Лекція 4. Розгортання національно-політичного життя східної Галичини в другій половині 19 століття

Н.р.

Лекція

Розгортання національно-політичного життя східної Галичини в другій половині 19 століття. Народовці та москвофіли.

Створення перших політичних партій. Було створено дуалістичну австро-угорську імперію.

Створилося два табори:

Народовці – зародився в 60-х роках 19 століття серед молодої галицької інтелігенції. Народовці вважали українців окремою нацією зі своєю мовою, виступали за об’єднання всіх українських земель від Карпат до Кавказу. Газета «Діло» (1880-1939 рр.). Анатолій Вахнянин – перший голова «Просвіти» (була створена 1868 р.), Володимир Барвінський, Володимир Шашкевич і інші. 1885 році народовці утворили політичну організацію під назвою «Народна рада».

Москвофіли – зародилися ще в 30-х роках 19 століття. Це були консервативні сили, які виступали спочатку за культурну, а згодом і за політичну переорієнтацію галицької інтелігенції на Російську імперію. Вони мали свій друкований орган, це був журнал під назвою «Слово». Публікували 1861 – 1887 рр. політичне товариство москвофілів під назвою «Руська Рада». Ця організацію була створена в 1870 році. Товариство імені Михайла Качковського створено 1884 рік. Іван Наумович, Яків Головацький, Адольф Добрянський.

Політичні партії:

1890 р. «Русько-українська радикальна партія», до складу ввійшли: Іван Франко, Михайло Павлик, Микола Ганкевич. Ця партія в подальшому була поділена на 3 частини (1899 р.):

1. Українська національно-демократична партія. До неї ввійшли Іван Франко, Михайло Грушевський.

2. Українська соціал-демократична партія. До неї ввійшли Микола Ганкевич, Семен Вітик.

3. Українська радикальна партія.

Тема:

Особливості організації обслуговування споживачів у ЗРГ відкритої мережі.

План:

1. Організація обслуговування у закладах ресторанного господарства відкритої мережі.

2.Основні правила обслуговування гостей у закладах ресторанного господарства.

3. Подача буфетної продукції.

4. Порядок отримання готової продукції з виробництва, дотримання вимог до оформлення і температури подачі страв.

Література:

Я.М.Сало. «Орієнтація обслуговування населення на підприємствах харчування. Ресторанна справа.»

Н.О.П’ятницька «Організація обслуговування у підприємствах ресторанного господарства.» КНТЕУ, Київ 2006р.

В.В.Архіпов. «Організація ресторанного господарства», Київ «Центр учбової літератури». Фірма Індекс, 2007р.

1. Ресторани належать до закладів ресторанного господарства

загальнодоступної мережі. Їм властиві не тільки загальні функції загальнодоступних закладів ресторанного господарства: виробництво, реалізація та організація споживання продукції харчування, а й специфічні даному типу підприємства, а саме:

- поєднання вищеназваних функцій з організацією відпочинку, розваг та дозвілля споживачів;

- надання продукції та послуг високої якості за цінами, що відповідають класу ресторанів;

- надання додаткових супутніх послуг: послуги з доставки їжі за адресою, сервісні послуги на дому, в офісі, тощо.

Послуга з організації харчування у ресторанах є основною. При організації

харчування може бути запропонований вільний вибір страв, скомплектовані раціони харчування, святковий сніданок, обід чи вечеря. При наданні цієї послуги в більшості ресторанах застосовують метод обслуговування офіціантами. У ресторанах «люкс» при подаванні страв використовують спеціальні ефекти, розробляють ритуал подавання страв, страви готують в присутності споживачів. У ресторанах швидкого обслуговування, як правило, застосовують метод самообслуговування. У багатьох ресторанах в окремому приміщенні встановлюють барну стійку, що дозволяє розширити комплекс послуг з організації харчування.

Особливе місце в організації дозвілля займає музичне обслуговування. У ресторанах «вищого» класу та «люкс» можуть бути організовані виступи вокально-інструментальних ансамблів, солістів, естрадних співаків тощо. У ресторанах «першого» класу музичне обслуговування забезпечується завдяки використанню музичних автоматів, відео- та аудіоапаратури тощо. У ресторанах, як правило, передбачається танцювальний майданчик.

Додаткові послуги, що надають ресторани, поділяють на три групи:

- з реалізації та організації споживання продукції й послуг;

- зі створення зручностей для споживачів ресторану;

- з організації дозвілля.

