Пед. цілі і завдання

Педагогічна діяльність, її структура, функції та особливості.

ЛЕКЦІЯ 2. Педагогічна діяльність.

1. Педагогічна діяльність, її структура, функції та особливості.

2. Поняття про індивідуальний стиль педагогічної діяльності.

3. Типологія індивідуальних стилів педагогічної діяльності.

Література

1. Зимняя И. А. Педагогическая психология: Учеб. пособие. – Ростов н/Д.: Идз-во «Феникс», 1997. – 480 с.

2. Маркова А. К. Психология труда учителя. – М., 1993.

3. Маркова А. К., Никонова А. Я. Психологические особенности индивидуального стиля деятельности учителя //Вопросы психологии. - №5. – 1987. – с. 40-48.

4. Митина Л. М. Психология профессионального развития учителя. – М.: Флинта, 1998. – 200 с.

5. Основы педагогического майстерства /Под ред. И. Зязюна. – М., Просвещение, 1989.

6. Реан А. А., Коломинский Я. Л. Социальная педагогическая психология. – СПб.: «Изд-во «Питер», 1999. – 416 с.

Професія вчителя особлива за своєю сутністю, значущістю та суперечливістю. Особливість діяльності педагога в тому, що об’єктом та продуктом його діяльності є най унікальніший за своєю сутністю матеріал – людина. І не просто людина, не її фізична сутність, а духовність, її внутрішній світ. Ось чому справедливо вважати, що професія вчителя належить до найважливіших у сучасному суспільстві.

Працю вчителя розглядають як єдність 3 компонентів:

v Пед. діяльність

v Пед. спілкування

v Особистісні якості вчителя.

Ці 3 компоненти взаємопов’язані, об’єднані глобальними завданнями навчання і виховання, що витікають із соціального замовлення суспільства. Разом з тим, вони не повторюють, не дублюють один одного.

Педагогічна діяльність - це компонент пед. праці, що включає професійну активність вчителя, спрямовану на вирішення завдань розвитку і навчання підростаючого покоління з допомогою засобів впливу на учня.

Саме розвитку і навчання, а не навпаки, оскільки мета сучасної школи – сприяти розвитку кожного школяра. Завдання засвоєння школярами певної суми знань і оволодіння відповідними уміннями і навичками є уже не основним, а підпорядковується зазначеній меті освіти. Якщо раніше розвиток учня підпорядковувався процесу навчання, то сьогодні має бути навпаки. Це означає, що навчальний процес як за змістом, так і за формою організації слід будувати як процес розвитку, а формування знань, умінь і навичок – як складову частину розвитку, як його основний засіб. У зв’язку з цим структура пед. діяльності наповнюється новим змістом. Згідно з сучасними теоретичними уявленнями в структурі пед. діяльності виділяють 3 компоненти:

В будь-якій момент пед. діяльності вчитель має справу з ієрархією цілей і завдань. Виділяють:

v Загальні цілі, що витікають із соціального замовлення суспільства;

v Конструктивні цілі, які ставляться у відповідності до специфіки навчального предмету;

v Оперативні цілі, що визначається конкретним контингентом учнівської групи.

Пед. цілі та завдання охоплюють різні сторони психічного розвитку (навчальні, виховні, розвиваючі).

Можна виділити загальні особливості цих завдань:

v Вони ніколи не подаються вчителю у готовому вигляді, тому є нестандартними і в певній мірі творчими;

v При їх формулюванні і досягненні вчитель постійно враховує іншого учасника пед. процесу – учня, що також має свою мету;

v Педагог повинен пам’ятати, що має справу з особистістю, в період її становлення і розвитку;

v Результати досягнення у процесі розвитку, навчання та виховання, як правило, відстрочені у часі.

Сукупність умов, які сприяють досягненню пед. цілей називають пед. ситуацією. Розрізняють заплановані ситуації – підготовлені вчителем, і непередбачені – виникають внаслідок поведінки учнів, тому вчитель змушений діяти в ситуації невизначеності.

Вчитель повинен вміти:

v ставити реально досяжні завдання;

v створювати нешаблонні, адекватні соц. замовленню ситуації;

v визначити міру важливості завдань, не упускаючи першочерговості виховних завдань;

v перебудовувати пед. цілі в залежності від зміни ситуації;

v поєднувати навчальні завдання з розвиваючими та виховними.

Дата добавления: 2014-01-04