Повітря — чинник життєдіяльності

Характеристика середовища життєдіяльності

Людина —як біологічний та соціальний суб'єкт

ТЕМА. Раціональні умови життєдіяльності людини.

ЛЕКЦІЯ № 2-3

Взаємодія природи і людини становить природно-соціальне явище, що характеризується взаємним впливом, та розвитком залежно від характеру суспільних відносин.

Людина — як біологічний та соціальний суб'єкт є одним з елементів явища взаємодії суспільства і природи. Ця взаємодія включає в себе обмін речовин і енергії з природою, захист, перетворення, та регулювання суспільних потреб.

Взаємодія природи і суспільства, в процесі становлення людини, спочатку базувалася на біологічному обміні речовин, але в подальшому історичному розвитку цей обмін почав змінюватися соціальним. Відповідно почав змінюватися і характер взаємодії людини з природою.

Ускладнення суспільних відносин, швидкий розвиток психічної і трудової діяльності обумовили послаблення прямого впливу природи на людину та суспільство, але незрівнянно підвищили дію суспільства на природу через збільшення обміну речовин і енергії між ними. В сучасний історичний період суспільство стало найважливішим чинником розвитку природи.

Соціальне середовище — це частина оточуючого середовища, що визначає суспільні, матеріальні та духовні умови його формування, існування та діяльності. Поняття соціального середовища об'єднує сукупність підсистем соціальної інфраструктури суспільства: житло, сім'я, побут, виробництво, освіту, науку, культуру, мистецтво, спорт і т. ін.

Сьогодні ведучою стороною соціального обміну стало суспільство. Соціальний чинник значно зріс у загальному обміні речовин і енергії на планеті. За кількісними характеристиками соціальний обмін багатократно перевищує біологічний і набуває зовсім нових якостей у зв'язку з задоволенням вже соціальних, а не тільки біологічних потреб людини.

Очевидно, що всі види господарської діяльності пов’язані з охороною навколишнього середовища, бо предметна діяльність так чи інакше стосується цього середовища і всього того, що оточує людину. Взаємодія суспільства з біосферою в цілому, з окремими її складовими та компонентами є необхідною умовою життєдіяльності людини.

У процесі розвитку людського організму між ним та повітряним середовищем створилася тісна взаємодія, порушення якої може негативно вплинути на організм. Різкі зміни фізичних і хімічних властивостей повітряного середовища, забруднення токсичними речовинами і патогенними мікроорганізмами можуть сприяти розвитку в організмі патологічних процесів, що порушують і знижують працездатність.

Для оцінки впливу повітряного середовища на стан життєдіяльності людини необхідно враховувати всі його фізичні, хімічні властивості, а також брати до уваги бактеріологічний склад та наявність різноманітних механічних домішок (пил, дим, сажа).

Найбільш виражений вплив несприятливої температури повітря на організм проявляється у виробничих умовах де в силу особливостей технологічного процесу можуть створюватися дуже високі або дуже низькі температури. Під вплив несприятливої температури повітря підпадає велика кількість працюючих на відкритому повітрі (робітники сільського господарства, будівельної, лісової промисловості, військові в польових умовах і т. ін.).

При дії на організм несприятливих температур повітря змінюються процеси терморегуляції. Тривала дія високих температур повітря веде до обезвожування тканин, посилення розпаду тканинного білку, згущення крові, порушення роботи серцево-судинної системи та діяльності шлунково-кишкового тракту. Виділення з організму іонів хлору, вживання великої кількості води ведуть до пригнічення шлункової секреції і зниження бактерицидності шлункового соку, що створює сприятливі умови для розвитку запальних процесів в шлунково-кишковому тракті.

Вплив високих температур повітря негативно позначається і на функціональному стані центральної нервової системи, посилюються процеси гальмування, послаблюється увага, порушується точність та координація рухів, уповільнюються відповідні реакції, що ведуть до зниження якості роботи і збільшення виробничого та побутового травматизму.

Різке перегрівання організму може призвести до розвитку теплового удару, що проявляється у вигляді слабкості, запаморочення, шуму у вухах, різкого збільшення ритму дихання і серцебиття. При тяжкій формі теплового удару температура тіла підвищується до 40°С, відмічається нервово-психічне збудження. Внаслідок профілактичних заходів тяжкі випадки перегрівання організму в наш час не спостерігаються.

Окрім високих температур, людина часто підпадає під дію низьких температур. В цьому випадку загальні тепловитрати перевищують теплопродукцію, що приводить до дефіциту тепла, зниження температури тканин, охолодження організму. При охолодженні різко падає температура шкіри, особливо відкритих ділянок тіла. Одночасно погіршується тактильна чутливість, особливо рук, що позначається на працездатності людини та рівні травматизму. При подальшому охолодженні змінюється функціональний стан центральної нервової системи, що пов'язано із наркотичною дією холоду, різко послаблюється реакція на больові подразники і настає стан сонливості.

З медичної практики відомо, що місцеве охолодження, особливо ніг, сприяє розвитку простудних захворювань, що пов'язано з рефлекторним зниженням температури слизової оболонки носа.

Подібні умови теплового комфорту були експериментально встановлені також для людини при різних поєднаннях фізичних влас­тивостей повітряного середовища під час ходіння на відкритому повітрі зі швидкістю 2,5 км/г (табл. 2).

Залежно від характеру харчування, одягу, об'єму предметної діяльності, тепловий стан людини змінюється в широких межах, тому комплексна дія вказаних чинників також буде різною. Отже, визначення оптимального поєднання різноманітних фізичних чин­ників повітряного середовища є необхідною умовою для запобіган­ня їх несприятливої дії на організм і розробки відповідних профілак­тичних рекомендацій.

Дата добавления: 2014-01-04