Додавання і видалення

Лікування соматоформних розладів — це складна проблема, яка потребує багато часу та індивідуального підходу до пацієнта з боку психотерапевта. найбільші складнощі виникають тоді, коли з’являється потреба з’ясувати справжній психотравмуючий фактор, який хворий не усвідомлює або не бажає вербалізувати.

Узагальнена схема тригера

Загальне поняття про тригер

Тригери

Тригером називається елементарний цифровий автомат з пам’яттю, який володіє двома стійкими станами – нульовим і одиничним, в які він може переходити під дією вхідних сигналів.

Входів у тригера може бути один і більше – до п’яти, а виходів всього два – прямий і інверсний. Прямий вихід тригера будемо ще називати одиничним, а інверсний - нульовим. Характерною властивістю тригера є те, що після переходу в інший стан він залишається в ньому як завгодно довго і після того як вхідний сигнал зникне.

Тригери це особливі елементи цифрових схем, які мають фундаментальне значення для побудови всієї цифрової техніки. Без них не може обійтись більш-менш складна цифрова схема, тому що на основі тригерів будуються регістри, лічильники, оперативна пам'ять, суматори і безліч інших пристроїв.

Кожному стану тригера відповідає деяка двійкова комбінація на його прямому і інверсному виходах: одиничному - комбінація 10, нульовому – 01. Стани тригера з сигналами на виходах 00 і 11 є заборонені.

На рисунку 1 наведена узагальнена структурна схема тригера, де ЗЕ – запам’ятовуючий елемент (елементарний тригер); - прямий (одиничний) і - інверсний (нульовий) виходи тригера; ПК – пристрій керування; - інформаційні входи тригеру; С - тактовий (синхронний) вхід; Інформаційні входи тригеру відрізняються від синхронного входу тим, що на інформаційні входи сигнали приходять в будь-які моменти часу, а на синхронні тільки в визначені моменти. Якраз в ці моменти і можлива дія інформаційних сигналів. З виходів тригеру на ПК заведені ланцюги зворотного зв’язку з допомогою яких передаються сигнали про стан в якому знаходиться тригер.

Рисунок 1 – Узагальнена структурна схема тригера

3 Асинхронні і синхронні тригери

Тригери класифікуються за способами запису інформації на асинхронні і синхронні.

Особливістю асинхронних тригерів є те, що запис інформації в них здійснюється в будь-який момент часу. Можна в цьому випадку вважати, що на тактовий вхід С узагальненої структури тригера на рис. 1 постійно подається одиничний сигнал. На відміну від асинхронних тригерів в синхронних тригерах запис інформації проходить під час дії тактового імпульсу (ТІ), який подається на вхід С. Тоді ПК пропускає сигнали на входи тригера Т без перешкод. В противному випадку, коли нема синхронізуючого сигналу на вході С, вхідні сигнали не можуть потрапити на входи ЗЕ.

4 Прозорі і непрозорі тригери

Всі тригери можна поділити також ще на два великих класи – прозорі і непрозорі тригери. Прозорі тригери - це тригери в яких установка в новий стан може проходити через заборонені стани і відповідно ці стани відображаються на їх виходах. Цей процес негативно впливає на роботу цифрового пристрою, де використовується такий тригер. Тому для більш стабільної і надійної роботи цифрових пристроїв пропонуються різні схеми тригерів, які б не дозволяли знімати з них інформацію під час зміни їх стану, що ускладнює роботу тригера і його загальну схему. Відповідні тригери, що видають інформацію про свій стан тільки в момент їх стабільного знаходження в одному з дозволених станів називаються непрозорими. Це на сьогодні найбільш розповсюджені схеми тригерів, хоч вони і значно складніші схем прозорих тригерів.

5 Контрольні питання

1 Який пристрій називається тригером?

2 Що таке стан тригера. Скільки дозволених і заборонених станів є у тригера. Чим вони відрізняються між собою. Назвіть ці стани.

3 Скільки виходів є у тригера. Чим вони відрізняються між собою і як вони називаються?

