Фізичне виховання в період розпаду родового суспільства.

У період розладу первинно-общинного устрою (так званий період військової демократії) все частіше міжплеменні сутички з метою збагачення носять характер серйозних бойових дій. З'явились особ­ливі загони (дружини) під керівництвом військового вождя, котрий часто був і вождем племені. Поруч із дружиною виникають і народні збори (рада) для захисту общин, що складались з озброєного народу. Появляються укріплені поселення, що згодом переростають у горо­дища з різного роду ровами, валами, тинами, а потім ще й баштами. Війна стає постійним ремеслом. Вона, як соціальне явище, сприяла виникненню нових форм і методів підготовки воїна, появі бойових ігор та фізичних вправ. Фізична культура набула нових функцій, вона використовується патріархальною аристократією для підготовки бой­ових дружин, готових до нападів на сусідів. Так, вже в надрах первіснообщинного ладу зародились елементи нової системи фізичного виховання, що мала на меті підготовку воїна для самозахисту або пригнічення інших племен і народів. Класичним прикладом періоду військової демократії є грецьке суспільство Гомерівської епохи, а також скіфів, норманнів та інших народів. Як свідчить епос древніх греків, фізичні вправи та ігри за­ймали тоді важливе місце в житті суспільства. Так, в Гомерівській «Ілліаді» знаходимо опис боротьби, кулачного бою, змагань колісниць, метань списа, стрільби із лука по цілі та інше. «Одіссея» збагачує наші відомості про ігри та змагання з бігу, метання диску, стрибків. Гоме­рівські герої прославляли фізичну культуру, витривалість, спритність людини, свідомо розвивали їх. Слово «атлет» означало змагання у фізичних вправах, воєнний бій тощо. Як свідчить епос, у перерві між боями під Троєю її герої використовували час для метань диска, списа або вправ з луком. Під «диском» розуміли тоді залізний злиток, що був не лише спортивним приладом, але й призом. Цього заліза, як кажуть дослідники, вистачало на кілька років в господарстві скотаря або землероба. Фізична культура тих часів з її розмаїттям атлетичних вправ займала важливе місце у вихованні племенних вождів та їх дружинників. На ранніх рубежах розвитку військової демократії піша рать була вирішальною силою в битвах. Слава вождя залежала не тільки від його стану в суспільстві, але й фізичних і вольових якостей. Так, наприклад, польський народний переказ (легенда) пов'язує організацію військового союзу із ряду племен, а згодом і їхнє об'єднання у дер­жаву з іменем Лєшка. Поляки обрали його своїм князем завдяки пе­ремозі у змаганнях на швидкість — він перший добіг до мети (фіні­шу). В період військової демократії виникають держави, наприклад царський період Древнього Риму, змінюється характер фізичного ви­ховання. Хлопчиків виховують у спеціальних закладах, дівчат — в родині. Військова справа стає постійним ремеслом. З'являється май­нова ознака, виникає власність і передача її у спадщину. Навіть влада передається найбогатшому, а не найдостойнішому члену роду. Втра­чається загальність фізичного виховання. Так, наприклад, в Африці ініціація вимагала коштів, тому малоімущі довго збирали їх і замість в 12 років посвящались у юнаки в 18—20 літ. У цей історичний період відбувся значний відхід фізичних вправ від мирної праці у напрямку до військового ремесла, спрямованого переважно на завоювання чужої території.

Висновок. Таким чином, виникнення фізичної культури обумовлено потре­бами життєдіяльності людини. Спочатку вона складалась із вправ та ігор, котрі імітували трудові процеси, готували до них. Фізичні впра­ви прямо залежали від способу виробництва та характеру праці (збирання дарів природи, полювання тощо). При цьому, чим примітивнішими були знаряддя і способи виробництва, тим колективнішим був характер праці. Фізичні вправи, що застосовувались в ритуалах та ініціаціях, одна­ково слугували фізичному розвитку всіх членів суспільства, де кожен мав рівні права. Ініціація здійснювалась при досягненні певного віку та наявності належного рівня підготовки. З появою та розвитком родової організації суспільства ігри та фі­зичні вправи поступово абстрагувались від трудових процесів. По­явились штучні предмети-прилади для ігор і фізичних вправ: м'яч, куля, клюшка, ракетка та інші. їх поява започаткувала формування елементів фізичної культури як відносно самостійної галузі діяльнос­ті людей. Фізичні вправи, змагальні ігри, одноборства стають невід'­ємною, традиційною складовою ритуалів та культових святкувань. Цінним для розуміння змісту, форм і методів фізичного вихо­вання у родовому суспільстві є міжплемінний або родовий обмін об­рядами, що допоміг розповсюдити досвід, примножити його кращі елементи і ефективно застосовувати у майбутньому в підготовці до життєдіяльності. В період розладу первіснообщинного устрою фізична культура стала використовуватись родо-племінною знаттю для військової під­готовки себе і своїх дружинників з метою грабування або підкорення території інших племен. Так поступово формується рабовласницьке суспільство з харак­терними особливостями його фізичного виховання.

Дата добавления: 2014-01-04