Вода — чинник життєзабезпечення

Серед великої кількості чинників зовнішнього середовища жит­тєво важливих для людини необхідно виділити воду. З однієї сторо­ни, вода є фізіологічно і гігієнічно необхідним елементом, а з іншої — вона може стати джерелом хвороб і порушень здоров'я. Ці по­рушення можуть бути пов'язаними з відповідною зміною складу, якості води або недостатньою її кількістю.

Чиста вода необхідна людині не тільки в побуті і на вироб­ництві, але і для повноцінного відпочинку, задоволення фізичних і духовних потреб.

Роль води в організмі людини надзвичайно велика, бо вона є універсальним розчинником великої кількості речовин, середовищем в якому протікають хімічні та фізико-хімічні реакції, пов'язані з об­міном речовин. З допомогою води підтримується нормальна струк­тура і життєдіяльність тканин організму. Вона приймає активну участь в процесах терморегуляції. Загальний вміст води в організмі становить в середньому 2/3 ваги людини (51-66%).

Федір Федорович Ерісман (професор Московського університету, засновник російського фабричного законодавства, автор першого в Росії фундаментального керівництва "Професійна гігієна або гігієна розумової і фізичної праці" 1877р. ХІХ ст..) писав, що "наявність достатньої кількості води і притому такої води, яка за своїми властивостями відповідала б фізичним та фізіологічним потребам організму, становить не тільки питання суспільного здоров'я, але і напряму питання життя".

За даними Всесвітня організація охорони здоровя (ВООЗ) понад 500 млн. людей щорічно страждає від захворювань, що передаються через воду. Щорічно від них вмирає понад 5 млн. дітей.

Давно відомо про зв'язок між захворюваннями холерою, брюшним тифом, дизентерією і водою, забрудненою збудниками цих хво­роб, які зберігають життєздатність у воді до проникнення в організм людини.

Згідно з даними Всесвітня організація охорони здоровя (ВООЗ) показники смертності від цих захворю­вань коливаються від 0 до 50 на 100 000 людей залежно від ефек­тивної боротьби з забрудненням води, яка використовується для питних потреб.

Через воду передаються кишкові хвороби, хвороба Боткіна, водна лихоманка, туляремія. Не виключається можливість пере­дачі водним шляхом поліомеліту, вірус якого потрапляє у водні дже­рела зі стічними водами. Певну роль водний фактор відіграє в розповсюджені сибірки та туберкульозу.

Шляхи зараження джерел водопостачання можуть бути різно­манітними. Однак найбільше розповсюдженим масовим і постійним чинником зараження водойм є злив неочищених господарсько-фекальних стічних вод міських каналізаційних мереж.

Зі стічними водами господарсько-побутової каналізації у во­дойми вносяться органічні речовини та велика кількість патоген­них мікроорганізмів, що забруднює воду, нищить фауну і флору, по­рушує процеси природного самоочищення, обумовлює появу неприє­мних запахів тощо. Забруднення води токсичними речовинами може зробити її небезпечною для вживання і навіть непридатною для зро­шення і використання з технічною метою.

Головною ознакою, що вказує на водне джерело епідемічного спалаху, є одноразова поява великої кількості захворювань, тому що багато людей користується одним і тим же джерелом води.

Вимоги до води в загальних рисах такі:

о вода повинна задовольняти смакові потреби населення за своїми органолептичними властивостями;

о не повинна містити токсичних і радіоактивних речовин, збуд­ників інфекцій;

о вміст у воді мінеральних речовин і мікроелементів повинен відповідати фізіологічним потребам організму.

Дата добавления: 2014-01-04