Розділ 1. Туризм та його світовий розвиток

ВСТУП

Лекція

Висновок

Число 0 менше від числа 1. У ряді чисел 0 має стояти перед числом 1. Далі учні вчаться записувати число нуль цифрою.

Тема:

Особливості організації обслуговування споживачів у ЗРГ відкритої мережі.

План:

1. Організація обслуговування у закладах ресторанного господарства відкритої мережі.

2.Основні правила обслуговування гостей у закладах ресторанного господарства.

3. Подача буфетної продукції.

4. Порядок отримання готової продукції з виробництва, дотримання вимог до оформлення і температури подачі страв.

Література:

Я.М.Сало. «Орієнтація обслуговування населення на підприємствах харчування. Ресторанна справа.»

Н.О.П’ятницька «Організація обслуговування у підприємствах ресторанного господарства.» КНТЕУ, Київ 2006р.

В.В.Архіпов. «Організація ресторанного господарства», Київ «Центр учбової літератури». Фірма Індекс, 2007р.

1. Ресторани належать до закладів ресторанного господарства

загальнодоступної мережі. Їм властиві не тільки загальні функції загальнодоступних закладів ресторанного господарства: виробництво, реалізація та організація споживання продукції харчування, а й специфічні даному типу підприємства, а саме:

- поєднання вищеназваних функцій з організацією відпочинку, розваг та дозвілля споживачів;

- надання продукції та послуг високої якості за цінами, що відповідають класу ресторанів;

- надання додаткових супутніх послуг: послуги з доставки їжі за адресою, сервісні послуги на дому, в офісі, тощо.

Послуга з організації харчування у ресторанах є основною. При організації

харчування може бути запропонований вільний вибір страв, скомплектовані раціони харчування, святковий сніданок, обід чи вечеря. При наданні цієї послуги в більшості ресторанах застосовують метод обслуговування офіціантами. У ресторанах «люкс» при подаванні страв використовують спеціальні ефекти, розробляють ритуал подавання страв, страви готують в присутності споживачів. У ресторанах швидкого обслуговування, як правило, застосовують метод самообслуговування. У багатьох ресторанах в окремому приміщенні встановлюють барну стійку, що дозволяє розширити комплекс послуг з організації харчування.

Особливе місце в організації дозвілля займає музичне обслуговування. У ресторанах «вищого» класу та «люкс» можуть бути організовані виступи вокально-інструментальних ансамблів, солістів, естрадних співаків тощо. У ресторанах «першого» класу музичне обслуговування забезпечується завдяки використанню музичних автоматів, відео- та аудіоапаратури тощо. У ресторанах, як правило, передбачається танцювальний майданчик.

Додаткові послуги, що надають ресторани, поділяють на три групи:

- з реалізації та організації споживання продукції й послуг;

- зі створення зручностей для споживачів ресторану;

- з організації дозвілля.

У першу групу ввійшли такі:

- організація обслуговування святкових та ділових зустрічей за мережами ресторану (кейтерингові послуги);

- доставка кулінарної продукції, кондитерських виробів та обслуговування споживачів за замовленням на робочих місцях, удома, в номері готелю, на транспорті тощо;

- послуги офіціанта (бармена) вдома;

- реалізація талонів (абонементів) на обслуговування скомплектованими раціонами;

- пакування виробів, куплених у ресторані.

До другої групи можна віднести такі послуги:

- бронювання місць у залі ресторану за телефоном;

- гарантоване зберігання особистих речей споживачів (верхнього одягу, сумок тощо);

- виклик таксі за замовленням споживачів;

- догляд за дітьми;

- продаж квітів, сувенірів;

- телефонний зв'язок;

- обмін валют;

- прийом по розрахунку кредитних карток тощо.

Третя група включає додаткові послуги з організації дозвілля. Це може

бути казино при ресторані, більярдний або боулінг-клуб, дискотека, ігрові автомати тощо.

