Суть, ознаки і класифікації організацій

Суть поняття "організація "

Слово «організація» використовується для позначення двох понять.

Перше значення - це певна соціальна одиниця або колектив. Те, що визначає організацію в цьому конкретному сенсі - це соціальні одиниці, які можуть бути відособлені від інших виходячи з того, що за люди є їхніми членами. Отже, такий підхід дозволяє вважати організацією: будівельну фірму, лікарню, військове формування і адміністрацію муніципальної освіти.

Організації - як колективи - володіють технікою, технологіями, фізичним капіталом (будівлями, машинами, конторами) і стратегіями для досягнення цілей. Організації для досягнення своїх цілей удаються до типових витрат на людські ресурси, сировину і інформацію. Члени організації сприяють досягненню її цілей, тому розміри організації є характерною рисою: оскільки учасники потрібні для досягнення цілей, їх кількість має істотне значення.. Окрім цього, в організаціях є співучасники зі своїми інтересами, більшою чи меншою мірою контрольованими.

Друге значення слова торкається організаційних особливостей у рамках соціальної одиниці або колективу. Одиниці і колективи в цьому значенні "організовані" особливим чином. Вони мають певну форму керівництва, посадові взаємини, число начальників на одного працівника, сформульовані правила і обов'язки, методи ухвалення рішень і інші аспекти, які використовують для їх характеристики.

Стосовно першого значення - організація є свідомо координованим соціальним утворенням з певними межами, яка функціонує на відносно постійній основі для досягнення загальної мети або цілей. Під словами "свідомо координоване" розуміється управління, під "соціальним утворенням" - те, що організація складається з окремих людей або їх груп, що взаємодіють між собою. Моделі взаємодії, якій слідують індивідууми, є навмисними. Організаційні процеси містять соціальну суть, а взаємодія членів груп має бути збалансована і передбачає необхідність у координації. Організація має відносно певні межі, які можуть мінятися з часом. Члени організації, на яких покладаються певні обов'язки, роблять свій внесок у досягнення встановлених цілей. Перевага організованих груп полягає в тому, що людина, що входить до складу колективу, може успішніше досягти своїх цілей, ніж індивідуально. Тому вона і створює інтегровані, кооперативні системи поведінки.

Практика управління поведінкою людини в організації (тобто людськими ресурсами і персоналом), природно, є дуже важливим елементом організаційного контексту. Знання і навички працівників, їхня професійна компетенція, душевний стан і установки, їхні обов'язки, продуктивність і прагнення, соціалізація і кар'єра, яку вони собі роблять як в організації, так і поза нею, відносини зайнятості і індустріальні відносини, в які вони залучені, - усе це тісно взаємозв'язано з організаційними структурами і практикою. Отже, між теорією управління персоналом, дослідженнями і організаційною поведінкою існує дуже тісний зв'язок, їхні області багато в чому співпадають. Організаційні явища зазвичай можна пояснити лише тоді, коли при поясненні враховується людський чинник, і навпаки.

Таким чином, організація - скоординоване утворення, що складається, щонайменше, з двох осіб, які працюють для досягнення загальної мети.

Ознаки організації наявність цілей організаційна культура організаційна структура постійна взаємодія із зовнішнім середовищем, використання ресурсів, межі існування.

Наявність цілей - одна з основних ознак, що розкриває сенс існування організації на ринку. Метою будь-якої організації є перетворення ресурсів для отримання кінцевого бажаного результату.

Організаційна культура - цінності і поведінкові норми, що розділяються співробітниками. Організаційна культура, що сформувалася, суттєво впливає на окремих людей і на організацію як ціле, виступаючи таким чинником, з яким не можна не рахуватися і який може бути або дієвою підмогою в управлінні організацією, або міцним гальмом в її розвитку.

Організаційна структура - принципи взаємодії підрозділів усередині організації; сукупність сталих зв'язків, виражених у конкретних організаційних формах; способи розподілу повноважень і відповідальності між підрозділами, фахівцями.

Взаємодія із зовнішнім середовищем - отримання ресурсів із зовнішнього середовища і, після переробки, видача готової продукції - товарів або послуг; урахування запитів покупців, клієнтів, вимог законів, політичної, економичної ситуацій, змін у технології тощо.. Якщо ця взаємодія здійснюється успішно, організація продовжує існувати на ринку, якщо ні - її існування припиняється. Взаємодія із зовнішнім середовищем - найважливіша характеристика організації. Міра відкритости організації визначає її адаптаційні можливості.

Якщо швидкість зміни параметрів зовнішнього середовища порівнянна із швидкістю адаптивних процесів, що протікають в організації, то остання знаходитиметься в стані нестійкої рівноваги. У цьому випадку майбутній розвиток організації стає неоднозначним. Малі дії можуть викликати значні внутрішні зміни, і навпаки, значні дії можуть не мати ніякого ефекту.

Ці критичні області мають принципове значення для подальшого розвитку організації. Як свідчить професійний досвід керівників усесвітньо відомих компаній, коли вони опинялися в ситуації "між молотом і ковадлом", це служило джерелом для значних внутрішніх перетворень в очолюваних ними компаніях.

Використання ресурсів - витрачання матеріальних, фінансових, кадрових (люди, співробітники організації), інформаційних (знання) ресурсів. Нині найбільш цінними видами ресурсів є люди і інформація.

Межі існування - наявність меж існування організації в часі (життєвий цикл організації), у просторі (територіальні межі), по відношенню до власності (наявність права володіти, розпоряджатися, користуватися майном організації)

Дата добавления: 2014-01-04