Мінімізація витрат на вирощування цукрових буряків

Метою логістичної системи є забезпечення наявності необхідного товару в необхідній кількості та заданої якості в потрібному місці й у потрібний час для потрібного споживача із заданими витратами.

Будь-яка логістична система складається із сукупності елементів -ланок, між якими встановлені певні функціональні зв'язки і відносини. Внутрішньосистемні зв'язки міцніші, ніж зв'язки із зовнішнім середовищем. Зазвичай вони мають циклічний харакактер, бо відображають послідовність передачі матеріального та інформаційного потоків між ланками відповідного логістичного ланцюга.

По-перше, логістична система повинна одночасно створюватися на двох рівнях: регіональному (макрорівні) і локальному (мікрорівні). На регіональному рівні має бути створена мережа консалтингових фірм, інформаційно-аналітичних центрів, які за відповідну винагороду здійснюють моніторинг реального попиту на певний товар (у даному випадку цукор). Або подібні функції може взяти на себе, наприклад, асоціація незалежних цукровиробників.

Платоспроможна потреба в цукрі включає виробниче споживання як сировина для промисловості (кондитерської, хлібопекарської, виноробної, спиртової, лікеро-горілчаної, плодоовочеконсервної); експорт; особисте споживання (через роздрібну торгівлю).

Локальним рівнем логістичної системи — є безпосередньо цукровий завод.

По-друге, цукровий завод повинен взяти на себе роль інтегратора всього логістичного ланцюга: матеріально-технічне постачання аграрного сектора - вирощування цукрових буряків — транспортування — матеріально-технічне забезпечення переробки цукрових буряків — виробництво цукру та побічної продукції — реалізація цукру.

Логістичний ланцюг виробництва цукру умовно можна поділити на чотири ланки:

1. Доаграрна ланка — матеріально-технічне забезпечення бурякосійних підприємств сировинної зони насінням, технікою, запасними частинами, паливно-мастильними матеріалами, мінеральними добривами, засобами захисту рослин. Тобто цукровий завод налагоджує зв'язки, які оптимально вигідні як для нього, так і бурякосійних підприємств, не говорячи про підприємства першої сфери АПК. Як стверджують західні фахівці в галузі логістики Харольд Е. Фирон і Майкл Р. Лінерс, чинник конкурентоспроможності підприємства залежить від оптимізації інтеграційних зв'язків з підприємствами, які виробляють сировину і матеріали.

2. Аграрна ланка — безпосередній контроль за дотриманням технології вирощування фабричних цукрових буряків на всіх стадіях і забезпечення сировиною (сировинний відділ заводу). Зниження собівартості вирощування цукрових буряків у науково обґрунтованих межах та логістичний підхід до технології дає реальний шанс зміцнити конкурентні позиції підприємств цукробурякового підкомплексу. Адже відомо, що якщо цукровий завод працює менше 60 днів, то він потенційно збитковий і саме тому цукрові заводи змушені переробляти дешевий тростинний цукор-сирець, що остаточно підриває економічні засади галузі.

3. Переробна ланка — включає транспортування та зберігання сировини на заводі (бажано мінімізувати радіус перевезень); безпосереднє транспортування цукрових буряків (оптимізація виробничих потужностей у зв'язку із сезонністю виробництва та стислими строками переробки сировини шляхом інжинірингу, модернізації та реконструкції); водо-, тепло-, енергозабезпечення (режим економії).

4. Торговельна ланка — включає транспортування; складування як найбільш вагоме джерело зменшення логістичних витрат. За свідченням західних спеціалістів, їх оптимізація забезпечує економію від 40 до 60%, а отже, є одним із резервів збільшення прибутку; фасування, пакування, формування торгових партій; оптову і роздрібну торгівлю.

Таким чином, логістичний ланцюг виробництва цукру включає всю інформацію, починаючи з матеріально-технічного забезпечення до задоволення потреб споживачів.

По-третє, створення системи забезпечення функціонування логістики та безпосередньо логістичних структур на всіх рівнях. Дана система має чотири напрями забезпечення: соціально-економічне (ринок, попит, наявність сфери виробництва та обігу); матеріально-технічне (транспортні засоби, будівлі, споруди, засоби зв'язку, комп'ютери, програмне забезпечення та інше); технологічне — чітка синхронізація в процесі виробництва і а управління матеріальними й інформаційними потоками на всіх етапах їх проходження; математичне — застосування методів та інструментарію математики й кібернетики.

По-четверте, формування інформаційно - логістичної мережі на рівні структурних підрозділів інтеграційних формувань.

По-п'яте, створення координаційного логістичного центру, який би взяв на себе обов'язки управління всією логістичною структурою.

