Казначейські зобов'язання України

Різні види цінних паперів, як ми з'ясували в попередніх розділах, виконують різні функції. В цьому можна переконатися, розглянувши такі цінні папери, як казначейські зобов'язання, приватизаційні папери, ощадні сертифікати банків.

Державними цінними паперами вважаються такі цінні папери на пред'явника, за допомогою яких держава бере в борг грошові кошти у юридичних осіб і населення на добровільних засадах, та які дають право на отримання певного доходу в майбутньому. Найбільш поширеними видами державних цінних паперів є облігації державної позики і казначейські зобов'язання.

Казначейські зобов'язання держави - це вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються винятково на добровільних засадах серед населення, підприємств, організацій та інших учасників ринку цінних паперів та засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на отримання фінансового доходу. В Україні здійснюється випуск таких видів казначейських зобов'язань:

Ø короткострокові - із терміном погашення до 1 року;

Ø середньострокові - із терміном погашення в межах від 1 до 5 років;

Ø довгострокові - термін погашення яких від 5 до 10 років.

Рішення про випуск довгострокових і середньострокових казначейських зобов'язань приймається Кабінетом Міністрів України, а короткострокових - Міністерством фінансів України. У рішенні про випуск казначейських зобов'язань також визначаються й умови їх випуску. Порядок визначення продажної вартості таких цінних паперів встановлюється Міністерством фінансів України, виходячи з часу їх придбання. Кошти, отримані від реалізації казначейських зобов'язань держави, спрямовуються на покриття поточних видатків державного бюджету.

Правове регулювання випуску і функціонування казначейських зобов'язань здійснюється Законом України "Про цінні папери і фондову біржу", рішеннями Міністерства фінансів України та іншими законо­давчими і нормативними документами.

Отже, держава бере в борг в інвесторів грошові кошти шляхом продажу їм цінних паперів (коротко -, середньо - чи довгострокових казначейських зобов'язань) у випадку перевищення державних витрат над надходженнями в державний бюджет. Внаслідок цього держава отримує необхідні кошти для покриття дефіциту державного бюджету. Як правило, цей спосіб залучення додаткових грошових коштів є більш привабливим і ефективним на відміну від емісії нових грошових знаків, оскільки не призводить до інфляції. Однак і такий спосіб буває часом невдалим, особливо тоді, коли уряд тієї чи іншої держави неконструк­тивно використовує залучені кошти, а виплата доходу (відсотків) за казначейськими зобов'язаннями та подальше погашення останніх може стати тягарем для держави, якщо емісія не була добре обґрунтованою.

Державні цінні папери, в країнах з ринковою економікою, є більш надійними вкладами в порівнянні з іншими видами цінних паперів (акціями, векселями і т. д.), так як інвестори отримують за ними стабільний дохід, який часто звільняється від оподаткування. До основних причин такого становища в Україні, можна віднести складне економічне становище в країні, використання отриманих коштів не на розвиток власного виробництва чи впровадження передових технологій, а на погашення боргів (на проїдання).

Коли ми ведемо мову про становлення і розвиток національного ринку цінних паперів, то, здебільшого, маємо на увазі посилення капіталізації корпоративних цінних паперів, акцій приватизованих підприємств і очікуємо на іноземних інвесторів саме в цьому секторі. Але досвід роздержавлення та приватизації, повільного розвитку фондового ринку, здійснення далеко не однозначних економічних реформ дає лише поодинокі приклади вдалих проектів розвитку великого бізнесу шляхом залучення іноземного капіталу. І цей факт характерний не лише для України, а й для інших країн, що тільки нещодавно стали на шлях ринкових перетворень. Крім того, слід наголосити, що у всьому світі основним джерелом інвестування підприємств є не зовнішнє фінансування, а зароблений прибуток. Лише в таких країнах, як США, Великобританія та деяких інших, фондовий ринок широко використовується і є джерелом фінансування для корпорацій. Але користуються таким джерелом тільки найбільш великі корпорації.

Усе вище приведене спрямовує увагу учасників ринку цінних паперів на не менш прибутковий, але суттєво більш надійний сектор фондового ринку - на ринок державних цінних паперів. Як було відмічено вище, в Україні серед таких цінних паперів є казначейські зобов'язання.

Так само як і облігації, вони мають два основні способи отримання доходів. Перший спосіб полягає в тому, що інвестор може придбати казначейські зобов'язання держави, ставши його власником до моменту погашення даного цінного паперу. Коли дата погашення настає, то власник такого зобов'язання представляє його, або інший документ, що підтверджує право власності на нього, і отримує певну суму готівкою. Суть другого способу полягає в тому, що власник казначейського зобов'язання держави може забажати продати такий вид державних цінних паперів до настання терміну їх погашення. На прийняття такого рішення можуть вплинути слідуючі фактори: скрутне фінансове становище власника цінного паперу, отримання інформації про погіршення стано­вища в економіці країни (в найближчий час в гірший бік), бажання вкласти гроші в інший більш-менш прибутковий проект, політична нестабільність, різка зміна котирувань таких цінних паперів та ін. В такому випадку ціна даного цінного паперу, за якою власник бажає здійснити його продаж, повинна відображати: суму позичену державі під час придбання казначейського зобов'язання; дохідність казначейсь­кого зобов'язання за період володіння даним цінним папером; при зміні кон'юнктури ринку державних цінних паперів - ринкову різницю між вартістю казначейського зобов'язання на момент придбання і ринковою вартістю в момент його продажу. Звичайно, може виникнути й така ситуація, коли власник цінного паперу не лише не отримає очікуваного доходу, а й понесе збитки. Це може трапитись в період переходу держави від однієї економічної політики до іншої, що суттєво відрізняється від попередньої.

Отже прибутковість казначейських зобов'язань держави залежить від таких факторів:

Ø номінальної вартості даного цінного паперу;

Ø дохідності цінного паперу (відсотків на нього);

Ø строку, що залишається до його погашення;

Дата добавления: 2014-01-04