Для збільшення місткості ресторану у весняно-літній сезон при ньому функціонує літній (відкритий) майданчик (літній ресторан). Він може бути не тільки доповненням до стаціонарного ресторану, а й повноцінним різ видом ресторану. Завдяки цьому закладу харчування споживачам створюються додаткові зручності дозвілля: можливість посидіти на свіжому повітрі в комфортних умовах у колі друзів.

2. Обслуговування у ресторані складається з таких елементів: зустріч і розміщення гостей у залі; приймання і оформлення замовлення; передача замовлення на виробництво; отримання буфетної продукції; подача замовлених закусок, страв і напоїв; розрахунок із відвідувачами.

Після входу в ресторан споживачів зустрічає швейцар, в залі – метрдотель, офіціант.

Швейцар при зустрічі споживачів відкриває і закриває двері, інформує їх про розміщення залів.

Метрдотель, бригадир офіціантів чи офіціант зобов’язані привітно зустріти споживачів в залі, провести їх до столу, запропонувати меню і допомогти у виборі страв і напоїв.

Вільні місця за столом, де вже сидять споживачі, можна рекомендувати після того, як вони дадуть своє погодження метрдотелю чи офіціанту. Якщо стіл замовлений, метрдотель завчасно ставить на цей стіл табличку «стіл замовлено».

Розсаджувати споживачів офіціант керується визначеними правилами етикету:

- запрошуючи споживача сісти за стіл, потрібно висунути стілець;

- спочатку потрібно запропонувати місце за столом жінці, а потім чоловікові, при чому жінка повинна сісти справа від чоловіка;

- якщо стіл займають декілька декілька жінок, першою сідає старша жінка по віку;

- якщо споживачів обслуговує офіціантка, то і послуги допускаються лише по відношенню до споживачів старшого віку;

- не допускається пропонувати місця за якими не прибраний використаний посуд, не має попереднього сервування;

- постійним споживачам пропонують ті місця, які вони завжди займають;

- Якщо споживач приносить з собою квіти, то їх треба поставити в вазу, а вазу поставити в центр столу.

Приймання замовлення. Офіціант підходить до столу з лівої сторони від споживача і подає папку з вкладеним в неї меню. При обслуговуванні групи споживачів меню подається старшому по віку, якщо за столом є жінка, то їй (або старшій за віком), якщо це ювілеї, то ювілярові.

Якщо споживачів двоє – жінка і чоловік, то меню пропонується мужчині, який в свою чергу пропонує його жінці. Опісля того, як жінка зробила свій вибір, чоловік робить замовлення офіціанту.

Якщо споживачі затрудняються у виборі страв і напоїв, офіціант приходить їм на допомогу і дає необхідні поради.

Для приймання замовлень офіціанти повинні мати нумеровані бланки рахунки у вигляді книжечки в твердій обкладинці і ручку. Розкриту книжечку з бланками рахунків офіціант кладе на долоню лівої руки поверх складеного вчетверо ручника.

Замовлення записують на бланку рахунку під копірку і розбірливо в такій послідовності: холодні страви, гарячі закуски, перші, другі страви, десерт, буфетна продукція. Зміст замовлення офіціант зачитує споживачу. По проханню споживачів офіціант може охарактеризувати страви. Офіціант повинен попередити гостя про час виконання замовлення.

Після приймання замовлення офіціант повинен помітити план виконання замовлення на виробництві, підбір посуду для їх приготування і подачі, послідовність подачі, послідовність подачі закусок, страв, напоїв.

З залу офіціант іде в сервізну, де підбирає посуд для холодних страв і закусок, приносить на виробництво(холодний цех). Потім в гарячий цех і замовляє гарячі страви та закуски. А потім пробиває чеки на касовій машині для отримання буфетної продукції. Чеки на холодні і гарячі страви пробивають безпосередньо.

3. Буфетна продукція продається гостям у першу чергу. Такі напої як мінеральна, фруктова води, пиво повинні зберігатися в холодному місці.

