Історичний аспект

Структура професійної діяльності соціального педагога в літньо­му таборі

ПЛАН

ТЕМА 2. ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ В УМОВАХ ОЗДОРОВЧОГО ТАБОРУ

1. Структура професійної діяльності соціального педагога в літньо­му таборі.

2. Реалізація соціально-виховної функції в тимчасовому колекти­ві дітей.

3. Особливості організації дозвільної діяльності підлітків у літньо­му таборі.

4. Деякі аспекти діяльності соціального педагога у профільних таборах.

Література:

1. Краснова Н.П., Харченко А.П. Методика роботи соціального педагога. Навчальний посібник для студентів педагогічного університету. Частина 3. – Луганськ: Альма-матер, 2003. – 292 с.

2. Методи та технології роботи соціального педагога / Автори-укладачі: С.П.Архипова, Г.Я.Майборода, О.В.Тютюнник. Навчальний посібник. – К.: Видавничий Дім «Слово», 2011. - 496с.

3. Никитина Н.И. Методика и технология работы социального педагога: учеб. пособие для студентов пед. училищ и колледжей, обучающихся по специальности «Соц. педагогика» /Н.И. Никитина, М.Ф. Глухова. – М.: Гуманитар. изд. центр ВЛАДОС, 2007. – 399 с. – (Для средних специальных учебных заведений).

4. Паскаль О.В. Технології соціально-педагогічної діяльності. Навчальний посібник – Харків: Бурун Книга, 2011, - 288 с.

5. Социальная работа: Теория и организация: Учеб. пособие /П.П. Украинец, С.В. Лапина, С.Н. Бурова и др.; Под. ред. П.П. Украинец. – Мн.: Тетра Системс, 2005. – 288 с.

6. Технология социальной работы.:Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Под ред.. И.Г.Зайнышева. – М.: Гуманит. изд.центр ВЛАДОС, 2000. – 240 с.

7. Харченко С.Я. Соціалізація дітей та молоді в процесі соціально-педагогічної діяльності: теорія і практика. Монографія. – Луганськ: Альма-матер,2006–320 с.

8. Шакурова М.В. Методика и технология работы социального педагога: Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений. – 2-е изд., стереотип. М.: Издательский центр «Академия», 2004. – 272 с.

9. Шевців З.М. Основи-соціально-педагогічної діяльності. Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 248с.

10. Волонтерство в соціальній роботі / Упоряд.: О.Главник, Н.Романова, Т.Дружченко – К.: Главник, 2006.- 128 с. – (Серія «Бібліотечка соціального

На сьогодні немає жодного достовірного свідчення про точне місцез­находження першого організованого дитячого табору. Але, за повідо­мленням Комітету асоціації таборів у провінції Онтаріо, ще в 1840 р. церковна група розбила літній наметовий табір неподалік від теперішньої міської межі Торонто. Перший задокументований приклад табірного руху спостерігався до 1861 р., коли директор однієї зі шкіл для хлопчиків у штаті Коннектикут повів групу хлопців у 40-мильний похід.

Перший приватний незалежний табір був організований у штаті Пенсильванія в 1876 р. практикуючим лікарем Джозефом Ротроком, у якому за мету ставили оздоровлення дітей. Робився акцент на фізично­му розвитку і зміцненні здоров’я. Другим приватним табором, організо­ваним у 1880 р. в штаті Нью-Гемпшир, був табір для хлопчиків від 12 до 16 років. Його діяльність була сконцентрована на спортивних заходах і повсякденних обов’язках, таких, як готування їжі. миття посуду

У 1885 р. в штаті Нью-Йорк табір організувала асоціація молодих християн. Це був перший табір, створений якоюсь організацією (9, З-4) Найстаршим із постійно функціонуючих на одному місці таборів є табір Кивейдін, яким із 1894 р. керує однойменний фонд.

Усі згадані вище табори були таборами для хлопчиків. Тільки у 1902' р було організовано три табори для дівчат. Таке відставання в часі було зумовлено вікторіанськими поглядами того часу на правила пристойності для молодих жінок, у всьому, що стосується одягу, правил поведінки, кар’єри й освіти [9, 5].

