови.

3. Закономірності принципу цілеспрямованості.

1. Діяльність ефективна, якщо суб’єкт чітко бачить і глибоко усвідомлює її мету. Правило: потрібно старанно продумувати і чітко формулювати мету кожного педагогічного мікропроцесу (уроку, виховного заходу, навчального року тощо).

2. Якщо учень не усвідомлює мети своєї діяльності, то вона не буде цілеспрямованою та ефективною. Правило: спонукати учнів сприймати мету діяльності як свою власну, а не нав’язану ззовні.

3. Мети не можна досягти, якщо вона реальна і оптимальна за наявних умов і можливостей. Правило: потрібно перевіряти реальність та оптимальність поставленої мети шляхом глибокого і всебічного аналізу наявних умов та можливостей для її здійснення.

4. Мета може бути успішно реалізована, якщо для цього обрані найкращі засоби (зміст, форми та методи). Правило: обирайте зміст, форми, методи, інші засоби, що можуть найкраще сприяти досягненню мети.

5. Чим сильніші мотиви діяльності, тим кращі можливості для досягнення мети. Правило: формуйте в учнів мотиви їх діяльності, які ґрунтуються на позитивних емоціях.

6. Учнівський колектив чи окремий учень досягають вищого рівня свого розвитку, якщо мають перед собою важливу для них мету (перспективну). Правило: спонукайте учнів до постановки перед собою, близьких, середніх та далеких перспектив (А.С.Макаренко).

7. Якщо мети вже досягнуто, а нова ще не визначена, то гальмуються або припиняються рух, розвиток колективу чи особистості. Правило: не запізнюйтесь з постановкою нової мети.

8. Якщо мети ще не досягнуто, а в цей час поставлена нова, то учні захоплюються останньою, забуваючи попередню, привчаючись, таким чином, не виконувати попереднє завдання. Правило: не поспішайте з постановкою нової мети, якщо попередня ще не реалізована.

9. Навчальний матеріал краще запам’ятовується і довго зберігається в пам’яті, якщо людина ставить перед собою це за мету. Правило: орієнтуйте учнів на постановку перед собою мети запам’ятовувати матеріал уроку міцно і надовго.

Дата добавления: 2014-01-04