Міжнародний ринок послуг

Міжнародні послуги складають близько 2/3 світового валового продукту, проте в провідних ринкових країнах вони можуть перевищувати 70-80% ВВП. Як різновид міжнародної економічної діяльності, послуги є не тільки домінуючим, але й якісно диверсифікованим компонентом: згідно класифікації СОТ у сфері міжнародного обігу використовується більше 600 видів послуг.

Саме сукупність диверсифікованих систем спеціалізованих ринків послуг, участь у якої беруть майже усі країни світу, можна вважати міжнародним (світовим) ринком послуг. Ця поєднана система динамічно розвивається в русі науково-технічних досягнень, й сама виступає стимулятором економічного розвитку та чинником еволюції міжнародних економічних відносин. Залучення країн та суб’єктів підприємницької діяльності до світового ринку послуг зумовлюється сучасними тенденціями розвитку, природними чинниками та історично обумовленою міжнародною спеціалізацією країн. Причому для певної країни об'єктивні передумови торгівлі послугами можуть виявитись більш сприятливими, ніж аналогічні чинники міжнародної торгівлі товарами.

Головними «гравцями» на світовому ринку послуг є традиційні лідери світової економіки – США, Японія, Великобританія, Німеччина, Франція, Італія та Нідерланди. Вони надають не тільки найбільші обсяги послуг якісних і різноманітних послуг. Тому нерідко саме вони виступають монополістами певних видів послуг. Так, у структурі бізнес послуг до 90% обсягу припадає на провідні постіндустріальні країни. Китай та Індія, завдячуючи кількості населення, виступають провідними імпортерами послуг.

Лібералізація економіки суттєво вплинула не лише на посилення міжнародної діяльності у сфері торгівлі товарами, ресурсами і капіталами, а й неминула стороною сферу міжнародних послуг. Важливою складовою державної політики у сфері послуг виявляється формування гнучкої правової бази, яка регламентує права та обов'язки комерційних акторів та суб'єктів регулювання ринку послуг. Причому ефективна міжнародна діяльність учасників глобального ринку послуг є своєрідним продовженням урядової політики, спрямованої на проникнення національних суб’єктів на зовнішні ринки.

На світовому рівні важливим інструментом, що затвердив основні норми міжнародної торгівлі послугами, постала Генеральна угода з торгівлі послугами (ГАТС), та яка була прийнята наприкінці Уругвайського раунду. Прикладом міжнародного регулювання сфери технологічної торгівлі є Декларація про глобальну електронну торгівлю (Женева, 1998 р.), підписана на рівні міністрів кілька країн та спільних митних територій. Ця угода стала важливим кроком на шляху лібералізації даного ринкового сегмента, сумарна частка якого у світовій інформаційній торгівлі перевищує 80%.

Існують приклади лібералізації торгівлі послугами по окремих галузях: в рамках Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО), яка була створена в 1944 році як спеціалізована структура ООН, вирішуються питання оптимізації якості, безпеки і зручності польотів. Важливі функції щодо галузевого врегулювання послуг виконують Міжнародна морська організація, Всесвітній поштовий союз, Міжнародний союз електрозв'язку. Мають місце й двосторонні угоди і домовленості щодо лібералізації торгівлі галузевими послугами, як правило, в рамках загальних режимів торгівлі.

Диверсифікація світового ринку з одночасною експансією міжнародної торгівлі послугами обумовлюють необхідність удосконалення регуляторного механізму на різних рівнях:

Ø на національному – шляхом правового врегулювання та нормативної регламентації ЗЕД, оптимізації стратегічних завдань зовнішньоекономічної політики;

Ø на рівні двосторонніх угод – шляхом консенсусу, наприклад, у сфері транспортних послуг, зокрема газу і нафти трубопроводами,

Ø в рамках багатосторонніх, регіональних проектів – через опрацювання спільних підходів до лібералізації торгівлі послугами (в рамках створення зони вільної торгівлі чи митного союзу),

Ø на рівні світових організацій – передусім в рамках СОТ, укладання Генеральної угоди з торгівлі послугами (ГАТС) та ін.

Специфіку розвитку міжнародного ринку послуг обумовлює, перш за все, динаміка зростання окремих сегментів національних відтворювальних комплексів та галузей. Зокрема вони зумовлюються швидким зростання секторів інформаційного бізнесу, удосконаленням Інтернет-технологій, створенням нових видів послуг цифрових і телекомунікацій. Одночасно стрімко розповсюджується міжнародний консалтинговий бізнес із залученням послуг кваліфікованих експертів, обчислювальних та аналітичних технологій. Поширюються й традиційні види – фінансово-кредитні та страхувальні послуги, які є особливо актуальними для України через потребу такої підтримки для національних експортерів. Актуальним, зокрема для України залишається й туризм. Специфіку сучасного міжнародного ринку послуг обумовлюють наявні ринкові ніші для невеликих спеціалізованих комерційних структур, послуги яких сфокусовані на забезпечені специфічного персоніфікованого попиту. Слід відзначити, що у традиційних сферах послуг (рекреаційних, готельних, ресторанних, ремонтних) досить часто послуги здійснюються працюючим власником чи членами його родини, а пов'язаний із наймом бізнес – невеликою кількістю тимчасових робітників. Вважається, що малі фірми, що надають послуги, більшою мірою відповідають вимогам індивідуалізації виробництва і більш якісного персоніфікованого підходу до споживача.

Диверсифікація споживчого попиту, виникнення нових видів виробництва і формування відповідних міжгалузевих комплексів обумовлюють подальший розвиток послуг, що передбачають поєднання діяльності різних галузей та видів виробництва. Саме це зумовлює появу на міжнародному ринку послуг нових венчурних фірм і одночасне посилення позицій великих ТНК. Переваги і монопольне положення науково-технологічних лідерів (ТНК), можуть перешкоджати доступу на ринок фірм з країн, що розвиваються, та нових ринкових акторів. Тому ТНК, які базуються переважно у розвинених державах, забезпечуючи провідне становище країн-доме­нів на міжнародному ринку послуг, одночасно формують геостратегічні реалії сучасних МЕВ.

Дата добавления: 2014-01-04