В аналізований історичний період табори здебільшого були орієнтовані на те, щоб вивести молодих людей із міста в сприятливу для здоров’я сільську місцевість і запропонувати їм програму оздоровчої активності. Проте багато чого також було пов’язано з повсякденними обов’язками. У таборах для хлопчиків особлива увага приділялася подоланню труднощів життя на природі; для дівчат — водним видам спорту, особливий акцент робили на творчості. Важливими був духовний розвиток, що часто виражалося у вивченні Біблії, а також виховання характеру. Табори найчастіше були невеликими, із примітивними умовами життя, де багато уваги приділялося взаємодії в малій гр.упі.

Поява національної молодіжної організації, місцевих організацій соціального обслуговування, збільшення кількості успішних приватних таборів — усе це сприяло збільшенню кількості організованих таборів на початку XX ст. Починаючи з 1910-х років, можна говорити, про зростання уваги до освітніх цінностей в таких організаціях. До програм табо­рів було додано образотворче мистецтво, ремесла, музика і танці.

У 1920-х роках життя дітей у таборах стало більш структурованим, акцент вже робився на змагальності, нагородах і запланованій діяльності. Основна увага приділялася вихованню характеру, духовному розвитку і соціальним навичкам.

З початком XX ст. в таких країнах, як СРСР, Франція, Японія науков­цями і практиками було розроблено моделі таборів, що мали допогагати молоді. Табори в Австралії почали з’являтися в 1940-ві роки і розвивали­ся переважно для того, щоб падати школам можливість навчати дітей на природі. У- 50-х роках XX ст. така традиція з’явилися й у Південній Америці, Венесуелі.

Після Другої світової війни відбулося значне розширення табірного руху, що відображало збільшення чисельності молоді у світі. Таку форму виховання початі: сприймати як придатне місце для вияву активності молоді влітку У одних таборах ставилися глобальні цілі, в інших – дуже конкретні завдання, філософські або навчальні, що привело до утворення і спеціалізованих таборів у 1960-ті роки [8, 67).

В останні 20 років відбулося значне збільшення кількості таборів, пік пропонують емпіричне навчання на природі, засноване, переважно, ми і подоланні перешкод пригод і стресових ситуацій.

Табір - це безупинний процес набуття досвіду, що відкриває творчі, рекреаційні й освітні можливості в процесі групового життя на природі. Для того, щоб сприяти розумовому, фізичному, соціальному і духовному розвитку кожної дитини в таборі працює досвідчений персонал і є потрібні природні ресурси».

Сьогодні табори та табірні асоціації працюють в усьому світі. Націо­нальні асоціації таборів існують щонайменше у 12 країнах: Австралії, Кана­ді, Колумбії, Греції, Японії, Малайзії, Мексиці, Росії, Тайвані, США, Укра­їні та Венесуелі. У 1987 р. на міжнародному конгресі таборів у Вашингтоні було створено організацію Міжнародної Співдружності таборів Її метою є стимулювання інформаційного обміну серед окремих осіб і організацій, зацікавлених у міжнародному обміні й навчанні персоналу таборів.

Якщо говорити про специфіку дитячих таборів в нашій країні з 20-х років до початку 90-х XX ст., то варто відзначити особливу ідеологічну спрямованість їх діяльності. Ще й сьогодні за звичкою люди називають дитячі табори піонерськими. І це не тільки свідчення ригідності менталі­тету особистості, але й демонстрація глибинного змісту, закладеного системою комуністичного виховання, у тому числі в аспекті дитячого відпочинку й оздорозлення [8, 50].

На початку 20-х років XX ст. в медичних колах і урядових інстанціях країни розгорнулася дискусія з приводу створення державної системи дитячого оздоровлення. З розвитком піонерського руху в країні зростала мережа літніх піонерських таборів. Поряд із суто лікувальними дитячими установами необхідно було створити комплексні дитячі оздоровчо-виховні заклади: літні піонерські табори нового типу (санаторного, оздо­ровчі майданчики, санаторно-лісові школи тощо) де із суто оздоровчою метою здійснювалася цілеспрямована навчально-виховна робота з ура­хуванням стану здоров’я і вікових особливостей дітей.

Оздоровча робота базувалася на основі зберігаючого режиму, а ви­ховна передбачала інтелектуальний і емоційний розвиток дитини.

Головною базою всієї мережі піонерських таборів санаторного типу з роботою в канікулярний час став «Артек».

1925-1930 рр. в «Артеці» функціонував один сезонний, літній табір, де «основна увага приділялася виробленню правил внутрішнього розпорядку з акцентом на оздоровленні. У таборі здійснювалася виховна робота (політико-ідеологічної спрямованості), значне місце відводилося вивченню Криму.

