Типи і стадії кар’єри

Велике значення має поняття стадії кар’єри. Вони визначаються як періоди, що відмічені різними завданнями розвитку та кар’єрними інтересами.

Цікава система стадій кар’єри запропонована С.М. Паркінсоном. Запропонована ним шкала починається з числового позначення віку (Г), наприклад 21 рік. Кожна наступна “пора” визначається значенням попередньої з додаванням відповідного числового коефіцієнту:

1. пора готовності (Г);	6. пора досягнень (Д) =А+7;
2. пора розсудливості (Р) = Г+3;	7. пора винагород (Вн.) = Д+9;
3. пора висування (В) = Р+7;	8. пора поважності (П) = Вн.+6;
4. пора відповідальності (Вд.) = В+5;	9. пора мудрості (М) = П+3;
5. пора авторитету (А) = Вд.+3;	10. пора тупику (Т) = М+ 7.

Критерієм особистісної, суб’єктивної успішності може бути власна думка людини про те, досяг він успіху, до якого він прагнув, чи ні. Важливим суб’єктивним моментом є залежність успіху від референтної групи, до якої він себе відносить. І також в той же час суб’єктивна оцінка успіху пов’язана і з зовнішніми параметрами – тим, що для оточуючих є символами успіху (заробітна платня, престиж, визнання).

В процесі професійної діяльності людина проходить певні етапи розвитку кар’єри. Ці етапи розрізняються за своїм внутрішнім змістом. В роботі А.М. Толстої виділяються дев’ять етапів в еволюції індивідуальної кар’єри.

1. Обмірковування майбутнього роду занять. На цьому етапі представлення про кар'єр обмежено професійними стереотипами, а критерії успіху ще розмиті, особистість поки тільки готується почати відповідний даної професії процес навчання.

2. Утворення і тренування. Цей етап багато в чому залежить від вимог конкретної професії.

3. Входження особистості у світ професії. Для більшості людей, незалежно від підготовки, виникає момент «шоку від реальності». Головна психологічна проблема на цьому етапі – проблема адаптації. У міру того як людина довідається про реалії своєї роботи і про свої можливості в ній, відбувається виникнення професійного «Я-концепту».

4. Професійне навчання і подальша спеціалізація індивіда в умовах конкретної організації. Тривалість цього етапу залежить від професії, організації, складності роботи тощо.

5. Досягнення членства в організації. Людина усвідомлює значимий образ себе як члена організації, як професіонала. З'ясовано особисті мотиви й особисті цінності, виникає відчуття свого таланта, відбувається усвідомлення своїх сил і слабостей.

6. Ухвалення рішення про своє членство в організації у випадку незадоволеності нею чи великих можливостей професійного росту в іншій організації. Звичайно це відбувається в перші 5-10 років кар'єри.

7. Криза. Більшість людей до середини кар'єри проходять через період переоцінки себе, незважаючи на те, що кар'єра складається добре. Виникають питання про правильність первісного вибору професії, про рівень досягнень, про майбутній шлях розвитку, оцінюються масштаб досягнутого, ступінь витрачених зусиль, перспективи чи продовження зміни роду діяльності і стратегій дій на період професійного життя, що залишився. Така переоцінка створює базу для ухвалення рішення про подальший шлях особистості в сфері кар'єри.

8. Зниження вникання в професію і підготовка до відходу на пенсію. Для деяких людей ця підготовка приймає форму заперечення: напруга, що виникає в зв'язку з перспективою можливого припинення професійних занять, виражається в агресивному продовженні діяльності.

9. Відхід на пенсію. Найбільший інтерес представляє трансформація професійного образа «Я», коли людина розлучається з професійною роллю.

Тривалість кожного етапу різна і не завжди пов'язана з віком та професією. Ступінь зв'язку з віком залежить від конкретної кар'єри. Якщо людина змінює професію, етапи можуть повторюватися. Звичайно, придбана в юності професія, як правило, визначає майбутню кар'єру людині, але багатьом людям за своє життя не один раз приходиться переучуватися, одержувати нову спеціальність і починати усе спочатку в зовсім новій для себе діяльності.

[1] Психологія: Підручник /Ю.Л. Трофімов, В.В. Рибалка, П.А. Гончарук та ін.; за ред. Ю.Л. Трофімова. – К.: Либідь, 2001. – С. 389.

Дата добавления: 2014-01-04