Отже, створюючи мікрологістичну систему на рівні підприємства чи групи таких підприємств, які входять до складу корпорації (наприклад, концерн Укрпромінвест), одночасно розв'язується багато проблем, пов'язаних насамперед із ефективністю виробництва. Тобто зниження собівартості однієї тонни цукру за рахунок стабільності процесу постачання сировиною і матеріалами, контролю якості на вході в систему та виході з неї, забезпечення реалізації продукції, скорочення термінів зберігання на складах. І як результат, зменшуються загальні витрати, забезпечується конкурентоспроможність і стабільність на ринку. Як стверджує професор менеджменту університету в Калгарі Доналд Уотерс: " Логістика — це функція з високими витратами, удосконалюючи яку можна одержати значну економію".

За розрахунками фахівців при повному забезпеченні буряківництва необхідними ресурсами на 1 гектар посіву цукрових буряків для одержання 50 т урожаю в умовах України необхідно витратити за стандартною технологією й цінами на ресурси 9,0 тисячі гривень. Основними видами витрат виступають вартість мінеральних і органічних добрив 40,9%, паливо мастильні матеріали 13,2%, заробітна плата 15,1% і засоби захисту рослин 8,7%. Собівартість 1 тонни коренеплодів за даних умов становитиме понад 198,1 грн., рентабельність виробництва 16,1%, а прибуток у розрахунку на 1 гектар 1597 гривень. Тоді як подібний і значно вищий прибуток у попередні роки приносили озима пшениця, кукурудза, ячмінь, соняшник, соя, ріпак при витратах на 1 гектар у кілька разів нижчих. Тому не дивно, що сільгоспвиробники скорочували площі посіву під цукровими буряками до мінімуму, а середні й дрібні господарства практично вивели цю культуру із сівозмін.

Потенціальні можливості культури цукрових буряків в Україні далеко не вичерпані. Мало хто враховує ефект від цукрових буряків, як попередника, який може забезпечити ріст урожайності, наприклад, ячменю до 40%; високу цінність гички, як органічного добрива та корму (5 кг.=1 к. од.), високу придатність культури для виробництва етанолу та інші.

Розрахунки показали, що вартість побічної продукції буряківництва за умов їх раціонального використання становить понад 50% від вартості коренеплодів, зданих на цукровий завод.
Багатьох виробників відлякують високі витрати на вирощування цієї культури. Але ж вони, по перше, мають бути високоефективними, а, по друге, їх можна й потрібно значно скоротити без особливої шкоди для урожаю. Наприклад, провідні фермери в США при аналогічних витратах на 1 га на рівні 9000 грн. одержують урожай 625 ц/га і при практично однаковій закупівельній ціні на коренеплоди 227 грн/т. мають рентабельність 54%, або 4932,5 грн. прибутку на 1 гектар в аналогічних українським умовах.

На оплату праці, паливо, техніку, добрива й пестициди американські фермери витрачають всього 5000 грн. в розрахунку на гектар, решту 4000 грн. на оренду землі (44,4%), а українські на оренду землі ~ 300 грн. (3%), а решту 9800 грн. на оплату праці, насіння, добрива, техніку і пестициди, тобто в 2 рази більше, ніж американці, а урожайність при цьому мають у 1,85 раза нижчу 373 ц/га проти 625 ц/г а. Отже, вся справа в недосконалій технології й марнотратстві, тому що ціни на матеріальні ресурси в усьому світі практично рівні. Подорожчання ресурсів також відбувається синхронно, але їх використання й одержувані результати різні. Бурякосійні країни, особливо західні, так оптимізували свої технології і мінімізували витрати, що за економічною ефективністю буряківництва перевищують економічну ефективність тростинного цукро-виробництва. Це, найперше, стосується Франції, Німеччини, США.

Аналіз технологій вирощування цукрових буряків, наприклад, у Німеччині за останні роки свідчить про те, що німецькі фермери взяли чіткий курс на мінімізацію витрат. Вони відмовляються від внесення органічних добрив безпосередньо під цукрові буряки, а подрібнюють солому попередника і приорюють її, а також від збирання гички, яка подрібнюється й проорюється; при внесенні гною кількість мінеральних добрив зменшується у 2,2 рази без зниження урожайності (~ 50 т/га). Загальні витрати в німецькій технології у розрахунку на 1 га дорівнюють нашим ~ 9,5 10,5 тис. грн., а рентабельність понад 50% завдяки високій урожайності й збору цукру, але, найперше, оптимізації витрат. Так, в українській виробничій технології витрати праці дорівнюють ~ 107 людино годин на гектар проти 12 15 людино годин у німецькій, тому витрати на зарплату у нас в 2 рази вищі, витрати пального у 1,4 раза, а витрати на добрива у 2,4 раза. Зате у німецькій технології у 2,4 раза вищі, ніж у нас, витрати на машини і трактори, у 2,2 раза на засоби захисту, у 2,2 раза на насіння, у 4,4 раза на оренду землі. Тобто, там функціонує уречевлена праця машини, хімія, насіння, а також земля. Тому виручка у німецьких фермерів у 3,3 раза вища, а прибуток з 1 га дорівнює 6-7 тис. грн. Тобто, наша галузь слабо й неграмотно індустріалізована. Справедливості заради необхідно відмітити, що ряд українських фірм і окремих господарств уже кілька років підряд застосовують передові технологічні принципи, одержують по 50-60 т цукрових буряків із гектара при собівартості 120 грн/т. і нижче.
Отже, в умовах України є значні резерви для здешевлення виробництва цукрових буряків і росту ефективності виробництва. Основні з них:
Оптимізація мінерального живлення цукрових буряків щодо кількісного і якісного складу його елементів. Наприклад, при посіві цукрових буряків у ланці з бобовими культурами, конюшиною, люцерною, горохом, викою, або чистим паром дозу азотних добрив можна зменшити на 30-40%, а при високому вмісті азотних речовин у ґрунті на 50%. А це 360 400 грн. економії на кожному гектарі. При внесені 25 тонн якісного гною дози мінеральних добрив можна зменшити до 160-200 кг д. p. NPK на гектар замість 350 400 кг, а органічна маса сидератів, яка дорівнює 30-40 тоннам гною, дасть додаткову економію ще ~ 500 грн. з гектара.