1930-1940 рр. — перехід табору на річну роботу. На базі краєзнавчого музею в таборі здійснювалася цікава краєзнавча робота, у 1932 р відкрилася. Дитяча технічна станція, де працювало декілька гуртків. Події, і що переживала країна, висвітлювалися у виховних загонових і табірних заходах. Це героїзм будівельників, війна з Фінляндією, рекорди далеких перельотів радянських льотчиків, освоєння Північного Льодовитого, океану і Північного полюса, нові наукові і технічні відкриття, досягнення в галузі літератури, мистецтва, спорту. В оздоровчій роботі значне місце відводилося фізкультурі і спорту, туризму, особистій і суспільній гігієні,І

У 1941-1945 р. життєві принципи «Артеку» витримали війну. Виховна робота базувалася на шефських заходах у госпіталях, місцевих колгоспах і радгоспах, допомозі сім’ям фронтовиків, збиранні метало­брухту і коштів на будівництво танків і літаків.

У 1945-1960рр. в основу виховної роботи було покладено традицій­ні форми і методи «Артеку». Міжнародні табірні зміни, зльоти, фестива­лі, збори, клубна робота, спорт і туризм, технічна творчість, художня само­діяльність.

У 1960 1990 рр. відбувається становлення табору як міжнародного. Він став методичною базою Центральної ради Всесоюзної піонерської організації. Основним у педагогічній роботі, як і раніше, є ідеологічне ви­ховання. Виховна робота починає превалювати над оздоровчою.

1991-2002 рр. — новітній період в історії «Артеку», Міжнародного дитячого центру України. Програмою передбачено педагогічні спрямова­ність і зміст виховних заходів насамперед інтелектуальний вплив засо­бами літератури і мистецтв без ідеологічного спрямування. Як і раніше значна увага у виховній роботі приділяється фізичній культурі і спорту: проводилися всеукраїнські спортивні змагання «Старти надій», спарта­кіада дітей-інвалідів «Повір у себе», дитячі олімпійські ігри, фестиваль дитячої і юнацької творчості «Наша земля — Україна», дитяча етногра­фічна фієста «Весняні голоси», Міжнародний дитячий фестиваль слов’янської культури і багато іншого.

Теоретичний аспект Проблема організації дозвілля молоді є однією з найдавніших проблем людства, яка постійно залишається актуальною Процес організації дозвілля у різному віці має свої особливості. Різні форми діяльності дітей іііі ріпному впливають на організацію їх виховання. Характер такого впливу зумовлює як зміни, так і взаємодію дитини із соціумом. Ефектив­ний процес організації дозвільної діяльності сучасних школярів, які пере­бувають у різних умовах виховання, дозволить розробити адекватні психолого-педагогічні засади виховного процесу за умов соціокультурного підходу із використанням новітніх технологій цієї діяльності, емоційної насиченості, з використанням наочних, словесних, практичних, ігрових методів роботи в їх тісному взаємозв’язку, раціонального поєднання різних типів і видів занять.

Організовуючи дозвілля дитини в дитячих таборах, соціальний педагог має впливати на поведінку через інтереси, захоплення, творчість, які стають своєрідним засобом соціального виховання.

Структуру професійної діяльності соціального педагога в літньому таборі розглянемо на прикладі діяльності Молодіжного дитячого центру «Артек».

Відправними точками концепції літнього табору стають гуманний підхід до дитини та орієнтація на інтелектуальне, емоційне, особистісне і соціальне становлення. Вона реалізується через здійснення таких функцій: розвивальної, оздоровчої, культурологічної, комуніка­тивної».

За визначенням М. Є.Сисоєвої, мета соціального педагога в реалізації розвивальної функції — не нашкодити дитині, включаючи її в задану педагогічну програму, і створити умови для її зростання, можли­вість для вибору найкращого. У цьому випадку свобода вибору і розви­ток — складники того самого процесу, при цьому ефективність розвитку зумовлюється ступенем розумової свободи особистості.

Оздоровча функція — інтегрує в собі відпочинок і освіту, когнітивні та психолого-фізіологічні процеси особистості.

