Модель визначення вартості привілейованих акцій

Вартість знов залученого капіталу

Дохід, потрібний на новий (знов залучений) власний капітал, звичайно вищий за дохід, потрібний на існуючий власний капітал. Коли компанія випускає додаткові акції, вона звичайно одержує трохи менше ринкової ціни існуючих акцій.

При розрахунку вартості знов залученого капіталу прийнято використовувати наступну формулу у рамках моделі росту дивідендів:

, (7.10)

де: F – так звана вартість випуску, яка відображає закономірне зниження ринкової вартості акцій, які знов випускаються.

Доходність по привілейованих акціях (вартість привілейованих акцій) розраховується за наступною формулою:

, (7.11)

де: D – величина щорічного дивіденду на акцію;

Р – ринкова ціна однієї акції.

Так само, як і у випадку зі звичайними акціями, витрати на випуск нових привілейованих акцій підвищують їхню вартість. Цю оцінку можна зробити за аналогією, припускаючи, що g=0, оскільки привілейовані акції звичайно не мають росту:

, (7.12)

Останнім етапом в оцінці загальної вартості капіталу для компанії є комбінування вартості коштів, отриманих з різних джерел. Цю вартість називають середньозваженою вартістю капіталу, оскільки вона являє собою середню з вартостей окремих компонентів, зважених за їхньою питомою вагою у структурі капіталу.

СВЗ = (∑ ВК_i ∙ Ч_i) ÷ 100 (7.13)

де СЗВ — середньозважена вартість капіталу;

ВК_i — вартість капіталу, залученого за рахунок і-го джерела, %; Ч_i — частка і-го джерела у загальній сумі постійного капіталу. Або

WACC = W_D * C_D * (1 – T) + W_P * C_P + W_E * C_E, (7.14)

де: W_D, W_P, W_E – відповідно питома вага позикових коштів, привілейованих акцій, власного капіталу (звичайних акцій та нерозподіленого прибутку);

C_D, C_P, C_E – вартості відповідних частин капіталу.

Середньозважена вартість капіталу характеризує середній рівень витрат для підтримки економічного потенціалу підприєм­ства за наявної структури джерел коштів, вимог Інвесторів і кре­диторів та прийнятої дивідендної політики. Середньозважена вартість капіталу порівнюється з внутрішньою нормою прибут­ковості інвестиційного проекту. Для того щоб реалізація проекту була доцільною, середньозважена вартість капіталу не повинна перевищувати його внутрішню норму прибутковості.

Середньозважена вартість капіталу використовується для оцін­ки ціни вже задіяного підприємством капіталу. У випадку, коли необхідно обґрунтувати доцільність майбутнього нарощення ка­піталу, може визначатися гранична вартість капіталу за форму­лою середньозваженої (попередня формула). При цьому замість фактичного зна­чення вартості капіталу з і-го джерела береться нова прогнозна ціна його залучення, а частка і-го джерела береться відповідно доцільової (бажаної для підприємства) структури.

Середньозважена вартість капіталу є одночасно мінімальною нормою прибутку, яку очікують інвестори від вкладення капіта­лу. Для визначення теперішньої вартості майбутніх грошових потоків від інвестиційного об'єкта ставку дисконту, як правило, встановлюють на рівні середньозваженої ціни капіталу. Основни­ми елементами формування середньозваженої вартості капіталу є безризикова частина норми прибутку на інвестиційний капітал, премія за ризик та інфляційна премія.

Середньозваже­на вартість капіталу = Безризикова частина норми прибутку на вкладений капітал + Премія за ризик + Інфляційна премія

В умовах інфляції необхідно одночасно включати інфляційну премію і в середньозважену вартість капіталу, і в множники на­рощування. Для визначення реального інвестиційного доходу здій­снюється інфляційна корекція грошових потоків.

Таким чином під вартістю (ціною) капіталу розуміють процентне відно­шення витрат на обслуговування залученого капіталу до величи­ни цього капіталу. Середньозважена вартість капіталу характе­ризує середній рівень витрат для підтримки економічного потен­ціалу підприємства за існуючої структури капіталу і порівнюєть­ся з внутрішньою нормою прибутковості інвестицій.

Дата добавления: 2014-01-04