Цінова політика підприємства

Ціноутворення — важлива складова загальнокорпоративної політики. Цінова політика підприємства — це мистецтво управ­ляти цінами та ціноутворенням, установлювати на товари (послуги) такі ціни і так їх регулювати залежно від рівня конку­рентоспроможності товару (послуги) та підприємства на рин­ку, щоб досягти очікуваних тактичних та стратегічних цілей.

Цілі ціноутворення мають кореспонуватися з загальнокор-поративними цілями. До головних цілей діяльності підприєм­ства можна віднести: 1) збереження стабільного становища на ринку; 2) максимізація прибутку та підвищення рівня рента­бельності; 3) досягнення лідерства на ринку за обсягами реалі­зації продукції; 4) досягнення лідерства на ринку з позицій інноваційності, якості.

Для збереження стабільного становища на ринку або у ви­падку, коли підприємство ще не досягло стадії свого сталого розвитку, варто звернутися до поширених програм цінових поступок. Установлені ціни мають покривати витрати, гаран­тувати хоча б просте відтворення. Для того, щоб уникнути зни­ження реалізації товару та загострення конкурентної бороть­би, підприємство має прискіпливо стежити за ситуацією на ринку: динамікою цін, появою нових товарів, діями конкурентів. Воно не повинне допускати надмірного завищення чи заниження цін на свою продукцію й намагатися знижувати витрати виробництва та збуту.

Якщо завдання зводиться до максимізації поточного прибут­ку, підвищення рівня рентабельності, підприємство у будь-який спосіб прагне вибрати таку ціну, яка дала б змогу отримати максимальний прибуток, причому не в далекій перспективі, а • за невеликий період з урахуванням невпевненості у сприятли­вому розвитку бізнесу або браку коштів.

У разі якщо підприємство прагне досягти лідерства за по­казниками реалізації продукції, керівництво затверджує ціну на мінімально допустимому рівні, що забезпечує на певний період часу розширення сегмента ринку, збільшує кількість покупців, а отже, загальний обсяг збуту.

Намагання досягти лідерства може стосуватися й виробницт­ва нової продукції, продукції гарантовано високої якості, коли підприємство хоче мати імідж інноваційності, надійності, висо­кого рівня сервісу. При цьому, зазвичай, встановлюються ви­сокі ціни, оскільки необхідно компенсувати витрати на прове­дення науково-дослідних та дослідно-конструкторських розро­бок, створення найсучаснішого парку устаткування, впроваджен­ня нових технологій, залучення висококваліфікованих фахівців.

Визначаючи цінову політику, керівництво підприємства має дотримуватися певних норм, принципів, а саме: а) досягнення заданого рівня прибутку на одиницю вкладеного капіталу; б) активізації споживчого попиту; в) забезпечення стабільного становища на ринку; г) гнучкості у здійсненні процесу ціно­утворення; д) дотримання вимог державної політики цін.

Головними чинниками, які визначають цінову політику підприємства, є: місце і роль ціни у загальнокорпоративній стратегії; рівень попиту; вплив конкурентного середовища; платоспроможність населення; місце підприємства у "ціновій війні"; виробничі потужності; ціна і життєвий цикл товару; витрати виробництва; номенклатура та асортимент продукції; вплив каналів товарообігу; умови купівлі-продажу; вимоги рекламних агентів; сезонність продажу; методи розрахунку ціни; нормативні акти з боку держави.

Реалізуючи цінову політику, підприємство може дотриму­ватися різних стратегій, характеристики яких розглянемо де­тальніше.

Стратегія високих цін. Застосовується цей вид стратегій переважно до патентно захищеного товару-новинки. Стратегія високих цін дає бажані результати за умов: коли висока ціна підтримує статус високої якості товару; має місце високий ста­більний рівень поточного попиту з боку значної кількості спо­живачів, які надають перевагу особливим характеристикам то­вару; різниця між високою та середньою ціною не є суттєвою, оскільки в цьому випадку не створюються умови для проникнення на ринок товарів конкурентів; втрати від продажу знач­ної кількості товару за нижчою ціною незначні; обмежена кон­куренція; попит на новий товар значно вищий від пропозиції; рівень виробничих та збутових витрат на одиницю продукції у разі випуску незначного обсягу товару ненабагато перевищує рівень цих витрат за умови повного завантаження виробничих потужностей; наявні значні бар'єри входження на ринок.

Стратегія середніх цін. Цієї стратегії підприємство дотри­мується у таких випадках: прагнення до стабільності та збе­реження сприятливого клімату у своїй діяльності на ринку; отримання стабільного прибутку ставиться за мету на довго­тривалу перспективу; уникнення участі у "війні цін"; намаган­ня не створювати умов для появи нових конкурентів; одержан­ня справедливого прибутку на вкладений капітал.

