Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Структуризація системи управління підприємством




Розвиток виробничих структур не можна розглядати ізольова­но від організаційних структур управління, оскільки виробнича структура - це лише об'єкт управління. Раціональна структура апарату управління є основою планомірного та ритмічного функ­ціонування виробничої структури.

На розвиток структур управління впливає ряд чинників: виробнича структура, складність управлінської роботи, вимоги ринку тощо. Особливості виробництва обумовлюють необхідність застосуван­ня різних видів організацій-них структур управління. Ос­новними варіантами організаційних структур є:

- “механічна структура”, якій не властива жорстка залежність від змін зов­нішніх і внутрішніх факторів; її доцільно використовувати для оперативного типу управління;

- “органічна структура”, яка залежить від змін зовнішніх і внутрішніх факторів.

Вибір організаційної структури підприємства залежить від типу стратегії. Для підприємств “кон’юнктурного” і “маркетингового” типів необхідна гнучка організаційна структура, яка динамічно реагує на зміни ринкових факторів і не створює перешкод внутрішньому переміщенню трудових і матеріальних ресурсів від менш ефективних напрямків діяльності до більш ефективних. Для підприємств “технологічного” типу організаційна структура повинна бути більш жорсткою, мати чіткий ієрархіч­ний характер. Організаційно-управлінська структура підприємств “технологічної атаки” має бути змішаною.

Моделі організаційних структур управління:

- лінійна ( між її елементами здійснюються одноканальні зв’язки, коли кожний підлеглий має лише одного керівника);

- функціональна (передбачає розподіл функцій управління між окремими підрозділами апарату управління). Для лінійних і функціональних структур характерні постійні елементи (групи, колективи, виконавці) та вертикальні зв'язки (підпорядкованість). Вони відображають дворівневий розподіл, який поширений у малому та середньому бізнесі;

- програмна структура управління доповнює лінійно-функціо­нальні організаційні структури;

- продуктові (дивізіональні) структури, які поєднують централізоване плану­вання та децентралізоване функціонування виробничих під­розділів. Вони широко застосовуються в умовах багатопродуктового виробни­цтва

Структурні виробничі підрозділи (дивізі­они) виокремлюються з наданням їм прав у прийнятті рішень у процесі господарської діяльності та відповідаль-ності за отримання прибутку. Це обумовлює залежність фі­нансового стану підрозділів від результатів їх діяльності. Однак самостійність виробничих підрозділів обмежена у сферах фінансів і довгострокового планування. Підрозділ може здійснювати капітальні витрати лише у визначених межах. У такій організаційно-виробничій системі відносини між вироб­ничими підроз-ділами будуються на комерційних засадах. Роз­рахунки між підрозділами здійснюються на основі внутрішніх цін.

 

 

Характерні риси дивізіональної структури: децентралі­зація, відносна автономність центрів прибутку, стандартизація результатів. Критерії створення центрів прибутку: продукт, регіон, територія, споживач, канали просування.

Організаційна структура виробництва передбачає встановлен­ня взаємо-зв’язків між її складовими та розподіл між ними прав і відповідальності. Гори-зонтальні, вертикальні та діагональні зв’язки підрозділів підпри­ємства є основою для ефективної організації ви­робничого процесу, упорядкування діяльності підрозділів, забез­печення координації роботи підприємства.

Однією з особливостей управління на вітчизняних підприємс­твах є поширення допоміжних структур - проектних і робочих груп, які доповнюють основну струк­туру. Ці допоміжні структури створюються з метою вирішення проблемних для підприємства завдань і мають гнучку побудову.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 753; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.009 сек.