Питання 4. Суперечності та рушійни сили освітніх інновацій. Особливості освітніх інновацій порівняно з технічними інноваціями

Питання щодо рушійних сил модернізаційних перетворень у системі освіти досить ґрунтовно проаналізовано В. Паламарчук, О. Поповою, Н. Юсуфбековою та ін.

Узагальнення результатів досліджень цих учених дозволило виокремити три рівні суперечностей, що спричиняють інноваційні процеси в освітній галузі.

До суперечностей першого рівня – протиріч між новим соціальним замовленням на рівень освіченості та вихованості молодого покоління й реальним станом соціалізації учнівської молоді в навчальних закладах належать формаційні суперечності, обумовлені соціально-політичними та економічними змінами в суспільстві, та інформаційні суперечності, викликані обсягом наукової інформації, стрімко зростає

Суперечності другого рівня виникають через непідготовленість освітян до професійної діяльності в умовах певної освітньої моделі, а також внаслідок невідповідності останньої запитам і можливостям учнів.

До суперечностей третього рівня належать організаційні суперечності, що спричиняються недостатнім науково-методичним і матеріально-фінансовим забезпеченням навчально-виховного процесу в навчальних закладах.

До закономірностей перебігу інноваційних процесів в освітній галузі вчені (Л. Подимова, О. Попова, В. Сластьонін, Н. Юсуфбекова та ін.) відносять незворотну дестабілізацію педагогічного інноваційного середовища, стереотипізацію педагогічних нововведень, циклічність інноваційних процесів і закономірність фінальної реалізації.

Закономірність незворотної дестабілізації педагогічного інноваційного середовища виявляється в тому, що інноваційний процес викликає незворотні зміни в педагогічному просторі, які можуть мати як конструктивний, так і деструктивний характер. Серед деструктивних змін назвемо в першу чергу погіршення якості освіти, якщо інновація є надуманою або науково необґрунтованою. Проте навіть у тому випадку, коли нововведення є об’єктивною передумовою розвитку ЗНЗ, воно може призвести до негативних наслідків. Наприклад, спричинити погіршення психологічного клімату в педагогічному колективі через поляризацію думок учителів щодо доцільності впровадження інновації або викликати тимчасове погіршення якості навчально-виховного процесу через неузгодженість її елементів з елементами традиційної системи навчання. Про це мають знати освітяни, щоб рішення щодо доцільності нововведення приймалося ними виважено й відповідально, щоб вони були готові впроваджувати життєздатні нововведення, не відчуваючи розгубленості при зазначених деструктивних змінах, а навпаки, намагалися їм запобігати або пом’якшувати їх.

Сутність закономірності стереотипізації педагогічних інновацій полягає в тому, що будь-яке конструктивне нововведення, відіграючи спочатку прогресивну роль у процесі розвитку освітніх систем, через деякий час стереотипізується, а в подальшому може стати гальмом на шляху вдосконалення системи освіти. Усвідомлення педагогами даної закономірності сприяє формуванню діалектичності професійного мислення педагогів, виступає пропедевтикою виникнення професійного консерватизму.

Згідно із закономірністю циклічної повторюваності педагогічні інновації, пройшовши повний життєвий цикл від народження до скасування, можуть через деякий час знову виявитися затребуваними. Розуміння цієї закономірності допоможе освітянам подолати негативізм по відношенню до ретровведень, які є досить розповсюдженими в педагогічному співтоваристві.

Відповідно до закономірності фінальної реалізації інноваційного процесу кожний конструктивний інноваційний процес має рано чи пізно, стихійно чи свідомо реалізуватись. Ми, не поділяючи оптимізму вчених, які сформулювали дану закономірність, вважаємо за доцільне акцентувати увагу майбутніх учителів на її зайвій оптимістичності, зробивши предметом дискусії.

Освітні нововведення, порівняно з технічними інноваціями, мають яскраво виражені специфічні риси, пов’язані з особливостями педагогічної діяльності. Зокрема, вони виявляються в такому:

1. Педагогічні нововведення, зберігаючи всі родові риси інноваційних процесів, суттєво відрізняються від нововведень у промисловій галузі тим, що об’єкт їх впливу – особистість учня. Тому, якщо професійна діяльність учителя-новатора, спрямована на зміни в змісті, методах чи формах навчання, суперечить заповіді «не нашкодь», вона має бути забороненою.

Якщо для реалізації технічних інновацій достатніми виявляються наявність необхідних умов і бажання виконавців застосувати новинку, то освітні інновації мають бути узгоджені з відповідними органами управління освітою та схвалені батьками.

Дата добавления: 2014-01-04