Стратегія низьких цін. Використовується з метою: змен­шення ризику в конкурентній боротьбі у зв'язку з непередба­ченим ставленням споживача до запропонованого товару; про­никнення на зовнішній ринок; збільшення частки ринку на національному чи зовнішньому ринку; виходу на масового спо­живача; дозавантаження виробничих площ та потужностей; виявлення на ранніх етапах життєвого циклу товару перспек­тив його реалізації; відбиття бажання створення аналогічно­го товару конкурентами; досягнення високої цінової репута­ції товару.

Стратегія цільових цін передбачає отримання встановлено­го чи визначеного розміру прибутку протягом певного проміжку часу, досягнення певного відсотка прибутку на вкладений капі­тал, отримання цільового прибутку в разі змін обсягу продажу та цін.

Стратегію незмінних цін підприємство обирає у разі, якщо воно налаштоване на встановлення та збереження незмінної ціни на товар протягом тривалого періоду діяльності на ринку для створення іміджу стабільності та надійності у споживача. Для досягнення цієї мети визначений рівень цін підтримуєть­ся за рахунок зменшення витрат на рекламу, упакування, транспортування, інших складових витрат.

Стратегія змінних цін ставить за мету здійснювати кори­гування ціни в бік підвищення або зниження залежно від зміню­вання величини витрат та/чи попиту. Підвищення ціни ви­правдане, якщо: збільшилися витрати на сировину; виникла потреба у підвищенні заробітної плати працівникам; поліпши­лися властивості, якість продукції; істотно зріс попит на товар (послугу). Серед причин зниження ціни: намагання перекрити накладні витрати у разі неповного використання виробничих площ та потужностей, що дає змогу збільшити обсяг продажу; реагування на дії конкурентів; зниження витрат на виробниц­тво товарів; зниження ділової активності на ринку (в період економічних криз).

Стратегія цін та репутація підприємства. У цій ситуації цінова політика передбачає враховувати такі чинники: досвід ділової активності на ринку; фінансовий стан підприємства; престижність торгової марки; частка ринку, яку займає підпри­ємство; налагодженість зв'язків з оптовою та роздрібною тор­гівлею.

Стратегія цін на товари, пов'язані між собою з позицій попиту. Товари вважаються взаємопов'язаними між собою з позицій попиту, якщо ціна одного впливає на рівень ціни іншого у ситуації, коли споживач має можливість вибирати той чи інший товар для задоволення своїх потреб. Підприємство у цьому випадку повинне вести гнучку цінову політику щодо асортименту товарів для отримання запланованого загального обсягу прибутку.

Стратегія цін на товари, пов'язаних між собою витрата­ми виробництва. Така ситуація має місце, якщо змінювання обсягів виробництва одного товару і витрати на його виготов­лення зумовлюють змінювання витрат на виготовлення іншо­го. Це стосується побічних та супутніх товарів.

Стратегія пільгових цін. Таку стратегію застосовують у разі, коли підприємство хоче позбавитися певної продукції. При цьому встановлюються ціни, нижчі від собівартості або нижчі від визнаної ринкової ціни. У першому випадку маємо справу з демпінговими цінами, що може суперечити вимогам антимо-нопольного законодавства.

Стратегія цін згідно з політикою щодо якості товару. Тут можливий широкий спектр варіантів (табл. 7.1) — від стратегії преміальних націнок, коли висока якість потребує високої ціни за товар, до стратегії низької ціннісної значущості, коли за низьку якість товару можна заплатити відповідно низьку ціну.

Стратегія неокруглених цін. Кінцевий споживач або пред­ставник фірми щоденно спостерігає на цінниках суму, напри­клад, не 1000 грн, а 997 грн. Такий підхід пояснюється кілько­ма причинами: у споживача складається враження, що підпри­ємство досить прискіпливо ставиться до визначення ціни на мінімально можливому рівні; покупцям подобається отриму­вати здачу; неокруглені ціни дають можливість споживачу вста­новити цінові ліміти, купуючи товар.

Стратегії дискримінаційних цін. Цей вид стратегій врахо­вує не розбіжності у витратах виробництва товару, а особливі потреби споживача, варіанти товару, місцезнаходження спо­живача, фактор часу.

Отже, підприємство має постійно вдосконалювати методи своєї діяльності на ринку, використовуючи один з найефектив­ніших механізмів — цінову політику, складовими якої є цілі, стратегії, процедура, методи ціноутворення з урахуванням внут­рішніх та зовнішніх чинників.

Дата добавления: 2014-01-04