З чеками на буфетну продукцію офіціант спочатку йде в сервізну, отримує необхідний посуд і потім йде в буфет (барна стійка). Отримуючи пляшки з напоями, офіціант повинен звернути увагу на найменування, якість. Пляшки повинні бути чистими, протертими і без тріщин. Алкогольні напої відпускають на розлив або в пляшках. Якщо відпускають на розлив, то подають в графіні або відразу у відповідних чарках.

Соки подають в конічних стаканах, глечиках. Можна подати лід окремо у вазі або салатниці.

Промиті фрукти обсушують чистим рушником і викладають у вазу для фруктів. Виноград розрізають ножицями на більш мілкі грона, черешню і вишню подають з плодоніжкою. При викладанні у вазу яблука кладуть плодоніжками до низу, груші – навпаки, інші фрукти викладають таким чином зверху, щоб любий з них можна було бачити.

Отриману буфетну продукцію офіціант заносить в зал на розносі, застеленому серветкою, яка попереджує ковзання предметів. Один глечик, або 1-2 пляшки можна нести без розносу, поставивши на ручник в долоні зігнутої руки і тримати на рівні ліктя. Етикетки пляшок повинні бути розвернуті до гостя. Рознос з буфетною продукцією офіціант ставить на підсобному столику (на стіл, де сидить споживач робити це забороняється).

В першу чергу подають безалкогольні напої, хліб, фрукти, тютюнові вироби.

Відкупоривши воду, горло пляшки протирають чистою серветкою з дозволу споживача наливають напої в фужери справа від гостя. Пляшки ставлять справа від приборами етикеткою до гостей.

Хліб подається на пиріжковій тарілці. Підійшовши до гостей з лівої сторони, офіціант правою рукою знімає зі столу пусту пиріжкову тарілку, а лівою ставить тарілку з хлібом. Можна розкласти хліб і за допомогою щипців з загальної тарілки (або з сухарниці з полотняною серветкою) кожному на пиріжкову тарілку.

Вина гостям офіціант пропонує, підходячи з ліва, тримаючи правою рукою, а лівою (застелену з серветкою) підтримує пляшку. Показує так, щоб добре було видно етикетку. Пляшку відкриває офіціант на підсобному столику.

Потім він бере пляшку в праву руку, а серветку в ліву, підходить до споживача справа, наливає один ковток вина, піднімає пляшку і повертає її кругом осі вправо, щоб краплі не впали на стіл. Якщо споживач дає згоду, то офіціант наливає напій на ¾ об’єму чарки. Пляшку можна завертати в серветку, колекційні вина подають в плетених корзинах.

Шампанське для охолодження поміщають у відро з льодом, покривають серветкою, залишаючи з верху тільки верхню частину пляшки. Відкупорюють шампанське дуже обережно.

Тютюнові вироби приносять або на тарілці з паперовою серветкою, складеною трикутником. Цілі пачки подають нерозкритими. Для закурювання цигарок офіціант повинен запропонувати сірники або запальничку. При подачі сигар офіціант повинен запропонувати коробку з різними їх видами. Коли споживач вибере сигару, то офіціант подає її на тарілку з паперовою серветкою і спеціальним сікачем для зрізування кінчика сигар і сірники. Подачу тютюнових виробів офіціант проводить з ліва.

4. Готову продукцію в зал офіціант доставляє на розносі або на візку офіціанта.

Другі гарячі страви відпускають з виробництва в металевому посуді (одна або багатопорційних блюдах, баранчиках, сковорідках) або в фарфоро-фаянсовому, керамічному

При отриманні других гарячих страв офіціант повинен:

- поставити за допомогою ручника на піднос стопку підігрітих мілких столових тарілок;

- звернути увагу на відповідність кількості порцій замовлення, зовнішній вигляд, оформлення страв, чистоту посуду, особливо країв овальних і круглих тарілок, температуру(75-85ºС);

- поставити тарілку за допомогою ручника на рознос і доставити в зал на підсобний стіл.