У першу групу ввійшли такі:

- організація обслуговування святкових та ділових зустрічей за мережами ресторану (кейтерингові послуги);

- доставка кулінарної продукції, кондитерських виробів та обслуговування споживачів за замовленням на робочих місцях, удома, в номері готелю, на транспорті тощо;

- послуги офіціанта (бармена) вдома;

- реалізація талонів (абонементів) на обслуговування скомплектованими раціонами;

- пакування виробів, куплених у ресторані.

До другої групи можна віднести такі послуги:

- бронювання місць у залі ресторану за телефоном;

- гарантоване зберігання особистих речей споживачів (верхнього одягу, сумок тощо);

- виклик таксі за замовленням споживачів;

- догляд за дітьми;

- продаж квітів, сувенірів;

- телефонний зв'язок;

- обмін валют;

- прийом по розрахунку кредитних карток тощо.

Третя група включає додаткові послуги з організації дозвілля. Це може

бути казино при ресторані, більярдний або боулінг-клуб, дискотека, ігрові автомати тощо.

Для збільшення місткості ресторану у весняно-літній сезон при ньому функціонує літній (відкритий) майданчик (літній ресторан). Він може бути не тільки доповненням до стаціонарного ресторану, а й повноцінним різ видом ресторану. Завдяки цьому закладу харчування споживачам створюються додаткові зручності дозвілля: можливість посидіти на свіжому повітрі в комфортних умовах у колі друзів.

2. Обслуговування у ресторані складається з таких елементів: зустріч і розміщення гостей у залі; приймання і оформлення замовлення; передача замовлення на виробництво; отримання буфетної продукції; подача замовлених закусок, страв і напоїв; розрахунок із відвідувачами.

Після входу в ресторан споживачів зустрічає швейцар, в залі – метрдотель, офіціант.

Швейцар при зустрічі споживачів відкриває і закриває двері, інформує їх про розміщення залів.

Метрдотель, бригадир офіціантів чи офіціант зобов’язані привітно зустріти споживачів в залі, провести їх до столу, запропонувати меню і допомогти у виборі страв і напоїв.

Вільні місця за столом, де вже сидять споживачі, можна рекомендувати після того, як вони дадуть своє погодження метрдотелю чи офіціанту. Якщо стіл замовлений, метрдотель завчасно ставить на цей стіл табличку «стіл замовлено».

Розсаджувати споживачів офіціант керується визначеними правилами етикету:

- запрошуючи споживача сісти за стіл, потрібно висунути стілець;

- спочатку потрібно запропонувати місце за столом жінці, а потім чоловікові, при чому жінка повинна сісти справа від чоловіка;

- якщо стіл займають декілька декілька жінок, першою сідає старша жінка по віку;

- якщо споживачів обслуговує офіціантка, то і послуги допускаються лише по відношенню до споживачів старшого віку;

- не допускається пропонувати місця за якими не прибраний використаний посуд, не має попереднього сервування;

- постійним споживачам пропонують ті місця, які вони завжди займають;

- Якщо споживач приносить з собою квіти, то їх треба поставити в вазу, а вазу поставити в центр столу.

Приймання замовлення. Офіціант підходить до столу з лівої сторони від споживача і подає папку з вкладеним в неї меню. При обслуговуванні групи споживачів меню подається старшому по віку, якщо за столом є жінка, то їй (або старшій за віком), якщо це ювілеї, то ювілярові.

Якщо споживачів двоє – жінка і чоловік, то меню пропонується мужчині, який в свою чергу пропонує його жінці. Опісля того, як жінка зробила свій вибір, чоловік робить замовлення офіціанту.

Якщо споживачі затрудняються у виборі страв і напоїв, офіціант приходить їм на допомогу і дає необхідні поради.

Для приймання замовлень офіціанти повинні мати нумеровані бланки рахунки у вигляді книжечки в твердій обкладинці і ручку. Розкриту книжечку з бланками рахунків офіціант кладе на долоню лівої руки поверх складеного вчетверо ручника.

Замовлення записують на бланку рахунку під копірку і розбірливо в такій послідовності: холодні страви, гарячі закуски, перші, другі страви, десерт, буфетна продукція. Зміст замовлення офіціант зачитує споживачу. По проханню споживачів офіціант може охарактеризувати страви. Офіціант повинен попередити гостя про час виконання замовлення.

