Президент Республіки: його роль і місце в зовнішньополітичному механізмі

Лекція. Зовнішньополітичний механізм сучасної Франції.

Структурно зовнішньополітичний механізм представляє собою складну організацію. Вертикально сбди включені всі ешелони влади – голова держави, голова уряду, парламент, окремі міністерства і відомства. Горизонтально при цьому охоплюються як центральний, що знаходиться в столиці апарат, так і офіційні представництва Франції за кордоном. Кожна з цих ланок має свою специфіку, однак координують свої дії і кроки в рамках конституційного права, забезпечують розробку зовнішньополітичного курсу, визначаючи його пріоритети, практичну реалізацію.

Відправною точкою при дослідженні зовнішньополітичного механізму – конституція, її специфіка, як вона визначає повноваження між центральними органами влади.

Конституція завжди відображає реальне співвідношення політичних і соціальних сил в країні на момент її розробки і прийняття. Конституція V республіки розроблялася в умовах гострого внутрішньополітичної кризи, коли нація фактично опинилися розколотою на 2 табори – прибічників і супротивників Алжира. Високий ступінь нестабільності, конфліктності вимагав сильної руки. Конституція в повному сенсі слова формувалася під генерала де Голля, базувалася на його політичних поглядах. Сенс їх простий – жорстка, висока ефективна система інститутів влади, яка б забезпечувалася концентрацією її в руках вузької групи осіб, перевагою виконавчої влади і обмеження влади законодавчої. По переконанню генерала де Голля, «обговорювати – справа багатьох осіб, діяти – одного».

В результаті Конституція 1958 р. в її першому варіанті закріпила жорсткий авторитарний механізм державної влади, центральна роль в якому відводиться голові держави. Президент республіки присутній в усіх сферах державної влади, контролюючи всі її аспекти. За висловлюванням Мішеля Дебре, одного з авторів конституції, пізніше першого прем’єр-міністра, президент був «замком зводу будівлі П’ятої республіки», тобто його центральною частиною, що поєднувала все, без якої будь-яка будівля розсипалася би.

Це в повній мірі стосується і зовнішньої політкии: вона повністю знаходиться під контролем голови держави. Він – основний гравець, що диктує головну мету, завдання і пріоритети. Це закріплено в статті 5 Конституції, з якої розпочинається голова про президента, що розставляє всі крапки над «і».

«Президент Республіки слідкує за виконанням Конституції. Він є гарантом національної незалежності, територіальної цілісності, виконання міжнародних договорів». Багато французьких досліжників, говорячи про зовнішню політику, характеризує її як «сферу, що зарезервована за президентом».. Стає більш очевидним, якщо звернутися до ст..16 Конституції 1958р., що регулює порядок функціонування державної влади в умовах надзвичайних обставин.

Ст.16 уповноважує президента Республіки виконувати покладені на нього ст..5 завдання тими засобами і методами, які він вважатиме необхідними в певних обставинах. Тобто конституція перетворює президента Республіки в єдиний державний орган, здатний брати на себе в критичні хвилини всю повноту історичної відповідальності за долю країни, приймаючи одноосібні рішення. За надзвичайних обставин (ст..16) президент одноосібно приймає рішення про початок військових дій, в тому числі превентивних. Якщо питання про виживання нації на порядку денному не стоїть, якщо мова йде про локальні конфлікти, то питання про початок військових дій повинен бути плодом колективних рішень.

+ всі традиційні функції голови держави в сфері зовнішньої політики. Він представляє країну на міжнародній арені, саме в обличчі президента Респ ФР вступає в офіційні відносини з іншими державами. Він направляє французьких послів в інші держави.

+Участь в підготовці і заключенні міжнародних договорів. Історична роль і місце Фр президента в даному відношенні змінювалася.

Початок ІІІ республіки (1870-1940) відмічався сильними позиціями голови держави в даній сфері. Він мав право вести переговори про заключення міжнародних договорів і їх ратифікувати (по деяким з них при цьому вимагалася згода паралмента). Саме він за згодою парламенту міг оголосити стан війни (ст.. 8 та 9 Конституційного закону від 16 липня 1875р.)

