Фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування

В Україні найбільшого розвитку і відповідного правового оформлення набуло обов'язкове державне соціальне страхуван¬ня.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування — це си¬стема прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання со¬ціального захисту, що включає матеріальне забезпечення гро¬мадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Право на забезпечення державним соціальним страхуванням мають застраховані громадяни України, іноземні громадяни, осо¬би без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні.

Державне соціальне страхування залежно від страхового випадку поділяється на такі види:

- пенсійне страхування;

- страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,

зумовленими народженням і похованням;

- медичне страхування;

- страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного

захворювання, що спричинили втрату працездат¬ності;

- страхування на випадок безробіття.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюється за такими принципами:

— законодавчого визначення умов і порядку здійснення дер¬жавного соціального страхування;

— обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору, та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, громадян — суб'єктів підприємницької діяль¬ності;

— надання права отримання виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням особам, зайнятим підприємницькою, творчою діяльністю тощо;

— обов'язковості фінансування страховими фондами витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення та со¬ціальних послуг у обсягах, передбачених законами з окре¬мих видів страхування;

— солідарності та субсидування;

— державних гарантій реалізації застрахованими громадяна¬ми своїх прав;

— забезпечення рівня життя, не нижчого за прожитковий

мінімум, встановлений законом, шляхом надання пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги, які є основним джерелом існування;

— цільового використання коштів загальнообов'язкового дер¬жавного соціального страхування;

— паритетності представників усіх суб'єктів загальнообов'яз¬кового державного соціального страхування в управлінні ним.

Загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню підлягають:

1) особи, які працюють на умовах трудового договору (кон¬тракту): на підприємствах, в організаціях, установах незалежно від їх форм власності та господарювання;

2) особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок);

3) фізичні особи —суб'єкти підприємницької діяльності.

Громадяни України, які працюють за межами території Ук¬раїни та не застраховані в системі соціального страхування краї¬ни, в якій вони перебувають, мають право на загальнообов'яз¬кове соціальне страхування в Україні за умови сплати ними стра¬хових внесків, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Основні категорії соціального страхування:

Суб'єктами загальнообов'язкового державного соціального страхування є застраховані громадяни (в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи), страхувальники і страховики.

Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюєть¬ся загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Страхувальниками за загальнообов'язковим соціальним страхуванням є роботодавці та застраховані особи.

Страховиками є цільові страхові фонди з окремих видів стра¬хування. Страхові фонди беруть на себе зобов'язання щодо збо¬ру страхових внесків та надання застрахованим особам матері¬ального забезпечення і соціальних послуг у разі настання стра¬хових випадків.

Об'єктом загальнообов'язкового державного соціального страхування є страховий випадок, із виникненням якого застра¬хована особа (члени її сім'ї, інші особи) має право на от¬римання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Страховий стаж — це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страху¬ванню та сплачуються внески (нею, роботодавцем) на страхуван¬ня. Особливості та розмір сплати страхових внесків роботодавцем і застрахованою особою визначаються законодавством. Страхо¬вий стаж у перспективі замінить трудовий стаж. Він буде основ¬ним критерієм оцінки практичної діяльності громадянина.

Страховий ризик — обставини, внаслідок яких громадяни та/або члени їх сімей можуть втратити тимчасово чи назавжди за¬соби до існування і потребують матеріальної підтримки або со¬ціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.

Страховий випадок — подія, з настанням якої застрахована особа має право на отримання матеріального забезпечення чи соціальних послуг, передбачених законами України з окре¬мих видів страхування.

До страхових випадків з соціального страхування нале¬жать:

• тимчасова непрацездатність;

• вагітність і пологи, догляд за малолітньою дитиною;

• інвалідність;

• хвороба;

• досягнення пенсійного віку;

• смерть годувальника;

• безробіття;

• соціальні послуги та інші матеріальні витрати, пов'язані з певними обставинами;

• нещасний випадок на виробництві;

• професійне захворювання.

Основними джерелами коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування є внески роботодавців та застрахованих осіб.

Розміри внесків з кожного виду страхування визначаються виходячи з того, що вони повинні забезпечувати:

— надання особам матеріального забезпечення та соціальних послуг;

— фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків;

— створення резерву коштів для забезпечення виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам;

— покриття витрат страховика, пов'язаних із здійсненням страхування.

Розміри внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування залежно від його виду щорічно встановлюються Верховною Радою України відповідно для роботодавців та застрахованих осіб водночас із затвердженням державного бюджету, якщо інше не передбачено законодавством.

Страхові внески залежно від виду встановлюються на календарний рік у відсотках:

— для роботодавців – до сум фактичних витрат на оплату праці та інших виплат найманим працівникам;

— для фізичних осіб – до сум оподатковуваного доходу (при¬бутку).