Після приймання замовлення офіціант повинен помітити план виконання замовлення на виробництві, підбір посуду для їх приготування і подачі, послідовність подачі, послідовність подачі закусок, страв, напоїв.

З залу офіціант іде в сервізну, де підбирає посуд для холодних страв і закусок, приносить на виробництво(холодний цех). Потім в гарячий цех і замовляє гарячі страви та закуски. А потім пробиває чеки на касовій машині для отримання буфетної продукції. Чеки на холодні і гарячі страви пробивають безпосередньо.

3. Буфетна продукція продається гостям у першу чергу. Такі напої як мінеральна, фруктова води, пиво повинні зберігатися в холодному місці.

З чеками на буфетну продукцію офіціант спочатку йде в сервізну, отримує необхідний посуд і потім йде в буфет (барна стійка). Отримуючи пляшки з напоями, офіціант повинен звернути увагу на найменування, якість. Пляшки повинні бути чистими, протертими і без тріщин. Алкогольні напої відпускають на розлив або в пляшках. Якщо відпускають на розлив, то подають в графіні або відразу у відповідних чарках.

Соки подають в конічних стаканах, глечиках. Можна подати лід окремо у вазі або салатниці.

Промиті фрукти обсушують чистим рушником і викладають у вазу для фруктів. Виноград розрізають ножицями на більш мілкі грона, черешню і вишню подають з плодоніжкою. При викладанні у вазу яблука кладуть плодоніжками до низу, груші – навпаки, інші фрукти викладають таким чином зверху, щоб любий з них можна було бачити.

Отриману буфетну продукцію офіціант заносить в зал на розносі, застеленому серветкою, яка попереджує ковзання предметів. Один глечик, або 1-2 пляшки можна нести без розносу, поставивши на ручник в долоні зігнутої руки і тримати на рівні ліктя. Етикетки пляшок повинні бути розвернуті до гостя. Рознос з буфетною продукцією офіціант ставить на підсобному столику (на стіл, де сидить споживач робити це забороняється).

В першу чергу подають безалкогольні напої, хліб, фрукти, тютюнові вироби.

Відкупоривши воду, горло пляшки протирають чистою серветкою з дозволу споживача наливають напої в фужери справа від гостя. Пляшки ставлять справа від приборами етикеткою до гостей.

Хліб подається на пиріжковій тарілці. Підійшовши до гостей з лівої сторони, офіціант правою рукою знімає зі столу пусту пиріжкову тарілку, а лівою ставить тарілку з хлібом. Можна розкласти хліб і за допомогою щипців з загальної тарілки (або з сухарниці з полотняною серветкою) кожному на пиріжкову тарілку.

Вина гостям офіціант пропонує, підходячи з ліва, тримаючи правою рукою, а лівою (застелену з серветкою) підтримує пляшку. Показує так, щоб добре було видно етикетку. Пляшку відкриває офіціант на підсобному столику.

Потім він бере пляшку в праву руку, а серветку в ліву, підходить до споживача справа, наливає один ковток вина, піднімає пляшку і повертає її кругом осі вправо, щоб краплі не впали на стіл. Якщо споживач дає згоду, то офіціант наливає напій на ¾ об’єму чарки. Пляшку можна завертати в серветку, колекційні вина подають в плетених корзинах.

Шампанське для охолодження поміщають у відро з льодом, покривають серветкою, залишаючи з верху тільки верхню частину пляшки. Відкупорюють шампанське дуже обережно.

Тютюнові вироби приносять або на тарілці з паперовою серветкою, складеною трикутником. Цілі пачки подають нерозкритими. Для закурювання цигарок офіціант повинен запропонувати сірники або запальничку. При подачі сигар офіціант повинен запропонувати коробку з різними їх видами. Коли споживач вибере сигару, то офіціант подає її на тарілку з паперовою серветкою і спеціальним сікачем для зрізування кінчика сигар і сірники. Подачу тютюнових виробів офіціант проводить з ліва.

4. Готову продукцію в зал офіціант доставляє на розносі або на візку офіціанта.

Другі гарячі страви відпускають з виробництва в металевому посуді (одна або багатопорційних блюдах, баранчиках, сковорідках) або в фарфоро-фаянсовому, керамічному

При отриманні других гарячих страв офіціант повинен:

- поставити за допомогою ручника на піднос стопку підігрітих мілких столових тарілок;

- звернути увагу на відповідність кількості порцій замовлення, зовнішній вигляд, оформлення страв, чистоту посуду, особливо країв овальних і круглих тарілок, температуру(75-85ºС);

- поставити тарілку за допомогою ручника на рознос і доставити в зал на підсобний стіл.