4 Скільки входів може бути у тригера?

5 Яка особливість схеми тригера відрізняє його від комбінаційних схем?

6 Дайте класифікацію тригерів?

7 Вкажіть принципову відмінність синхронних тригерів від асинхронних.

8 Які тригери називаються прозорими, а які непрозорими?

9 Наведіть приклади застосування тригерів в цифрових пристроях.

10 Опишіть роботу узагальненої структури тригера.

11 Яка функція в узагальненому тригеру покладається на ПК, а яка на ЗЕ?

Головною відмінністю цієї групи розладів є те, що існує їх чітка причина: виключно інтенсивна травмуюча життєва подія або хронічна психотравмуюча ситуація (нехай навіть невеликої сили). Безумовне значення має індивідуальна чутливість до стресу взагалі та особистісна значущість конкретної події для суб’єкта. Як і у випадку екзогенно-органічних психічних розладів, конкретна форма порушення психічної діяльності визначається настільки конкретною причиною, наскільки терміном між дією стресора та реакцією на нього і, головне, індивідуальністю хворого. Виділяють гостру реакцію на стрес, посттравматичний стресовий розлад та розлад адаптації.

Гостра реакція на стрес відрізняється короткочасністю — до 3 діб після дії стресора надзвичайної сили (загибель когось із близьких). Клінічна картина неоднорідна, може змінюватися навіть протягом такого короткого часу. Спочатку спостерігається стан своєрідної «оглушеності» (порівняйте з відключеннями свідомості при гострому органічному ураженні мозку) з порушенням орієнтування в просторі й особливо — в часі, значним погіршанням уваги, неможливістю її сконцентрувати та втратою здатності до критично адекватного усвідомлення змісту поточних подій. Поле свідомості найчастіше дещо звужується. Можуть бути наявні вегетативні симптоми — такі, як і при панічній тривозі. Амнезія епізоду, що стосується психотравми, — часткова.

Клініка посттравматичного стресового розладу містить епізоди повторюваного переживання травми у вигляді нав’язливих ремінісценцій, сновидінь чи кошмарів, які виникають на фоні хронічного відчуття «заціпеніння» та притуплення емоцій, на фоні відчуження та ангедонії. Хворі уникають ситуацій, які можуть нагадати їм про пережите. Якщо будь-що раптово нагадує про травму, ймовірні неочікувані, часто незрозумілі для оточуючих (якщо вони не знайомі з обставинами та змістом пережитих подій) спалахи гніву або страху. Як правило, спостерігають стан підвищеної вегетативної збудливості з тенденцією до зростання рівня загальної бадьорості. Хворі активні, особливо в суспільному житті; вони намагаються бути корисними іншим, витрачають менше часу на сон та відпочинок, перебувають в безперервному русі тощо (пригадаємо головну героїню французького фільму «Три кольори: синій», яка пережила загибель чоловіка та дитини, але не втратила потребу жити — режисер кілька разів протягом фільму показує її в плавальному басейні, де вона наодинці наполегливо перетинає водну гладь з одного кінця в другий).

До факультативних симптомів розладу належать депресія та суїцидальна налаштованість. Часто зустрічається вторинна алкоголізація, але темп формування синдрому залежності уповільнений. Початок розладу, як правило, — після певного латентного періоду, а перебіг — оборотний (настає поступова дезактуалізація психотравмуючих переживань). Винятком є ті випадки, коли розвивається хронічна зміна особистості після переживання катастрофи.

При розладі адаптації стресовий фактор уражує інтегральність соціальних зв’язків хворого або навіть більш широку систему соціальної підтримки та соціальних цінностей. Зрозуміло, що цей розлад найчастіше має спостерігатися у біженців або емігрантів. Його клінічна картина досить різноманітна, вона містить депресивний настрій, тривогу, неспокій, відчуття неспроможності впоратися з ситуацією, що склалася, а звідси — небажання залишатися в ній. Спостерігається також редукція здатності людини планувати свої дії; поряд з цим знижується продуктивність праці. У підлітків цей розлад часто проявляється деліквентною поведінкою, скоєнням антисоціальних вчинків, які не були притаманні їм до докорінної зміни умов життя.