До дитячого табору дитина приїжджає, насамперед, із наміром відпо­чити, поправити сили і здоров'я. Тобто перебування в таборі як неспеці­альній лікувальній установі має вирішувати проблеми оздоровлення психофізіологічними і педагогічними засобами. Насамперед треба раці­онально вибудовувати програму перебування дітей у таборі; виховувати у молоді відповідальне ставлення до свого життя, здоров’я, прагнення вести здоровий спосіб життя за принципом «все дозволено, але не все корисне».

Культурологічна функція полягає в забезпеченні долучення особис­тості до культури соціуму країни і світу в цілому, що досягається через відповідність педагогічного процесу, його змісту, форм, методів, найкращим культурним зразкам минулого і сучасного, створення особливості культурного середовища (використання культурно-історичних парків, історії регіону і т. ін.). Культурологічний підхід у вихованні базується на аксіології — вчені про цінності і ціннісні структури світу. Тому культурологічна функція зумовлена об’єктивним зв’язком людини з культурою як системою цінностей. Людина одночасно, будучи і частиною культури, і її творцем не тільки розвивається в процесі освоєння нею культури, ай додає до неї принципово нове, з чого можна зробити висновок про те, що освоєння дитиною культури як системи цінностей, по-перше, розвиває її особистість, по-друге, сприяє її становленню як творчої особистості.

Комунікативна функція є двоєдиним процесом:

- організації повноцінного спілкування дітей із дітьми, дітей ізі педагогами, педагогів між собою;

- навчання дітей, що приїжджають до дитячого табору, навичкам конструктивного спілкування.

Успішність спілкування в таборі багато в чому залежить від рівня комунікативної культури педагогів і дітей. У зв’язку з цим завдання формування комунікативної культури є одним зі складни­ків успіху педагогічної технології табору. У свою чергу, брак кому­нікативної культури може призводити до виникнення міжособистісних конфліктів, напруженості в тимчасовому дитячому об’єднанні, до па­діння рівня дисципліни, психічних травм і як наслідок, значне шко­дити особистісному становленню і здоров’ю дітей. Формування комунікативної культури тісно пов’язане з моральним вихованням особистості. Саме у спілкуванні виявляється ставлення до людей, близьких, до справи, що є показниками моральної і соціально зрілої особистості.

У модель діяльності МДЦ «Артек» також враховано такі пріоритети У вихованні:

- виховання комунікативної культури дитини;

- виховання толерантності особистості і різноманітних соціальних, етнічних, конфесійних груп;

- формування потреби дітей вести здоровий спосіб життя (здоров’язберігаюча педагогіка).

Реалізуючи комунікативну функцію, виховують також комунікатив­ну культуру дитини.

Окрім цього, пріоритетом також є виховання толерантності. Запровадження педагогіки толерантності сьогодні веде до толерантного сус­пільства завтра. Термін «толерантність» останнім часом зустрічається в нашому лексиконі все частіше. Залежно від контексту він має три близьких за змістом значення:

1) стійкість, витривалість;

2) толерантність;

3) допущення, допустиме відхилення».

У психологічному словнику P.C. Немов трактує термін «толерантності як «Терпимість, здатність протягом тривалого часу непохитно переносити які-небудь неприємності, настанова на ліберальне ставлення й на прийняття (розуміння) поведінки, переконань і цінностей інших людей здатність витримувати стрес, позбавлення, біль та інші неприємності без яких би то серйозних наслідків..

Формуванню в дитини потреби здорового способу життя також належить пріоритет МДЦ «Артек». Це завдання вирішують за допомогою концепцій здоров’я зберігаючої педагогіки.

Підвищення ефективності діяльності літнього оздоровчого табору залежить від таких положень;

1. Потрібно використовувати особливості довкілля, тобто так організовувати відпочинок, щоб природа, усе довкілля максимально були задіяні всі складники технології виховання в дитячому таборі.

2. Має діяти принцип єдності виховання й оздоровлення. Табір є освітньо- виховною установою, але водночас — і оздоровчою. Більш того, умови сучасного соціального життя зорієнтовано на економіку екологіч­ні катаклізми, особливі проблемами України, зумовлені Чорнобильською катастрофою, ритм і стиль життя сучасної дитини, які несприятливо спливають на здоров’я, підштовхує до необхідності створення нової пе­дагогіки відпочинку й оздоровлення

3. До резервів організації системи дитячого табору, які допоможуть підвищити його ефективність, можна зарахувати і досить збалансовану різноманітними видами і напрямами виховних впливів за змістом і часом. Ядром системи є духовно-моральний напрям, а одну з ключових позицій посідає інтелектуальне виховання. Тобто виховання душі і розу­му впливають на визначення інших складників.