При отриманні солодких страв особливу увагу звертають на страву, яку відпускають у скляному посуді, щоб не було тріщин.

Інтервали між отриманням і подаванням різних страв встановлюють офіціант і відвідувач за домовленістю.

Для перенесення посуду. Страв напоїв, офіціант використовує великі, середні та малі підноси. Найзручніші круглі підноси діаметром 50 см.

Підноси можна переносити на лівій руці на кінчиках розчепірених напівзігнутих чотирьох пальців і витягнутого великого пальця лівої руки на рівні плеча або використовуючи площу всієї долоні на рівні зігнутого ліктя, у двох руках, тримаючи трохи нижче грудей.

При перенесенні підноса слід дотримуватись таких правил: підноси покривати тканинною серветкою, щоб предмети не ковзалися і не побилися; не піднімати піднос вище рівня плеча; не перевантажувати його, не переносити на одному розносі буфетну і кухонну продукцію; не ставити піднос на обідній стіл; не носити його порожнім в опущеній вниз руці.

Розміщувати страви і напої слід таким чином, щоб тяжкий посуд із стравами або напоями розміщувався ближче до офіціанта, високий – у центрі підноса, низький і легкий – ближче до країв підноса.

Питання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте обслуговування споживачів у ресторанах.

2. Правила зустрічі споживачів.

3. Правила розсаджування споживачів за столом.

4. Порядок приймання замовлення.

5. Правила подачі буфетної продукції.

6. Подача тютюнових виробів.

7. Правила роботи з розносом.

8. Правила подачі фруктів.

9. Правила подачі хліба.

10. Порядок отримання готової продукції з виробництва.

11. Вимоги до оформлення.

Тема: Українські землі під владою Литви, Польщі

та інших держав (ХІУ – перша половина ХУП ст.)

1.Українські землі під владою Литви та інших держав.

2.Люблінська Унія. Становище України в складі Речі Посполитої.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Історія України. Навчальний посібник для студентів неісторичних спеціальностей – К., 1998, с. 75-107

2. Лановик Б.Д. Історія України. – К.,1999, с. 56-84

3. Субтельний О. История Украины.- К.,1994, с. 88-118

4. Савченко Н.Н., Филиппенко Р.И. Учебное пособие "История Украины: конспект лекций" для студентов - X.: Изд-во НФАУ, 2002. – с.22-29

1. Українські землі під владою Литви та інших держав.

В той час, коли землі Русі переживали стан роздробленості, біля їх кордонів з’явились такі централізовані держави, як Литва, Угорщина, Московія, Кримське ханство, Польща. Для України в ХІУ ст. наступив фатальний момент - вона втратила свою незалежність. Трагізм ситуацій полягав в тому, що неволя тривала сотні літ, фактично до кінця ХХ ст.

Активну зовнішню політику проводила Литва, яка з ХІІІ ст. стає королівством. В той час Литва була окраїною Європи, перебувала у стані війни майже з усіма католицькими державами, де хазяйнували хрестоносці. Ресурси Литви були невеликими, тому перспектива оволодіння південними землями для неї була дуже привабливою.

На початку ХІУ ст. Литва завоювала білоруські землі. Князь Ольгерд завоював у 40 - х рр. ХІУ ст. Волинь, у 50-хрр - Брянськ, Чернігівщину, в 60-х - Київщину, Переяславщину і Поділля. Разом з українськими дружинами литовці у 1363 р завдали поразки монголо-татарам на Синіх Водах (приток Бугу). Завдяки цій перемозі від монголо-татар були очищені землі аж до гирла Дону, і Ольгерд та його наступники перестали надсилати данину в Золоту Орду.

В 2-й полов. ХІУ ст. Литва стала однією з найбільших країн у Східній Європі, її південні володіння сягали Чорного моря. 9/10 її території складали захоплені українські та білоруські землі.

Що ж дозволило литовцям порівняно легко оволодіти такою величезною територією? Які фактори сприяли швидкому переходу земель Русі до Литовської держави?

1. Литовській експансії сприяли феодальна роздробленість, усобиці в Золотій Орді в 60-70-х рр. ХІУ ст. (в цей час там змінилися 7 ханів, йшла боротьба за владу).

