Предмет теорії прав людини

Лекція 1.

Розгортання національно-політичного життя східної Галичини в другій половині 19 століття. Народовці та москвофіли.

Створення перших політичних партій. Було створено дуалістичну австро-угорську імперію.

Створилося два табори:

Народовці – зародився в 60-х роках 19 століття серед молодої галицької інтелігенції. Народовці вважали українців окремою нацією зі своєю мовою, виступали за об’єднання всіх українських земель від Карпат до Кавказу. Газета «Діло» (1880-1939 рр.). Анатолій Вахнянин – перший голова «Просвіти» (була створена 1868 р.), Володимир Барвінський, Володимир Шашкевич і інші. 1885 році народовці утворили політичну організацію під назвою «Народна рада».

Москвофіли – зародилися ще в 30-х роках 19 століття. Це були консервативні сили, які виступали спочатку за культурну, а згодом і за політичну переорієнтацію галицької інтелігенції на Російську імперію. Вони мали свій друкований орган, це був журнал під назвою «Слово». Публікували 1861 – 1887 рр. політичне товариство москвофілів під назвою «Руська Рада». Ця організацію була створена в 1870 році. Товариство імені Михайла Качковського створено 1884 рік. Іван Наумович, Яків Головацький, Адольф Добрянський.

Політичні партії:

1890 р. «Русько-українська радикальна партія», до складу ввійшли: Іван Франко, Михайло Павлик, Микола Ганкевич. Ця партія в подальшому була поділена на 3 частини (1899 р.):

1. Українська національно-демократична партія. До неї ввійшли Іван Франко, Михайло Грушевський.

2. Українська соціал-демократична партія. До неї ввійшли Микола Ганкевич, Семен Вітик.

3. Українська радикальна партія.

Предмет та завдання теорії прав людини (2 год.)

“Ми, народи Об'єднаних націй, повні рішучості... знову утвердити віру в основні права людини, в достоїнство і цінність людської особистості, в рівність прав чоловіків та жінок і в рівність прав великих і малих націй” — Преамбула Статуту Організації Об'єднаних Націй, створеної в 1945 році.

Концепція прав людини включає у себе два поняття цієї ідеї, дві групи прав. Перше полягає у тому, що невід'ємні і невідчужувані права належать людині тому, що вона людина. Це моральні, або природні права, які випливають з самої людської природи кожного індивіда, і призначення їхнє у тому, щоб підтримувати в людині почуття власної гідності. До другого поняття належать юридичні права, які встановлюються відповідно до нормотворчих процесів, які відбуваються як на національному, так і на міжнародному рівні. Основою подібних прав є згода тих, на кого вони розповсюджуються, тобто згода суб'єктів права, у той час, як основу першої групи прав складає природний порядок.

Права людини — це невідчужувані свободи і права особи, які індивід отримує в силу свого народження, основне поняття природного і, взагалі, будь-якого права в цілому. Права людини охоплюють громадянські права і політичні свободи, економічні, соціальні і культурні права, а також права спільнот, тобто дітей, жінок, національних меншин, народів тощо. До певної міри, можна говорити і про права людства. При розповсюдженні прав людини на спільноти вони не відчужуються від індивіда, вихідним залишається визнання самоцінності всіх індивідів, що складають ту чи іншу спільноту.

Предметом даної науки є одна з вищих цінностей людської цивілізації, що охоплює всілякі аспекти індивідуального й суспільного буття, — права людини.

Дата добавления: 2014-01-04