Отже, сучасна організація дитячого табору потребує систематизації життя дитини, коли б гармонійно поєднувалися духовне і фізичне, пізна­вальне і розважальне, ідейне і естетичне.

Становлення особистості дитини в дитячому таборі відбувається комплексно: під впливом людей, природи, історичного контексту, багат­ства культури. Тому треба прагнути організовувати життя в таборі з урахуванням усіх впливів, яких може зазнавати особистість.

Іще одним важливим резервом є педагогізація всього життя табору, усіх структур дитячого табору: харчування, побутового обслуговування, гігієнічного і медичного забезпечення тощо.

Отже, серед основних тенденцій розвитку дитячого табору як позашкільної установи визначено такі:

- створення концепції розвитку особистості дитини в таборі;

- технологізація процесів виховання, оздоровлення і розвитку особистості в системі дитячого табору;

- поєднання пріоритетів виховання з природними соціальними по­требами особистості;

- інтеграція науки і практики у сфері позашкільної освіти..

На сьогодні в Україні система організованого літнього відпочинку дітей і підлітків не має базової концепції морально-духовного розвитку дитини, що, безумовно, ускладнює результативність діяльності педагога в дитячому таборі.

У Артеці діє програма розвитку Міжнародного дитячого центру, в якому визначено стратегічне завдання — організація спеціального соціокультурного простору для виховання особистості, у якому здійснено відповідальний вибір цінностей і норм суспільства для стійкого розвитку. Іншими словами, потрібно створювати соціокультурний простір, умовами і психологічним кліматом, у яких дитина зуміла б максимально осмисли­ти свою індивідуальність, розкрити свої бажання і потреби, осягнути свої сили і здібності, своє значення в житті, у сім’ї, суспільстві».

Зважаючи на це, до результату виховної роботи Міжнародного дитя­чого центру можна зарахувати створення психолого-педагогічні умов для задоволення базових психосоціальних потреб дітей. Отже, головною турботою соціального педагога стає не освіта, дисципліна чи навчання (тренування дитини), а потребо-мотиваційна сфера — основа діяльності і поведінки людини, щоб у результаті педагогічної діяльності дитина поводилася морально, потрібно, щоб вона хотіла поводитися морально».

Справедливе твердження, що внутрішні прагнення людини (у будь якому віці) повинні бути реалізовані, інакше спотворюється, деформу­ється її «Я», її мотиви і спонукання. Безумовно, задовольняти їх, тобто захищати себе, завойовувати визнання й повагу однолітків, шукати і знаходити мету та зміст власного життя дитина повинна навчитися власними силами. І перебування у таборі сприяє цьому як найкраще».

До педагогічних умов ефективної організації діяльності соціального педагога в дитячому таборі можна зарахувати:

- гуманізацію психологічного клімату дитячого табору; захищеність дитини як найважливіший духовний компонент процесу дитячо­го розвитку.

- організацію діяльності, що дає змогу успішно самоутвердитися дитині, переведення її з позиції об’єкта розвитку і виховання в позицію суб’єкта власної життя в таборі.

Із усього сказаного вище стає зрозумілим, що зразком змісту і струк­тури професійної діяльності соціального педагога в літньому таборі може стати робота МДЦ «Артек».

Нові підходи до такого виду професійної діяльності змінюють позицію учасників освітнього процесу. У цих підходах усі види діяльності: цілепокладання, дієтехніка, образотехніка, психотехніка, групотехніка, соціотехніка, проміжна і підсумкова рефлексія здійснюються за допо­могою механізмів:

- продуктивно-творчої інтеграції, співробітництва і спільної твор­чості;

- через систему спілкування і взаємодії на підставі взаємного твор­чого пошуку рівноправного партнерства;

- діяльності, спрямованої на самовизначення, саморозвиток, само­освіту;

ширшого використання таких форм організації діяльності, як аналіз ситуацій, проблемні групи, обговорення, дискусії, організа­ція діяльнісних ігор, групове й індивідуальне виконання творчих завдань, тобто всіх форм, що сприяють глибокому освоєнню як змісту, так і засобів діяльності.

Дата добавления: 2014-01-04