2. Литовські князі надавали допомогу руським землям у боротьбі з Золотою Ордою.

3. Литовці не змінюють українські закони, релігію, навпаки - самі переходили до православної віри.

4. Залишалася попередня адміністративна система – поділ на князівства Київське, Чернігівське, Волинське, Подільське. Князівства, в свою чергу, поділялися на волості і повіти.

5.Ліберальною була і соціально-економічна політика литовців; лишалися в силі руські закони і звичаї. Українська й білоруська мови стали в Литовському князівстві державними.

Деякі історики, в т.ч. М.С.Грушевський, називають ці часи литовсько-руським періодом в історії України.

Польща - в середині ХІУ ст. встановила свою владу в Галичині та Західній Волині.

Наприкінці ХІУ ст. ряд внутрішніх та зовнішніх обставин змусили Литву та Польщу почати процес об’єднання:

- з одного боку посилилось московське князівство, що зміцніло після Куликовської битви й стало претендувати на землі колишньої Київської Русі;

- з іншого (з заходу) - Литві загрожують війська Тевтонського ордену.

У 1385р між Литвою і Польщею було укладено Кревську унію, укладено шлюб між правителями Литви і Польщі – польською королевою Ядвигою та литовським князем Ягайло. Завдяки цій унії спільні литовсько-польсько-українські війська розбили німецьких рицарів у Грюнвальдській битві 1410р.Але ця унія поклала також початок соціально-політичному і культурному впливу Польщі на Литву.

В середині Х1Уст.на землях між Дністром і Дунаєм утворилось Молдавське князівство, до складу якого увійшла Буковина, але згодом сама Молдавія потрапила у залежність від Османської імперії (1514р.).

Угорщина - ще у ХІІІ ст. захопила Закарпаття.

Російська держава - у 1480р.скинувши монголо-татарське іго претендує на приєднання до себе земель Київської Русі, в цей час з’являється такий титул у московських князів: “Государь і великий князь усієї Русі” (Івана ІІІ, 1493р.) Плани щодо українських земель грунтувались на економічних, зокрема торгових інтересах: принципове значення мав дніпровський шлях, що вів у Крим і далі,у країни Сходу.

На початку ХУІ ст. до Росії були приєднані Чернігово-Сіверщина, а в 1514 р. - ще й Смоленськ.

У 1449р.від Золотої Орди відокремилось Кримське ханство, де до влади прийшла династія Гіреїв. Після падіння Константинополя у 1453р. турки-османи пізніше вторглися до Криму, і з 1487р. Крим потрапляє в залежність до Османської імперії. З 80-х почалися набіги на українські землі турок і татар: у 1482р.татари вперше здійснили напад на Київ,спалили місто.

Турецько-татарські напади спустошували українські землі, татари уводили невільників до Криму й продавали в рабство. Нижнє Подніпров’я перетворюється у пустелю,населення втікає на північ або на захід, цей край довгі часи називали “Диким полем”.

2.Люблінська унія. Українські землі в складі Речі Посполитої.

1569р. Польща та Литва укладають Люблінську унію, згідно якої:

- утворюється єдина держава - Річ Посполита, яка управляється єдиним виборним королем та сеймом;

- запроваджується єдина грошова система;

- ліквідовані митні кордони;

- єдина зовнішня політика;

- Литва зберігає автономію (окремий уряд, адміністрація, суд, військо);

- до Польщі, крім Галичини, приєднані Волинь, Поділля, Брацлавщина, Київщина.

Значення унії:

- була утворена могутня федеративна держава, одержана перемога у Лівонській війні з Росією;

- у 1618р.,в “смутні” для Росії часи до Литви знов повертається Чернігівщина;

- для України – закінчився період відносної автономії, яку вона мала за часів Литви і українські землі остаточно потрапляють під юрисдикцію польської шляхти.

Що змінилося у становищі українських земель?

1) Адміністративний устрій: українські землі було поділено на 6 воєводств

- Руське (Галичина);

- Белзьке;

- Волинське;

- Київське;

- Подільське;

- Брацлавське;

- з 1618р. з’являється Чернігівське.

Воєводства поділялися на повіти (староства).У воєводствах були власні суди. Вся повнота влади опинилася в руках шляхти, законодавчими органами були сейми, участь в яких могли брати лише дворянство та католицьке духовенство.

