Мета та завдання системи прогнозування ПУР

План

1 Значення прогнозування в прийнятті управлінських рішень

2 Мета та завдання системи прогнозування ПУР

3 Методологічний апарат прогнозування

4 Методи та моделі прогнозування

Література

1 Приймак В.М. Прийняття управлінських рішень: Навчальний посібник / Приймак Василь Михайлович. – К: Атіка, 2008. – 240 с.

2 Прогнозування в прийнятті управлінських рішень [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://revolution.allbest.ru/management/00078000_0.html

1 Значення прогнозування в прийнятті управлінських рішень

Розвиток прогнозування в управлінні і формування його теоретико-методологічного апарату пов'язують з кількісною школою менеджменту (Дж.Фернанс, Е. Джилфіллан, Р. Акофф), яка набула значного поширення в 60-х роках XX ст. і згодом стала основою сучасної концепції превентивного управління.

Прогноз - науково-обґрунтоване (аргументоване, виражене в кількісній і якісній формах) достовірне судження (припущення) ймовірнісного характеру про можливий стан об'єкта в майбутньому або про альтернативні шляхи і терміни досягнення цього стану.

Іншими словами, прогноз - це якісна і кількісна оцінка перспектив виникнення і можливі напрями розвитку об'єкта, що ґрунтується на спостереженнях і науково обґрунтованих теоретичних припущеннях.

Іноді прогноз базується на добре відомих закономірностях і здійснюється напевно (наприклад, методи прогнозування руху космічних апаратів розроблені настільки, що можливим є автоматичне стикування кораблів). Однак більшість організаційних проблем, що постають перед ОПР, не дозволяє здійснити однозначний обґрунтований прогноз.

Серед підходів до прогнозування, що набули широкого застосування в більшості досліджень, можна відзначити методологічний і процесний:

Ø методологічний - визначає прогнозування як:

- систематичний метод отримання оцінок майбутнього стану, що ґрунтується на аналізі спостережень за їх минулою поведінкою;

- визначення майбутнього, в якому використовуються як накопичений у минулому досвід, так і поточні припущення.

Ø процесний підхід - визначає прогнозування як процес наукового дослідження ймовірнісних шляхів розвитку на основі причиново-наслідкових взаємозв'язків і закономірностей.

Часто разом з прогнозом у теорії менеджменту використовуються схожі за деякими ознаками (зокрема, у формі передбачення) поняття - гіпотеза і план. Втім, вони мають істотні функціональні відмінності, які важливо враховувати при прийнятті управлінських рішень.

Рис. 1. Форми поєднання плану, прогнозу і гіпотеги

Гіпотеза служить переважно науковим передбаченням, будучи результатом загальної теорії, закономірності, яка, у свою чергу, забезпечує прогноз. Проте, порівняно з гіпотезою, прогноз володіє більшою визначеністю і достовірністю, оскільки, разом з якісними, включає кількісні параметри. Тим самим, прогноз виражає передбачення на рівні конкретно-прикладної теорії.

Більш складні взаємозв'язки існують між прогнозом і планом, що приводить до проблеми пропорційності вибору кожного з них. Форми поєднання прогнозу і плану не можуть бути однозначними.

Незважаючи на те, що прогнозування дуже часто застосовується на попередній (передплановій) стадії прийняття рішень і сприяє виробленню концепції розвитку (стратегії) на перспективу, помітну роль воно відіграє на етапі реалізації планів і під час оцінки фінансово-економічного стану підприємства. Чільне місце прогнозування займає також у пошуку можливостей і напрямів додаткових управлінських дій, призначених для нівелювання чи усунення відхилень від окресленої траєкторії розвитку об'єкта (системи).

Рис. 2. Орієнтири управлінського планування

Найбільш суттєвою ознакою прогнозування є його ймовірнісний характер, що зумовлено наявністю невизначеності у відображенні майбутнього стану. Не визначаючи параметри розвитку з достатньою точністю, прогноз розкриває альтернативи, позитивні і негативні тенденції, цикли і окреслює умови, за яких забезпечується вирішення поставлених задач.

Рис. 3. Завдання системи прогнозування ПУР

Водночас планування скероване на ухвалення і практичну реалізацію управлінських рішень. Мета прогнозування - створити наукові передумови для їх ухвалення. Ці передумови включають:

ü науковий аналіз тенденцій розвитку;

ü варіативне передбачення напрямів розвитку із врахуванням тенденцій; оцінку можливих наслідків прийнятих управлінських рішень;

ü обґрунтування напрямів розвитку.

