СЛОВ’ЯНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

РЕАЛІЗАЦІЯ ОПОЗИЦІЇ У СЕМІОТИЧНИХ КОДАХ

У дохристиянському світі ідея Бога полягає у створенні ідеального зразку для наслідування, який формує „потрібний” у культурно-еволюційному сенсі ментальний стереотип. Одним із найпривабливіших шляхів наслідування є процес творення матеріальних об’єктів.

Бог створив світ, поділивши його на Ч і Ж. Аналогічним чином діє і людина, яка створює принципово нові форми, надаючи їм чоловічі чи жіночі імена. Однак згодом виникають вторинні семіотичні системи, коли первинні значення забуваються, а слова отримують нові значення. Відповідний процес відбувається безкінечно, створюючи розгалужену і багаторівневу семіотичну систему, чим пояснюється безперервна динаміка мови. Поняття роду в такому випадку виходить за межі фізіологічного.

Найбільш прихованим для сучасної людини є первинні родові значення, які буквально повторюють фізичні контакти між Ч і Ж. Наприклад,

- внаслідок взаємодії глини, води (Ж) і вогню (Ч) народжуються предмети falosоподібний глечик (Ч), vagiноподібна миска (Ж);

- взаємодія вогню (Ч) і болотної руди (Ж) – виникає залізо (С), яке в різних мовах має як чоловічий, так і жіночий рід.

Розглянемо, яким чином реалізується опозиція Ч / Ж у семіотичних кодах слов’янської культури.

1. Музичні інструменти. Відомо, що найдавнішими є ударні, струнні і духові інструменти (пор. з троїцькими музиками). саме вони є родоначальниками інших музичних інструментів.

Струнні інструменти. Відповідна сексуалізація проглядається у конструктивних елементах струнних музичних інструментів. Інструменти з їх об’ємними резонаторами, фігурними деками буквально повторюють форми жіночого лона. Чоловічий принцип демонструється на прикладі грифу, який має форму стовбура / палиці. Способи відтворення звуку – удари у струнних і тертя у смичкових – зіставляються зі статевим актом.

Наприклад, анропоморфність музичного інструменту дійшла до нашого часу в назвах частини скрипки, віолончелі і гітари є «голівка», «шийка», «тіло» (корпус).

Музичний інструмент пов’язаний з життєвим циклом. Музикант (чоловік) виконував ритуальну роль, будучи представником роду нареченого або в певних випадках виступав його дублером. В музичній структурі весільних обрядів інструментальна музика представляла рід нареченого і протиставлялась / контрастувала / доповнювала вокальні партії роду нареченої (обрядові голосіння нареченої, дівочі пісні). Наприклад, на території смоленсько-тверського прикордоння обов’язковим персонажем поїзду нареченого вважався скрипаль. Він починав грати, коли наближувався до будинку нареченої. Саме початок гри скрипки розцінювався як початок весілля. Вона наділялася ритуальним змістом, в якому, як і в активному весільному танці, важливим є мотив репродукційної магії.

Дата добавления: 2014-01-04