Тема: Сім’я та соціалізація особистості (2 год.). 1. Сімейна соціалізація

План.

1. Сімейна соціалізація.

2. Агенти соціалізації.

3. Типологія дитячих характерів.

4. Стилі батьківської поведінки.

5. Сімейна соціалізація та творчий потенціал особливості.

Соціалізація – процес входження в соціум.

- визначений як процес становлення особливості шляхом засвоєння індивідом духовних цінностей, випрацьованих людством. Особистість вважається соціалізованою, якщо вона навчена думати та вчиняти у відповідності з віком, статтю та соціальною ситуацією.

Соціалізація має активний характер.

Визначено 5 сторін соціалізації:

1) формування знань про людей, суспільство та себе;

2) виправлення навичок практичної діяльності;

3) виправлення норм, ролей, позицій;

4) виправлення атитюдів, ціннісних орієнтацій;

5) включення в практичної діяльності.

Стадії соціалізації (за Г. Андрєєвою):

1) до трудова стадія (охоплює від початку до початком трудової діяльності):

а) рання соціалізація (0-6 роки);

б) стадія навчання;

2) трудова стадія – (охоплює період зрілості людини); стадія теоретичного дослідження соціалізації в цей період практично відсутня (лише спроби на виборці архітекторів);

3) після трудова стадія (розглядається літній вік, який вносить суттєвий внесок та відтворення соціального досвіду).

На всіх стадіях соціалізації суспільство надає на людський вплив або безпосередньо, або через групу. Ті конкретні групи, в яких особистість приєднується до систем норм та цінностей і які виступають своєрідними трансляторами соціального досвіду, отримати назву інструментів соціалізації.

На до трудовій стадії визначаються наступні інститути соціалізації, сім’я, дошкільні дитячі заклади, школа, позашкільні навчальні заклади.

Сімейна соціалізація (А. Антонов, В. Медков) є підготовкою до майбутніх сімейних ролей; вплив, яких спрямований на формування соціальної компетентності особистості.

На трудовій стадії – трудовий колективи, суспільні групи (спорт, туристичні клуби тощо), церква, власна сім’я.

На після трудовій стадії – суспільні організації, в яких беруть участь пенсіонери, церква, сім’я (продовжує її розвиток) + однолітки.

Андрєєва визначає інститути десоціалізації (злочинні групи, адитивні групи).

Фактори сімейної соціалізації:

1) структурний склад сім’ї;

2) позиція дитини в сім’ї (включає його ролі);

3) основні (реальні) вихователі – соціалізатори;

4) стиль виховання в сім’ї;

5) особистісний потенціал.

Структура сім’ї:

Роль батька.

Роль матері.

Роль бабусів/дідусів.

Роль сіблінгів.

Роль єдиної дитини в сім’ї – труднощі у взаємодії з однолітками.

Близнюки.

Вплив інтервалів між народженням дітей.

Типологія дитячих характерів (за Лесгафтом):

І. З діяльнісно-збільшеними проявами:

1. лицемірний тип – рефлекторно-дослідницький зі збільшеною діяльністю, без моральних проявів; намагаються легким шляхом досягти особливих прерогатив та уникати діяльності більш складні;

2. честолюбний тип – копіювально-розсудливий з підвищеним почуттям першості та зовнішньо засвоєними моральними нормами.

Характерні добра пам’ять і розумова діяльність спрямована на засвоєння та відтворення як простих формул, так і ідей, філософських вчень, пихатість, самовпевненість, потяг до влади.

3. доброзичливий тип – розумно-самостійний з превалюванням розумової діяльності та твердо засвоєними моральними нормами.

Схильний до аналітичної діяльності. Недолік доброзичливого типу – невідповідність між розумовою та фізичною працею (певна фізичні лінощі та апатія). Характеристики: вміння спостерігати, звичка аналізувати; м’якість, правдивість.

ІІ. З інертно-пригніченими проявами.

4. м’яко забитий тип – рефлекторно-дослідний з інертними діями, без моральних основ. Відрізняється негативними якостями як в розумовій, так і моральні відносини, потребує постійного керівництва.

5. змісно-забитий – копіювально-розумовий, пригнічений переслідуваннями та несправедливими мірами, із зовнішньо засвоєними моральними основами. Характерні озлобленість, підозрілість самолюбство, діють зосереджено на особистому захисті. Правдивість умовна. Злість свою скидають на тварин, друзів тощо спостережливі.

6. пригнічений тип – розумно-виконуючий з превалюванням фізичної діяльності та твердо випрацьованими моральними основами, превалювання фізичної діяльності над розумовою, скромні, терплячі та терпимимі.

Нормальними тип відрізняється гармонією між розумовим та фізичним розвитком.

Види неправильного виховання (за Личко).

1. Гіпопротерапія.

2. Домінування гіпопротекція.

3. Повторюючи гіперпротекція.

4. Повторюючи гіпопротекція.

5. Емоційне відтворення.

6. Умови жорстких взаємин.

7. Умови збільшеної моральної відповідності.

8. Протирічне виховання.

9. Виховання поза сім’ю.

Життєстійкість дітей.

Дослідження Крайг.

Ознаки:

1. Соціально-компетентні, добре почуваються як у групі однолітків, так і в групі з дорослими.

2. Впевненість в собі.

3. Незалежність.

4. Встановлюють зазвичай декілька стійких контактів, які їм надають почуття захищеності.

5. Потяг до досягнень.

Для успішності соціалізації необхідності:

А) відчуття безумовної любові;

Б) соціальний робітник має бути успішним для успішної соціальної адаптації дитини;

В) у дитини має бути позитивне відношення до батьків.

Стилі батьківської поведінки (Д. Бомрінд):

1. авторитетний стиль;

2. авторитарний стиль;

3. ліберальний;

4. індиферентний.

Мета: охарактеризувати сім’ю як основного агента соціалізації та стадії соціалізації; сприяти розвитку у студентів аналітичних навичок; виховувати професійну компетентність.

Література:

1. Андреева Т. Семейная психология. – СПб, 2004.

2. Варга А. Я. Изменения отношений в семье. – М., 1996.

3. Крайг Г. Психология развития – М., 2002.

4. Реан А. А. Психология подростка. – М., 2003.

5. Шахматов Н. Ф. Психическое настроение: счастливое и болезненное. – М., 1986.

Дата добавления: 2014-01-04