Механізм забезпечення відповідності асортименту товарів запитам споживачів

Механізм, який сприяє досягненню збалансованості попиту і пропозиції на товарному ринку, поєднує в собі методи, важелі і форми гнучкого регулювання поточної господарської ситуації, що складається на ринку товарів.

Важливе місце в цьому процесі займає моделювання загального обсягу попиту населення при розробці балансу попиту та пропозиції товарів. Воно грунтується на довгостроковому цільовому прогнозі грошових доходів населення. При цьому в прогнозі відбивається не тільки складена тенденція самих грошових доходів, а й очікувана динаміка основних макроекономічних пропорцій господарства і соціальних заходів. При прогнозуванні доцільно враховувати наступні види грошових доходів: заробітна плата робітників, службовців, фермерів, підприємців; пенсії, допомоги, стипендії та інші доходи. Прогноз грошових доходів можна розширити з урахуванням очікуваних демографічних змін: прогнозу чисельності доходоотримувачів за категоріями доходів; прогнозами зміни середнього розміру сімей; кількості сімей; розвитку житлового будівництва та забезпечення ним населення і т.д.

Для визначення загального обсягу купівельного фонду населення на середній та довгостроковий періоди складаються прогнозні значення грошових доходів з прогнозами макроструктури витрат (витрат на товари, витрати на оплату послуг, витрати на приріст грошових накопичень або придбань акцій, сертифікатів та ін.)

Як інструмент прогнозування витрат можуть бути використані регресійні моделі, що зв'язують динаміку зміни окремих статей витрат із загальним обсягом видатків (доходів). При використанні методів регресійного аналізу прогнозуються не обсяги, а частки витрат за окремими напрямами. Наприклад, при прогнозуванні частки витрат на придбання товару проводиться аналіз залежності цієї частки від рівня доходу на одну душу в сім'ї.

Обсяг витрат на придбання товару (являє собою частину купівельного фонду) може бути визначений як різниця між величиною грошових доходів населення та основними група витрат. Остаточна величина купівельного фонду, призначеного для придбання виробів, визначається лише після розрахунку динаміки товарних ресурсів і подальшої їх ув'язки з попитом у балансі попиту та пропозиції. При цьому в обов'язковому порядку враховується розмір незадоволеного попиту. З цією метою в алгоритм розрахунку обсягу та структури попиту розробки балансу попиту і пропозиції включається економіко-математична модель визначення загального обсягу купівельного фонду і незадоволеного попиту населення. Ця модель може бути реалізована на ЕОМ стандартним методом обробки даних бюджетних обстежень (грошових доходів і витрат у різних сім'ях) та анкетних опитувань населення.

В умовах збалансованості попиту і пропозиції існує деяке постійне співвідношення між грошовими доходами (Д) і витратами населення (Р), зване нормою збалансованості (N), тобто

Якщо Р / Д <N, то відбувається утворення незадоволеного попиту; якщо ж кількість, якість і асортимент пропонованих на ринку товарів забезпечує співвідношення Р / Д> N, то відбувається «розсіювання» незадоволеного попиту. Таким чином, для ліквідації накопиченого незадоволеного попиту необхідною умовою є забезпечення виконання співвідношення Р / Д = N.

Отримані за ряд років оцінки обсягу незадоволеного попиту населення, можуть бути використані в модифікованій структурній моделі попиту. На основі цієї моделі можна визначити потоварні оцінки незадоволеного попиту населення як різницю між дійсним і реалізованим попитом. Основною інформацією для цієї моделі служать бюджетні угруповання сімей за рівнем середньодушового доходу, заощаджень та інших факторів, які в кінцевому підсумку визначають макроструктуру попиту. В основу визначення мікроструктури попиту, коли переважаючими факторами стають дані про витрати населення на придбання різних товарів з урахуванням їх споживчих характеристик (наприклад, меблів високого ступеня комфортабельності, середньої або низької), закладається принцип структурного моделювання.