Починаючи з 80-х років ХХ ст., поширюються соціальні проблеми та кримінальність поведінки юнаків — вихідців з Близького Сходу та Африки, які переїхали з батьками до більш розвинених економічно європейських країн. В багатьох випадках це є проявом саме розладу адаптації, тим більше, що згадані патерни не відповідають тій субкультурі, в якій відбувалося виховання цих дітей до еміграції разом з батьками в Європу. У підлітків особливо може спостерігатися диссоціальна поведінка. У дітей молодшого віку при розладі адаптації можуть спостерігатися такі факультативні симптоми, як енурез, дитяча вимова, що закріплюється на довгі часи, або смоктання пальця. Для діагностики цього розладу важливо, що його тривалість не повинна перевищувати 6 міс (винятком є пролонгована депресивна реакція, що може спостерігатися у хворого до 2 років).

Підсумуємо діагностичні критерії гострої реакції на стрес, оскільки це є важливим для диференційної діагностики:

1. Обов’язковий та чітко видимий зв’язок між впливом незвичайної сили стресора та початком симптоматики.

2. Раптовий (або через кілька хвилин після стресу) початок розладу.

3. Змішана та надзвичайно мінлива клінічна картина. Так, до ініціального стану оглушення можуть приєднатися депресія, тривога, гнів, відчай, неупорядкована гіперактивність або, навпаки, соціальна відгородженість.

4. Жоден із симптомів не є таким суттєвим та домінуючим, щоб можна було говорити про якийсь більш специфічний діагноз.

5. Вербальна продукція хворого прямо або опосередковано відбиває зміст психотравмуючих обставин.

Реакції припиняються швидко (протягом кількох годин), звичайно, якщо можливим є усунення, припинення дії стресових обставин.

Лікування гострої реакції на стрес передбачає ізоляцію хворого від психотравмуючих обставин, а, якщо це не є можливим (наприклад, трагічна загибель когось із близьких та наступна процедура ідентифікації тіла), можна рекомендувати хворому препарати, що зменшують тривогу, страх та загальну психомоторну активність (феназепам, андаксин, еглоніл, флуанксол, сероквель тощо). Для досягнення певної глибини та тривалості сну бажаним є застосування снодійних (нітразепам, він же — еуноктин, івадал, тощо). Небажано призначати антидепресанти та нейролептичні засоби з сильною гальмівною дією, оскільки перші будуть погіршувати стан хворого через обов’язковість вегетативних побічних симптомів (вже не кажучи про те, що будь-які антидепресанти починають діяти не з першого дня, а після періоду накопичення в синапсах певних нейромедіаторів), а другі —можуть викликати депресію з наступним суїцидом.

Щоб додати нову комірку на лист, потрібно виділити місце вставки нової комірки, з контекстного меню вибрати команду Вставить... і у вікні Добавление ячеек вибрати потрібний варіант.

Щоб додати новий рядок/стовпець, потрібно виділити рядок/стовпець, перед яким буде вставлений новий, і з контекстного меню командою Вставить здійснити вставку елемента, або використати команду Главная – Ячейки – Вставить.

Щоб видалити рядок/стовпець, потрібно виділити даний елемент, і з

контекстного меню командою Удалить, виконати видалення, або застосувати команду Главна – Ячейки – Удалить. При видаленні рядка відбудеться зсув вгору, при видаленні стовпця – зсув вліво.

Для видалення комірок із зсувом виберіть з контекстного меню команду Удалить... і вкажіть спосіб видалення.

Для видалення даних з комірок скористайтеся командою контекстного меню Удалить – Очистить содержимое. Також на панелі Редактирование вкладки Главная існує кнопка Очистить, що дозволяє вибрати, що саме ви хочете очистити в комірці (всі, формат, вміст, примітки).

Дата добавления: 2014-01-04