При отриманні солодких страв особливу увагу звертають на страву, яку відпускають у скляному посуді, щоб не було тріщин.

Інтервали між отриманням і подаванням різних страв встановлюють офіціант і відвідувач за домовленістю.

Для перенесення посуду. Страв напоїв, офіціант використовує великі, середні та малі підноси. Найзручніші круглі підноси діаметром 50 см.

Підноси можна переносити на лівій руці на кінчиках розчепірених напівзігнутих чотирьох пальців і витягнутого великого пальця лівої руки на рівні плеча або використовуючи площу всієї долоні на рівні зігнутого ліктя, у двох руках, тримаючи трохи нижче грудей.

При перенесенні підноса слід дотримуватись таких правил: підноси покривати тканинною серветкою, щоб предмети не ковзалися і не побилися; не піднімати піднос вище рівня плеча; не перевантажувати його, не переносити на одному розносі буфетну і кухонну продукцію; не ставити піднос на обідній стіл; не носити його порожнім в опущеній вниз руці.

Розміщувати страви і напої слід таким чином, щоб тяжкий посуд із стравами або напоями розміщувався ближче до офіціанта, високий – у центрі підноса, низький і легкий – ближче до країв підноса.

Питання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте обслуговування споживачів у ресторанах.

2. Правила зустрічі споживачів.

3. Правила розсаджування споживачів за столом.

4. Порядок приймання замовлення.

5. Правила подачі буфетної продукції.

6. Подача тютюнових виробів.

7. Правила роботи з розносом.

8. Правила подачі фруктів.

9. Правила подачі хліба.

10. Порядок отримання готової продукції з виробництва.

11. Вимоги до оформлення.

Туризм на початку XXI століття характеризується як один із видів економічної діяльності, що стрімко і динамічно розвивається, випереджаючи за темпами зростання доходів нафтовидобуток і автомобілебудування.

Світова туристична індустрія пережила справжній бум у ювілейному 2000 році та утримує темпи зростання кількості туристів і надходжень від туристичної діяльності в наступних роках XXI століття.

Щорічно кількість подорожуючих збільшується на 5-7 % і вже досягла 700 млн. чоловік на рік. Надходження від туризму також сягнули рекордної позначки і щороку складають близько 500 млрд. дол.

Вражаючі результати 2000 і наступних років були досягнуті завдяки численним знаменним подіям, таким як ювілей християнства, літні Олімпійські ігри в Сіднеї та зимові в Солт-Лейк-Сіті, Європейський та Світовий чемпіонати з футболу та ін.

Феноменальний успіх туризму зумовлений ще й тим, що в його основі лежить задоволення постійних прагнень людства пізнати навколишній світ. Це пізнання через туризм стало уможливили підвищення в багатьох країнах життєвого рівня населення, розвитку транспорту, інформаційних та інших технологій, глобалізація в цілому.

Відбувається зміщення в моделях споживання - для багатьох туризм уже не розкіш, а природна необхідність. В деяких, особливо європейських, країнах навіть сформувалось таке поняття, як "право на туризм", відображене в Глобальному етичному кодексі туризму, прийнятому Всесвітньою туристичною організацією.

Як сфера економічної діяльності туризм, з одного боку, визначається попитом і споживанням відвідувачів, а з іншого боку, - належить до товарів і послуг, які виробляються з метою задоволення цього попиту. Отже, туризм охоплює широкий діапазон видів діяльності, в тому числі міжнародний і внутрішній транспорт, розміщення, громадське харчування, розваги, послуги туроператорів і турагентів та ін.

В останні роки майже всі регіони світу продемонстрували значне зростання обсягів туризму. Разом з тим події 11 вересня 2001 року в США, нестабільна ситуація на Близькому Сході, події в Югославії, Македонії та інші мали негативний вплив на сферу туризму не тільки в цих регіонах, а й у всьому світі.