Проте вирішення цієї задачі тісно пов'язано з динамікою реальних грошових доходів населення. Відсутність у продажу окремих видів товарів, призводить до збільшення інтервалу між надходженням грошей населенню у вигляді заробітної плати, пенсій, допомог і т.д. та їх реалізацією. Тому при розробці балансу попиту та пропозиції слід використовувати модель вимушених заощаджень (А "), побудова якої базується на спостережуваній довгостроковій стабільності норми товарних витрат у загальному доході. Якщо товарні ресурси ринку дозволяють дотримуватися цієї норми, то змушені заощадження не утворюються, а ринок характеризується об'ємною збалансованістю попиту і пропозиції.

Особлива складність регулювання сьогодні співвідношення попиту і пропозиції на ринку товарів полягає в обмеженні сфери застосування балансового методу (системи балансів виробництва і споживання, балансів грошових доходів і витрат населення та ін.) Основні структурні зв'язки між елементами в механізмі розробки балансу попиту і пропозиції на ринку товарів схематично можна представити таким чином (див. рис. 4.4.3.; 4.4.4).

- =

- =

При цьому повинна дотримуватися умова

<

Рис. 4.4.3 - Схема балансу попиту і пропозиції на ринку товарів

Прямі зв’язки

Зворотні зв’язки

Рис. 4.4.4 - Зв'язок балансу попиту і пропозиції на ринку товарів з іншими балансами

Як видно з наведених схем ступінь збалансованості попиту і пропозиції на ринку товарів може бути підвищена за рахунок зміни грошових доходів і витрат населення, так і за рахунок перегляду показників міжгалузевого балансу виробництва і споживання і системи матеріальних балансів. Недостатньо ефективне використання цих зв'язків призводить до того, що розвиток і насичення ринку товарів не ув'язується з попитом населення і з реальними товарними ресурсами. При цьому обгрунтованість балансу попиту, пропозиції і споживання і його взаємозв'язок з іншими показниками стану ринку багато в чому залежить від вирішення завдань з оцінки якості й раціональності асортименту; угруповання виробів залежно від виду попиту на них (активний, стійкий, помірний та ін.)

4.6. Системний аналіз комплексної оцінки якості та конкурентоспроможності товарів

Світовий досвід свідчить про те, що успішна діяльність на світовому ринку можлива лише за умови забезпечення високої якості та створення ефективної системи управління якістю.

В умовах вільної конкуренції з двох однакових товарів вибирають найдешевший, а з однакових цін - найбільш якісний. Це підтверджує, що є важливою ринкової характеристикою товару і вельми актуальною проблемою.

Згідно з Державним стандартом України, якість - це сукупність властивостей продукту, які обумовлюють його придатність задовольняти певні вимоги згідно з його призначенням або - це міра відповідності призначенню. Якість є функцією часу, тому його потрібно постійно зіставляти із змінами в технології виробництва і вимогами споживачів.

У сучасних умовах в країнах з розвиненою ринковою економікою найбільшого поширення набуло визначення поняття «якість продукції», наведене у стандарті ІСО:

Актуальним питанням для товарознавців-експертів на сьогоднішній день є конкурентоспроможність товару - здатність товару відповідати вимогам ринку даного виду товару. Розглянемо це поняття більш конкретно.

Екологічні властивості характеризують показники впливу об'єкта і людини на навколишнє середовище.

Естетичні показники характеризують дизайн та зовнішній вигляд товару.

Економічність об'єкта характеризують такі показники, як: собівартість, ціна реалізації, оптові, дрібнооптові ціни та ін.

Розглянемо узагальнену структуру чинників конкурентоспроможності, які враховуються індивідуальним споживачем і характерні для країн з розвиненою ринковою економікою (рис.4.4.6).

Рис.4.4.6. Узагальнена структура чинників конкурентоспроможності, які враховуються індивідуальним споживачем

Розглянувши рис.4.4.6, слід зауважити, під поняттям "прицільна якість" у маркетингу розуміється такий рівень якісних параметрів, який максимально відповідає потребам і можливостям споживачів відповідного сегменту.

Під поняттям "глобалізація" розуміють створення "без проблемної" для життя споживачів. Основна ідея глобалізації - перехід від системи "потреби - товар" до системи "проблеми споживача - глобальне вирішення проблеми".

Терміном "індивідуалізація" позначають максимальну відповідність товару особливостям конкретного споживача.