Рис. 4. Класифікація прогнозів

Підходи до організації процесу прогнозування:

■ дослідницький прогноз - виражає передбачення як функцію прогнозу і відображає, яким може бути розвиток ситуації за умови, що характер управлінської дії на неї залишиться незмінним. В основі дослідницького прогнозування лежить орієнтація на передбачення можливостей, встановлення тенденцій розвитку ситуацій на підставі інформації, що наявна при розробці прогнозу. Тим самим, дослідницький прогноз вказує на сфери діяльності, що вимагають першочергового втручання, спрямованого на подолання негативних процесів. Дослідницьке прогнозування поділяється на:

- традиційне (екстраполятивне) - орієнтоване на стабільний і безперервний розвиток об'єкта, тобто на збереження виявлених у минулому тенденцій розвитку об'єкта прогнозування;

- новаторське (альтернативне) - виходить з того, що розвиток об'єкта відбувається стрибкоподібно і циклічно - припускає існування множини варіантів майбутнього розвитку об'єкта і ґрунтується на розробленні варіантів, що відрізняються за ступенем і характером впливу ОПР на параметри розвитку.

■ нормативний прогноз - визначає цілі рішення і можливі способи їх досягнення на підставі об'єктивної оцінки існуючих можливостей для забезпечення досягнення адекватних результатів. В основі нормативного прогнозування лежить орієнтація на місію, цілі, потреби, досягнення яких передбачає рішення. Нормативне прогнозування - це проекція в майбутнє початкової моделі рішення відповідно до заданих цілей, норм, критеріїв.

Рис.5. Методи та інструменти прогнозування

3. Методологічний апарат прогнозування

Методологічний апарат прогнозування - це сукупність методів і інструментів, вибір яких зумовлює:

Ø первинні уявлення щодо можливостей появи різних станів середовища;

Ø набір варіантів оптимального рішення відповідно до ситуації без прогнозування.

Методи прогнозування прийнято поділяти на кількісні та якісні (табл. 1). Наявність чи відсутність одного з них в прийнятті управлінських рішень зумовлює дисбаланс в системі управління підприємством і значно знижує якість і точність прогнозів.

Рис. 6. Алгоритм процесу прогнозування

Відсутність методів прогнозування (поле 4) приводить до повної втрати контролю над матеріальними і фінансовими потоками на підприємстві.

Таблиця 1

Матриця початкових ситуацій ПУР

Наявність тільки кількісних методів прогнозування (поле 2) приводить до ситуації, коли керівництво володіє інформацією про поточний стан підприємства, що свідчить про спрощеність і недостатню опрацьованість управлінських рішень. Використання тільки якісних методів прогнозування (поле 3) зумовлює втрату чутливості прийнятих рішень, що пов'язане з частковим випаданням деяких функцій управління, тобто поточний стан може опинитися поза контролем. І, нарешті, поєднання кількісних і якісних методів прогнозування (поле 1) робить систему управління на підприємстві достатньо гнучкою.

Таким чином, механізм прогнозування, що включає кількісну модель прогнозування і якісні управлінські методики, є одним з інструментів управління на основі показників.

4. Методи та моделі прогнозування

Найбільш відомі моделі прогнозування наведені в табл. 2. Водночас існують методи прогнозування з менш вузькою предметною областю:

Таблиця 2

Еволюція моделей прогнозування

Методи експертних оцінок. Доцільно застосовувати ці методи для кон'юнктурних оцінок, особливо у випадках, коли неможливо отримати безпосередню інформацію про явище чи процес.

Експертні прогнози можуть бути у формі:

ü точкового прогнозу (прогноз конкретних цифр);

ü інтервального прогнозу (виявлення граничних проміжків, в яких знаходиться прогнозоване значення показника із заданим рівнем пріоритетності);

ü прогнозу розподілу ймовірностей (визначення вірогідності потрапляння фактичного значення показника в одну з декількох груп зі встановленими інтервалами).

Метод основних індикаторів (під основним індикатором розуміють одне або декілька спостережень, які дають підставу зробити висновок відносно прояву окресленої тенденції в майбутньому. Використовується для прогнозування змін у бізнесі в цілому).

Метод сценаріїв. Сценарій - опис майбутнього, складений на основі об'єктивних припущень. Для прогнозу ситуації характерне існування певної кількості вірогідних варіантів розвитку. Переважно, це три сценарії: оптимістичний, песимістичний і реалістичний - найбільш вірогідний, очікуваний.

Методи аналізу і прогнозування тимчасових рядів - дослідження ізольованих один від одного показників, кожен з яких складається з двох елементів; з прогнозу детермінованої компоненти і прогнозу випадкової компоненти. Основна передумова цих методів - часовий ряд спостережень, відносно якого застосовується даний інструмент, містить певні закономірності, які можуть бути виявлені і спрогнозовані. Одними з найбільш поширених методів тимчасових рядів є метод ковзаючого середнього і метод експонен­ціального згладжування.

Казуальні (причинно-наслідкові) методи - досліджують взаємозв'язок між різними тенденціями з метою встановлення їх взаємного впливу а, отже,- підвищення якості прогнозів.

Контрольні запитання

1. Прогноз та його особливості.

2. Визначіть сутність прогнозування та його місце в процесі прийня управлінського рішення.

3. Назвіть основні методи прогнозування.

4. Сформулюйте основні етапи процесу прогнозування.

5. Дайте класифікацію прогнозів під час ПУР.

6. Охарактеризуйте елементи алгоритму прогнозування УР

7. Які моделі прогнозування вам відомі?

Дата добавления: 2014-01-04