І все ж довгострокові перспективи розвитку галузі і надалі залишаються оптимістичними. Результати проведених досліджень ВТО передбачають, що туристичний рух до 2020 року зросте до 1,6 млрд. туристів за рік, які витрачатимуть 2 трильйони доларів США, тобто 5 млрд. у день.

Разом із телекомунікаційною індустрією, інформаційними технологіями туризм забезпечуватиме економічне зростання у XXI столітті.

Україна з перших днів незалежності впевнено стала на шлях створення власної туріндустрії, проголосивши туризм пріоритетною галуззю розвитку економіки.

У непростих умовах перехідного періоду український туризм з року в рік працює динамічно та прибутково, нарощує обсяги виробництва товарів і послуг, підвищує якість і культуру обслуговування.

Згідно з оцінками Міністерства економіки України, продукти та послуги, пов'язані з діяльністю туристичної галузі, становлять близько 10 % валового національного продукту, а за загальними оцінками, близько 15 % робочої сили в Україні зайнято в туристичному бізнесі та супутніх галузях.

Туристична діяльність в Україні сприяє розвитку тих територій, де є рекреаційні ресурси і немає перспектив для промисловості, створюючи нові робочі місця, підвищуючи рівень доходів населення, водночас забезпечуючи збереження пам'ятників історії, архітектури, культури.

Попри всі політичні та соціально-економічні негаразди останніх років індустрія туризму стала тією галуззю народного господарства України, яка без залучення державних дотацій стабільно нарощує обсяги виробництва туристичного продукту.

Туризм в Україні може і повинен стати сферою реалізації ринкових механізмів, джерелом поповнення державного та місцевих бюджетів, засобом загальнодоступного і повноцінного відпочинку й оздоровлення, а також ознайомлення з історико-культурною спадщиною та сьогоденням нашого народу і держави.

Туристична діяльність в Україні має певні особливості, пов'язані з характером праці в туристичній індустрії, видом послуг, структурою продукту, співвідношенням попиту і пропозиції, формами продажу і т.д.

Сьогодні індустрія туризму як сукупність підприємств сфери обслуговування та інших організацій, діяльність яких спрямована на задоволення попиту на туристичні товари та послуги, працює в умовах жорсткої конкуренції, відвойовуючи як національний, так і міжнародний ринки.

1.1. Історія туризму, зміст та основні поняття

У сучасному світі туризм - це багатогранне явище, тісно пов'язане з економікою, історією, географією, архітектурою, медициною, культурою, спортом та іншими науками. Однак жодна з них не може повністю і вичерпно схарактеризувати його як об'єкт власних досліджень і жоден з існуючих соціально-економічних інститутів не в змозі самостійно розв'язати комплекс його проблем.

Існує багато поглядів на туризм як на галузь господарства, так і на міжгалузевий комплекс або ринок, де туристичне підприємство з продукції різних галузей формує туристичний продукт.

Згідно з визначенням Всесвітньої туристичної організації (ВТО), туризм є похідним від французького tour (прогулянка, поїздка) і являє собою подорож у вільний час, один із видів активного відпочинку.

Закон України "Про туризм" визначає туризм як тимчасовий виїзд людини з місця постійного проживання з оздоровчою або професійно-діловою метою без зайняття оплачуваною.

За Н.Ф.Реймерсом, туризм - це будь-яка подорож з метою відпочинку і знайомства з новими регіонами й об'єктами, а О.О.Бейдик дає наступне пояснення цього терміна: туризм - це форма масового подорожування та відпочинку з метою ознайомлення з навколишнім середовищем, що характеризується екологічною, освітянською та іншими функціями.

Як бачимо, будь-яке визначення поняття "туризм" виключає момент отримання прибутку під час туристичної подорожі. Отже, туризм є популярною формою організації відпочинку, проведення дозвілля, пізнання рідного краю, навколишнього середовища, знайомства з історією, культурою і традиціями певної країни.

Туризм можна розглядати в широкому і вузькому значенні.