Отже, підсумовуючи дану проблему, необхідно відзначити:

- Під конкурентоспроможністю товару чи послуги розуміють узагальнюючу характеристику, яка визначає ставлення споживачів до цього товару в порівнянні з аналогічними товарами і грає головну роль в ухваленні рішення про покупку. Оскільки ця інтегральна характеристика містить дуже багато компонентів і на неї впливає специфіка самого товару, особливості ринку, індивідуальність споживача, не можна говорити про якусь єдину конкурентоспроможность;

- Товар, конкурентоспроможний на одному ринку, може виявитися зовсім не конкурентноздатним на іншому ринку. Таким чином, конкурентоспроможність і визначається і змінюється в залежності від ринку збуту і від конкретних споживчих сегментів на цьому ринку.

4.6.1. Комплексна оцінка якості непродовольчих товарів

Оцінка якості продукції передбачає вибір показників якості, визначення їх значень і співвідношення з аналогічними показниками, взятими за базові.

Для розрахунку рівня якості продукції застосовують диференціальний, комплексний або змішаний методи (рис. 4.4.7).

Рис. 4.4.7 Методи оцінки рівня якості товару.

Диференціальний метод полягає в порівнянні одиничних показників якості досліджуваного і базового (еталонного) зразків:

Де - показник якості досліджуваного товару;

- показник якості базового (еталонного) товару.

Комплексний метод застосовують, коли необхідно охарактеризувати рівень якості продукції одним узагальнюючим показником, який являє собою функцію від одиничних показників якості.

При змішаному методі оцінки рівня якості продукції застосовують одиничні та комплексні показники якості.

Найпростішим різновидом комплексної оцінки якості товару можна вважати визначення рейтингу товару.

Рейтинг товару - ступінь переваги одного товару над іншим у тих умовах, в яких здійснюється експлуатація або використання товару споживачем.

де Р_т - рейтинг товару;

Q_і - відносний показник якості товару;

n - кількість одиничних показників якості, узятих для оцінки:

Q_і = Р_і/Р_{іб або (3)}

Q_і = Р_іб/Р_{і (4)}

де Р_і - одиничний показник якості досліджуваного товару;

Р_іб - одиничний показник якості базового товару.

Формула (3) використовується під час оцінки якості показників, збільшення яких свідчить про підвищення якості продукції.

Формула (4) використовується для оцінки якості показників, зменшення яких забезпечує підвищення якості.

Отже, для визначення рейтингу товару, необхідно здійснити диференційовану оцінку окремих показників якості, отримання яких дозволить дати загальну кількісну характеристику переваг одного товару над іншим. Результати оформляють у вигляді табл. 1.

Таблиця 1. Оцінка рейтингу товару

Показник якості	Одиниця вимірювання	Рі	Ріб	Формула розрахунку	Відносний показник	Рейтинг

Таким чином, рейтинг є найпростішою різновидом комплексної оцінки якості продукції. Його результати можна вважати попередньою оцінкою конкурентоспроможності товару щодо основних функціональних показників аналогічних товарів.

Для забезпечення об'єктивної оцінки якості товару необхідно формалізувати критерії якості, тобто подати їх у вигляді масиву цифрових даних. Метод кваліметричної оцінки дозволяє отримати показник якості товару у вигляді деякої цифрової величини. Показники якості непродовольчих товарів переводять у безрозмірний вигляд, застосовуючи наступну формулу:

Де Р1 - і-й показник якості в безрозмірному вигляді (відносний показник);

Р_і - i-й показник якості в натуральному вигляді (абсолютний показник якості);

Р_ібр - абсолютне (найгірше допустиме) значення і-го показника;

Р_іет - еталонне (найкраще можливе) значення і-го показника.

Інтегральний показник якості розраховується за формулою:

де ai - коефіцієнт вагомості і-го показника;

Р_і відносний показник якості;

n - число оцінюваних показників.

Коефіцієнт вагомості показника визначається експертним або аналітичним (не експертним) методами.

Таким чином, метод кваліметричної оцінки включає ряд послідовних етапів: формування еталонного безлічі показників, визначення коефіцієнтів вагомості, еталонних і бракувальних значень показників якості, підбір методик для оцінки величини кожного показника.

Дата добавления: 2014-01-04