Використання для посіву високоякісного насіння цукрових буряків вітчизняної селекції, яке повністю забезпечує одержання урожаю 500-600 ц/га, є дешевшим за іноземне та зменшує витрати від 634 грн. в розрахунку на гектар до 281 грн. При цьому у важких умовах фінансового дефіциту таке насіння у провідних фірмах можна придбати і в кредит. До того ж, коренеплоди вітчизняних гібридів значно менше уражаються гнилями і мають вищу цукристість за іноземні, можуть добре зберігатися у кагатах.
Виключення з технологічних процесів зайвих витратних операцій збирання і транспортування гички, яке займає 6,75% від загальних витрат, або 750 грн. на 1 гектарі; підбирання й вивезення коренеплодів після комбайна 4% витрат, або 360 грн. на гектар, ручне коригування рослин, прополювання від бур'янів, тощо.

Скорочення витрат ручної праці на вирощування і збирання цукрових буряків із 107 до 70 людино годин на 1 гектар дасть економію понад 500 грн. з гектара. Якщо відмінусувати зазначену вище економію від загальних витрат 9,8 тис. грн. з гектара, загальні витрати на 1 гектар при врожайності 40 т можуть становити 6400-5600 грн. при собівартості 1 т 179-188 грн. Є ще цілий ряд технологічних заходів, спрямованих на зменшення витрат, але найпотужнішими факторами росту ефективності є підвищення урожайності й цукристості коренеплодів. При цьому значну частину приросту можна отримати не за рахунок додаткових витрат, а завдяки майстерності й організованості буряководів.

Зовсім не вимагають грошових і матеріальних витрат такі фактори:

· вибір кращого попередника для посівів цукрових буряків із наявних (+4 ц/га);

· дотримання оптимальних строків робіт при одному і тому ж їх обсязі (+ 5 ц/га);

· збалансованість елементів живлення (NPK) при одній і тій же кількості добрив (+12,9 ц/га);

· рівномірне розміщення сходів при одній і тій же кількості рослин на гектарі (+6,8 ц/га);

· якість робіт у міжряддях, яка зменшує, або виключає пошкодження рослин (+ 4,2 ц/га);

· підбір і правильне використання композицій для захисту і вдалий вибір часу для їх внесення (+ 12,9 ц/га);

· старанне регулювання збиральної техніки з метою зменшення втрат урожаю (+ 7,4 ц/га);

· обережність при перевезенні й кагатуванні коренеплодів (+ 4,09 ц/га);

· правильне визначення маси коренеплодів, забрудненості й цукристості при прийманні (+10 ц/га).

Ці заходи в сумі дадуть такий ефект: 67,2 ц/га + 1,7 ц цукру на гектарі. Крім зазначених вище заходів лише одне якісно проведене вапнування кислих ґрунтів може підвищити ступінь засвоєння інших мінеральних добрив у 2 рази, збільшити урожайність на 13 т/га і цукристість на 1,3%.

Значним резервом зменшення витрат при вирощуванні й переробці цукрових буряків на цукрових заводах є усунення деформації в оплаті сировини з боку власників переробних підприємств, які нерідко допускають обман, неповну оплату коренеплодів, або можуть зовсім не розрахуватися з постачальниками. В такий спосіб найбільше страждають дрібні господарства й власники присадибних ділянок.

Не сприяє росту економічної ефективності цукрового виробництва щорічне й сезонне шарахання з рівнем цін на цукрові буряки й цукор та їх ручне регулювання, я ке вже призвело до спаду виробництва й диспропорцій в економічних відносинах між виробниками цукрових буряків, цукровими підприємствами, комерційними структурами з оптової торгівлі цукром та роздрібною торгівельною мережею.

Дата добавления: 2014-01-04