В широкому розумінні до туризму належить будь-який маршрут вашого переміщення у просторі, який виходить за межі буденності або за рамки повсякденних справ. Так, щоденні поїздки з дому на роботу і з роботи додому, до туризму не відносять, а постійні виїзди на рибалку чи в ліс - уже туризм. Прогулянка магазинами по дорозі на роботу - це не туризм, а от відвідування ярмарку або цілеспрямована поїздка в торговий центр в іншому місті належить до туризму, якщо ця поїздка не здійснювалась за товарами, які регулярно купуються для повсякденних потреб.

У вузькому значенні туристичними вважають всі спеціально організовані маршрути по переміщенню громадян, які здійснюються за їх рахунок (або за рахунок організацій, що їх послали), окрім переміщень, пов'язаних із виконанням професійних обов'язків. Фактично організацією туризму, у вузькому значенні, займаються спеціальні організації (туристичні фірми, бюро, агентства та ін.), які в загальному називаються суб'єктами туристичної діяльності. Згідно із законом України "Про туризм", суб'єкти туристичної діяльності - це підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, фізичні особи, що зареєстровані у встановленому чинним законодавством України порядку і мають ліцензію на здійснення діяльності, пов'язаної з наданням туристичних послуг.

Таким чином, суб'єкти туристичної діяльності обслуговують людей (туристів), які тимчасово виїхали зі свого постійного місця проживання.

Отже, турист - особа, яка здійснює подорож у межах своєї країни або в іншу країну з різною, не забороненою законом країни перебування метою, на термін від 24 годин до шести місяців, без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов’язанням залишити країну або місце перебування в зазначений термін.

Сучасна наука поділяє розвиток туризму на декілька етапів залежно від зміни наступних факторів:

- мотивації подорожей;
- способу подорожей і розвитку транспортних засобів;
- кількості подорожуючих і охоплення туризмом різних верств населення.

За цими критеріями історичний шлях розвитку туризму можна поділити на 4 етапи: 1 -й, початковий етап, - до 1841 р.

2-й, етап становлення туризму як галузі, -з 1841-1914 pp. 3-й, етап формування індустрії туризму, - з 1914 - 1945 pp. 4-й, етап монополізації туристичної індустрії, - з 1945 р. до наших днів.

Розглянемо більш детально шлях розвитку туризму від найперших його проявів до сучасного рівня.

Один з експертів Всесвітньої туристичної організації Джафар Джафарі у своїй праці "Феноменологія туризму" зазначає, що люди подорожували завжди.

Про це свідчать записи стародавніх народів, які населяли Середній і Далекий Схід та Середземномор'я. Ці історичні нариси показують, що з розширенням торговельної діяльності і завоювань в Греції, Римі та Китаї представники знаті все частіше відправлялись у поїздки для розваг, знайомства зі світом, із торговою чи дипломатичною метою.

Поділ суспільства на вільних і рабів, поява товарно-грошових відносин, розподіл праці і виділення частини людей, не зайнятих у суспільному виробництві й управлінні, розвиток торгівлі, мистецтва і культури - ось головні фактори, які вплинули на посилення необхідності в здійсненні поїздок і подорожей.

Окрім пізнавальної мети та розваг, подорожі починають переслідувати й інші цілі:

- розвиток культури привів до створення видатних творів скульптури, архітектури, живопису. Природно, що вони стають метою подорожі;
- пізнання людиною навколишнього середовища зумовило відкриття цілющих властивостей деяких природних джерел, місць з унікальним кліматом та інших об'єктів. Метою подорожей стають відпочинок, лікування;
- бурхливий розвиток різних релігій, паломництво, відвідування святих місць, храмів, виконання релігійних настанов та інше стають ще однією метою здійснення подорожей.

Незважаючи на розширення мети подорожування, розвиток напрямів і навіть будівництво спеціальних об'єктів для відпочинку, лікування, розваг та паломництва, туризм як такий ще не має комерційної спрямованості.