За загальнообов'язковим соціальним страхуванням надають¬ся такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг:

1) пенсійне страхування:

— пенсії за віком, за інвалідністю внаслідок загального захво¬рювання;

— пенсії у зв'язку із втратою годувальника;

— медичні профілактико-реабілітаційні заходи;

— допомога на поховання пенсіонерів;

2) медичне страхування:

— діагностика та амбулаторне лікування;

— стаціонарне лікування;

— надання готових лікарських засобів та виробів медичного призначення;

— профілактичні та освітні заходи;

— забезпечення медичної реабілітації осіб, які перенесли особ¬ливо тяжкі операції або мають хронічні захворювання;

3) страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням:

— допомога з тимчасової непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною);

— допомога у зв’язку з вагітністю та пологами;

— допомога при народженні дитини та на догляд за нею;

— допомога на поховання;

— забезпечення оздоровчих заходів;

4) страхування від нещасного випадку на виробництві та про¬фесійного захворювання:

— профілактичні заходи щодо запобігання нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням;

— відновлення здоров'я та працездатності потерпілого;

— допомога із тимчасової непрацездатності внаслідок нещас¬ного випадку на виробництві та професійного захворюван¬ня;

— відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаних з виконанням ним своїх трудових обов'язків;

— пенсія за інвалідністю внаслідок нещасного випадку на ви¬робництві або професійного захворювання;

— пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер вна¬слідок нещасного випадку на виробництві або професій¬ного захворювання;

— допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасно¬го випадку на виробництві або професійного захворювання;

5) страхування від безробіття:

— допомога у зв’язку з безробіттям;

— відшкодування витрат, пов'язаних із професійною підготов¬кою або перепідготовкою та профорієнтацією;

— матеріальна допомога безробітному та членам його сім'ї;

— дотація роботодавцю для створення робочих місць;

— допомога на поховання безробітного.

Управління соціальним страхуванням містить такі види діяльності: планування, акумуляцію та облік коштів, нарахуван¬ня та виплату матеріального забезпечення, звітність, контроль, розгляд спірних питань.

Управлінню соціальним страхуванням властиві загальні риси та принципи, які характерні для управлін¬ня в цілому.

Управління окремими видами загальнообов'язкового дер¬жавного соціального страхування здійснюють страхові фонди.

Ці органи проводять збір та акумуляцію страхових внесків, кон¬троль за використанням коштів, забезпечують фінансування соціальних виплат та здійснюють інші функції згідно із затверд¬женими статутами. Страхові фонди є некомерційними самовряд¬ними організаціями. Вони не можуть займатися іншою діяльні¬стю, крім тієї, для якої вони створені.

Управління страховими фондами здійснюється на паритетній основі державою та представниками суб'єктів соціального стра¬хування.

Це означає, що застраховані особи і роботодавці як учас¬ники системи несуть відповідальність за управління страховим фондом. Сутність самоврядування в системі соціального страху¬вання полягає у виділенні органів управління цієї системи із органів безпосереднього державного управління. Органи соціаль¬ного страхування мають юридичну самостійність, але держава несе відповідальність за цю сферу суспільної діяльності. Вона створює правову основу шляхом прийняття законодавчих та нормативних актів, здійснює нагляд і контроль, беручи участь на заса¬дах партнерства в управлінні фондами соціального страхування.

Управління фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюють правління та виконавчі ди¬рекції страхових фондів.

Правління страхового фонду:

• затверджує документи, що регламентують внутрішню діяльність фонду, у тому числі виконавчої дирекції;

• подає у встановленому порядку пропозиції щодо встанов¬лення розмірів внесків для забезпечення відповідного виду соціального страхування;

• затверджує проекти річних бюджетів фонду та звіти про їх виконання, порядок використання коштів бюджету фонду;

• створює резерви коштів для забезпечення виплат та надан¬ня соціальних послуг застрахованим особам;

• спрямовує та контролює діяльність виконавчої дирекції фонду та її робочих органів тощо.

Виконавча дирекція страхового фонду є виконавчим орга¬ном правління фонду. Робочими органами виконавчої дирекції є її відділення, страхові каси.

Нагляд за діяльністю фондів здійснює Наглядова рада, до складу якої входять у рівній кількості представники від застра¬хованих громадян, роботодавців та держави. Рада здійснює кон¬троль за виконанням статутних завдань та цільовим використан¬ням коштів відповідним фондом із загальнообов'язкового дер¬жавного соціального страхування.

Державний нагляд здійснює уповноважений Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади. Держава здійснює контроль за дотри¬манням страхувальниками та страховиками законів України, інших нормативно-правових актів.

Дата добавления: 2014-01-04