Пілся І світової війни роль голови держави значно обмежилася. Лідируючі позиції зайняв уряд. Президент Франції, наприклад, взагалі не приймав участь в переговорах про заключення Версальського мирного договору.

Конституція IV респ.(1946-1958) 13 жовтня 1946р. юридично закріпила практику, що існувала на той час, обмеживши зовнішньопоілтичні повноваження голови держави. За ним зберіглася лише функція підпису і ратифікації міжнародних договорів (ст..31 конституції 1946). Впливати на переговорний процес, давати дипломатам якісь вказівки і інструкції він не міг. Роль президентів, особливо її ІІ президента (Рене Коті), в сефрі зовнішньої політики залишалася чисто символічною, що зводилася в основному до урочистої участі в офіційних візитах.

З прийняттям Конституції 1958 р. положення радикально змінилося. Віднині, згідно ст. 52, «Президент Республіки веде переговори про заключення міжнародних договорів і ратифікує їх». Т.ч., сьогодні президент став активним, ведучим учасником зовнішньополітичного життя Франції.

Під час міжнародних зустрічей і переговорів його завжди супроводжує ще одна високопоставлена особа, що займається зовнішньою політикою. Оскільки згідно міжнародних норм на подібних зустрічах 1 країна може бути представлена тільки 2 офіційними особами, довгий час ІІ особою був міністр закордонних справ. В 1980-х, коли у ФР стали складатися ситуації «співжиття» (ситуації, при яких голова держави і голова уряду представлють різні політчині партії), в якості другої особи став виступати прем’єр-міністр. Однак, тільки президент може говорити від імені нації. Тільки його згода і ратифікація міжнародного договору означає, що французька держава буру на себе зобов’язання.

За своїм характером міжнародні договори можуть бути різними, і це обумовлює різне відношення до них зі сторони президента.

Ряд договорів підлягають обов’язковій ратифікації з боку голови дердави. Це, яка правило, договори, що торкають принципових для ФР питання.

Договори і цгоди, що торкаються менш важливих питань, не ратифікуються. Президент інформуються лише про їх підготовку.

Існує категорія міжнародних договорів, які голова держави може ратифікувати тільки зі згоди парламенту. Згідно ст..53 Конституції до даної категорії відносяться:

· Мирні договори

· Торгові договори

· Договори, що відносяться до міжнародних організацій

· Договори, що накладають зобов’язання на державні фінанси

· Договори про уступку, обмін і приєднання територій. Ратифікація подібних договорів здійснюється у вигляді парламентом відповідного законодавчого акту

Згідно статті 55 Конституції ратифікований і опублікований договір у Франції має силу більшу, аніж французький закон. В зв’язку з цим міжнародні договори і угоди, які суперечать французькій конституції, не можуть бути ратифіковані чи схвалені до того часу, поки не внесені відповідні зміни в Конституцію (ст54). Подібна Колізія виникла у Франції в 1992: Маастрихтський договір, підписаний у лютому 1992 був ратифікований тільки після внесення в конституцію в червні 1992 необхідних змін (в Конституці зявився новий розділ – «Про Європейські співтовариства і ЄС» - 4 статті).

Один з ефективних каналів впливу президента у зовнішньополітичній сфері – кадрова політика. Згідно Конституції (ст..8) голова держави призначає прем’р-міністра і за пропозицією останнього членів уряду, тобто впливає на ет, хто стане міністром закордонних справ і міністром оборони. Тобто тільки голова держави вирішує, хто конкретно буде розробляти зовнішньопоілтчиний курс.

Реалізацію функцій в сфеір зовнішньої політики президент здійснює за допомогою Канцелярії Єлисейського палацу на чолі генеральним секретарем. Центральну роль при цьому відіграє один зі співробітників Канцелярії – дипломатичний радник. Його завдання – практична допомога президенту у веденні повсякденних справ: огляд преси, аналітичних довідок, що присилає МЗС, підготовка зустрічей і візитів президента, складання промов, контакти з іноземними дипломатами…

Дата добавления: 2014-01-04