Наступний період суспільного життя серйозно позначився на становленні туризму. Розвиток і укрупнення міст, поглиблення процесів спеціалізації праці, розвиток торгових ярмарків, підвищення життєвого рівня спричинює до зростання кількості людей, які мають стимул і можливість подорожувати.

Велику роль в процесі подальшого розвитку туризму починають відігравати фактори, пов'язані з появою сфери послуг та невиробничої сфери, будівництвом інфраструктури. Так, у першій чверті XVIII ст. в Англії зроблені величезні капіталовкладення в розбудову судноплавної річкової сітки, розширивши її до 1160 миль, збільшивши частину країни доступною для водних перевезень.

У Франції в другій половині XVIII ст. відбувалося масове будівництво доріг і до початку XIX ст. налічувалось близько 40 тис. км сухопутних доріг, 8 тис. км судноплавних річок і 1000 км каналів.

XIX століття - це період видатних наукових відкриттів і впровадження їх у практику. Революційні перетворення в галузі механізації і укрупнення виробництва мали для розвитку туризму велике значення. Перш за все, це було пов'язано з подальшим розвитком різних напрямків сфери послуг, одним з яких став туристичний бізнес. Тому початком 2-го етапу в розвитку туризму можна вважати 1841 рік, коли англійцем Томасом Куком здійснена перша комерційна туристична поїздка з Лейстера в Лафборо, під час якої було перевезено залізницею з метою прогулянки 600 чоловік - членів товариства тверезості. У 1847 році Томас Кук створив туристичне товариство, яке розповсюджувало білети (путівки) не тільки в Англії, а й за її межами. У 1863 році Т.Куком організована велика подорож англійців у Швейцарію, а у 1868 році - в Північну Америку.

Томас Кук вперше створив специфічний туристичний продукт -тур, уклавши угоди із залізничниками і пароплавними компа-ніями, готелями та ресторанами на обслуговування туристів.

Ідею Т.Кука підхопили багато підприємців найбільш індустріально розвинутих європейських країн, де в 40-50-х роках XIX ст. відкриваються перші туристичні бюро.

У зв'язку з розвитком міжнародних курортів у Німеччині, Швейцарії, Франції, Італії ці країни нарівні з Англією стають міжнародними центрами туризму в Європі.

Значну роль в розвитку туризму відіграли нові географічні відкриття, подорожі мореплавців, освоєння Американського, Африканського і Австралійського континентів.

Розвиток туристичної індустрії привів до створення у 1898 році Міжнародної ліги туристичних асоціацій зі штаб-квартирою в Люксембурзі.

Туристична активність була перервана Першою світовою війною, після закінчення якої туризм знову активно розвивається. Так почався 3-й етап - етап індустріалізації туризму.

Глибоке опрацювання багатьох аспектів, велика організаційна робота по залученню і обслуговуванню туристів, планування і підготовка маршруту, будівництво спеціалізованих комплексів, розвиток інфраструктури окремих регіонів - все це дозволяє віднести туризм до сучасної індустрії відпочинку, лікування, розваг, бізнесу. Саме в цей період туристична діяльність стає основною діяльністю для багатьох підприємств і організацій, які професійно надають туристичні послуги.

Туристична індустрія - це сукупність виробництв різних галузей господарства, закладів культури, освіти, науки, що забезпечують створення матеріально-технічної бази туризму, підготовку кадрів та процес виробництва, реалізації і споживання туристичного продукту на основі використання природних багатств, матеріальних і духовних цінностей суспільства.