Населення України повільно, але збільшується: у ХУ ст. - 3,7 млн.чол.,

ХУІ ст. - 4,4 млн.чол.,

ХУІІ ст. - 5,3 млн.чол.

2) Соціальна структура укр.суспільства:

- а) шляхта (приблизно 5% населення),була неоднорідною:

1) магнати - це старовинні роди Острозьких, Вишневецьких, Збаразьких, найзаможніша верства суспільства, з величезними земельними володіннями (отримували привілеї від короля за військову службу; мали власні війська, герб, прапор). Українська знать до початку ХУІІ ст. в основному полонізувалась, переходить до католицизму, користується, як і польська шляхта, усіма привілеями, брала участь в роботі сейму. Їх називали “кроленята.

2) середня та дрібна шляхта - мала власні спадкові маєтки, і обов’язково несла військову службу, вирішували проблеми повіту, мали привілеї в торгівлі, промислах.

б) міщанство (жителі міст) - приблизно 7% населення.

За своїм юридичним статусом міста поділялись на:

1)королівські;

2)приватновласницькі;

3) церковні

Найбільш розвинені міста отримували Магдебурзьке право (Львів, Луцьк, Київ, Кам’янець-Подільський тощо), яке надавало їм самоуправління, зрівнювало всіх мешканців у правах. Але на практиці в українських містах привілеями магдебурзького права користувалися лише католики.

Українців, євреїв, вірменів витісняли у своєрідні гетто,окремі квартали.

в) селяни – становили приблизно 80% усього населення.

- постійно зростали їх повинності: якщо у ХІУ ст. відробіткова рента (панщина) не перевищувала 14 днів на рік то у ХУІІ – вона була вже 4 та більше днів на тиждень. Якщо у ХІУ-ХУ ст. селянин міг, розрахувавшись з паном, перейти до іншого володаря, то з 1505р. будь-які переходи були заборонені.

- селяни поступово закріплялися за власником - шляхтичем. Поміщик втручався в його особисті справи, міг продати, обміняти.

- закріпаченню селян сприяла поява фільварків - великих поміщицьких маєтків, в яких продукти вироблялись для продажу. Фільваркова система перетворила Україну на годувальницю Західної Європи; отримуючи гроші, пани вкладали їх в економіку Литви та Польщі, а Україна дедалі перетворюється на сировинний придаток європейських країн. Хижацька експлуатація виснажувала землі.

Поширення фільварків супроводжувалась скороченням селянських наділів, зростанням панських володінь та закріпаченням селян.

Юридично кріпацтво було оформлено Литовськими статутами

(останній –1588р.)

г) новим станом в укр. суспільстві у ХУ ст. стає козацтво;

д) духовенство – поділялось на православне, католицьке, а після

Брестської унії 1596р. з’являється уніатське духовенство.

Причини Брестської церковної унії:

- прагнення уряду Речі Посполитої уніфікувати ідеологічне життя;

- зацікавлення Ватикану у розширенні свого впливу на українські і білоруські землі;

- занепад православного духовенства і загальна бідність укр. церкви у порівнянні з пишністю католицьких храмів;

- прагнення вищих православних єпископів отримати такі ж самі привілеї, які мали католики.

Греко-католицька церква:

- визнавала верховенство папи римського;

- визнала деякі догмати католицького віровчення;

- залишила церковно - слов’янську мову у богослужінні, православні обряди й традиції;

- священики – уніати звільнялися від сплати податків, мали право одружуватися.

Наслідки Брестської унії:

- ще більше загострила релігійну ситуацію в Україні;

- поставила православну церкву поза законом, почалося переслідування православної віри.

- втрата вищої православної ієрархії (до 1620р.), оскільки та перейшла в унію.

Захисниками православія виступили братства.

Братства – суспільні організації православного українського населення, які протистояли наступу католиків та уніатів, національним утискам.

Перше братство з’являється у Львові (1586р.): побудувало церкву, відкрило першу українську гімназію, поширювали освіту.

До к. ХУ1 ст. братства виникли в Галичі,Дрогобичі,інших містах. Вони відкривали школи, типографії, видавали літературу, взагалі сприяли формуванню національної самосвідомості.

Завдання:

1) Заповніть таблицю «Основні етапи зближення Литви з Польщею»:

№	Польсько-литовські унії	Дата підписання	Основні наслідки для України

«Історія розвитку фізичного виховання»

Дата добавления: 2014-01-04