Після закінчення Другої світової війни туристична індустрія отримує ще більш могутній поштовх до розвитку. Міжнародна інтеграція, розширення міжнародного розподілу праці, відкриття кордонів, забезпечення більш легкого доступу в інші країни, розвиток транспорту і зв'язку, підвищення рівня життя широких верств населення - цс ті загальні тенденції, які характеризують початок 4-го етапу. Але визначальною характеристикою цього періоду може бути названа монополізація галузі туризму, тобто виділення її в самостійну складову сфери послуг. В умовах зростання психологічних навантажень, інтенсифікації життя людей в індустріальних країнах туризм діє як ефективний засіб рекреації. З предмету розкоші він стає необхідністю населення високорозвинених індустріальних країн. В кінці XX ст. спостерігається збільшення попиту на туристичні послуги серед людей середнього і нижче середнього статку. Це ще більшою мірою диференціювало туристичний ринок, призвело до різноманіття туристичний продукт, розрахований на людей з різним матеріальним становищем, різними інтересами, мстою і вимогами до рівня сервісу.

Таким чином, розвитку туризму у світі сприяли політичні, економічні, технічні, культурологічні та соціальні фактори. Інтенсивний розвиток туризму спостерігається в країнах зі сприятливою внутрішньою і зовнішньою політикою, стійким економічним розвитком, високим рівнем культури, соціальною підтримкою громадян.

В середині XX століття уряди багатьох країн світу звернули серйозну увагу на розвиток туризму, і в 1947 році розрізнені міжнародні туристичні організації були об'єднані в Міжнародний союз офіційних туристичних організацій (МСОТО). Його дійсними членами стали як державні, так і недержавні офіційні національні організації 116 країн світу.

Необхідність постійних міжнародних контактів з метою розвитку і координації туристичних обмінів, погодження політичних, економічних, соціальних і культурних аспектів діяльності стала причиною реорганізації в 1969 році згідно з резолюцією Генеральної асамблеї ООН неурядової організації МСОТО в міжурядову Всесвітню туристичну організацію (ВТО).

ВТО - провідна спеціалізована міжнародна міжурядова організація у сфері подорожей та туризму, що діє під патронатом ООН, об'єднує 139 країн - дійсних членів (початок 2003 p.), представлених відомствами з туризму, а також 88 асоційованих членів і 350 приєднаних членів. Штаб-квартира у Мадриді. Статут ВТО прийнято 27 вересня 1970 року. Починаючи з 1980 року, цей день святкується як Всесвітній день туризму. Головний орган ВТО - Генеральна Асамблея (ГА), що скликається кожних два роки. Керівними органами є Виконавча Рада і Секретаріат ВТО. Важливі документи, прийняті ВТО та за її участі: Резолюція конференції ООН з міжнародного туризму і подорожей (Рим, Італія), Манільська Декларація зі світового туризму (Філіппіни, 1980), Документ Акапулько, прийнятий Всесвітнім форумом з туризму (Мексика, 1982), Хартія туризму і Кодекс туриста, ухвалені VI сесією ГА ВТО (Болгарія, 1985), Гаазька Декларація з питань туризму, прийнята Міжпарламентською конференцією з питань туризму (1989), Глобальний етичний кодекс туриста, прийнятий XIII сесією ГА ВТО (Чилі).

Україна - дійсний член ВТО з 1997 року і член виконавчої Ради ВТО з 1999 року. З 1998 Київський інститут туризму, економіки і права, готельний комплекс "Дніпро" та Київська міська державна адміністрація - члени Ділової ради ВТО. У структурі ВТО діють шість регіональних комісій: Європейська, Африканська, Американська, Південноазіатська, Близькосхідна і Тихоокеанська. Функціонує вищий навчальний центр з туризму (СІЄСТ) у Мексиці. Термін повноважень 26 членів Виконавчої ради, що обираються Генеральною Асамблеєю за принципом один на кожних п'ять дійсних членів, - 4 роки. Кожних два роки переобирається половина членів ради. Секретаріат очолює генеральний секретар (з 1997 року - Франческо Франжіалі), який обирається Генеральною Асамблеєю (за пропозицією Виконавчої ради) на 4 роки. Функціонує ряд допоміжних органів: комітети з програми роботи організації, бюджетно-фінансовий, з проблем довкілля, статистики, з підтримки якості, а також мережа навчальних центрів. Офіційні мови: англійська, французька, іспанська, російська.

Дата добавления: 2014-01-04