Технології соціальної роботи у сфері науки.

Сфера науки як об’єкт соціальної роботи.

Особливості технологій соціальної роботи у сфері освіти.

Загальна характеристика системи освіти.

Лекція 3. Соціальна робота у сфері освіти і науки

Назад

1. Загальна характеристика системи освіти.

Сфера освіти в XX столітті стала необхідним компонентом суспільного життя. Освіта - один з найстаріших соціальних інститутів, функції якого (економічні, політичні, соціальні, культурні) надзвичайно різноманітні. Вона виконує функції підготовки і включення індивіда в різні сфери життєдіяльності суспільства, підготовки людини до життя і праці. Соціальні проблеми, що виникають у сфері освіти, пов'язані з її роллю в сучасному світі, з тими функціями, які вона виконує і з проблемами тих соціальних груп, які задіяні в цій сфері. Колись отримати професію можна було, опираючись на особистий життєвий досвід або на традиції. Однак у сучасному світі зміни відбуваються настільки швидко, що людина для отримання та закріплення високого статусу, гідного способу життя повинна не тільки довго, а часто і дорого вчитися, але протягом життя не раз підвищувати свою кваліфікацію, а то й міняти професію. Складнішими стали взаємини об'єктів і суб'єктів у сфері освіти на всіх рівнях (освітні установи - держава, вуз - школа, вчителі-учні, викладачі-студенти і т.д.). Всі ці проблеми багатогранні і складні, але, користуючись сучасними технологіями, соціальний працівник може і повинен впоратися з ними.

Освіта як соціальний інститут реалізується в просторі і часі, цю єдність можна позначити поняттям «сфера освіти». Сфера освіти визначається низкою компонентів: по-перше, це функції освіти, по-друге, концепції освіти, прийняті в даний конкретний час, по-третє, організаційна структура і структура управління, по-четверте, це інфраструктура сфери освіти, по-п'яте, це соціальні групи, які беруть участь в процесі освіти.

Функції освіти.

Економічна функція полягає в тому, щоб формувати соціально-професійну структуру суспільства в цілому і конкретного професійно підготовленого індивіда, зокрема. Політична функція освіти реалізується у підготовці індивіда до участі в політичному житті суспільства, до участі його у вирішенні політичних завдань, завдань політичного управління. Участь ця може бути активною чи пасивною, прямою або непрямою, але уникнути її не вдається практично жодній людині, яка живе в сучасному світі, і чим повніше знання про політичну сферу життя, тим адекватніший результат.

У міру розвитку сучасної цивілізації дедалі важливішими стають соціальна і культурна функції освіти. Соціальна функція багатовимірна: це не тільки відтворення соціальної структури суспільства, але й участь у соціалізації особистості. Соціальний контроль передбачає, що за допомогою освіти суспільство передає певне коло знань, який дозволяє індивіду бути соціально прийнятим в даному конкретному середовищі, соціально-значущим і позитивно налаштованим до даного конкретного суспільства. Однак порушення загальноприйнятих соціальних норм може вести до певних соціальних санкцій (пониження статусу, позбавлення придбаних або можливих благ, негативна стигматизація тощо). Подібні порушення можуть бути пов'язані і з освітою: відповідність або невідповідність наявної в індивіда освіти вимогам суспільства і з соціальною спрямованістю особистості (формування світогляду нелояльного до даного суспільно-політичного ладу як наслідок певної спрямованості освіти або самоосвіти).

За рівнем і результатами освіти відбувається соціальний відбір, що дозволяє індивіду зайняти більш високе становище у суспільстві, отримати більшу частку доходів, матеріальних та інших благ. Освіта, як основа професійної підготовки, дозволяє переміщатися в просторі в тому напрямку, в якому зацікавлений сам індивід. Вона забезпечує свободу вибору. У підсумку освіта дозволяє індивіду зайняти те чи інше положення в суспільстві, забезпечує певний статус, тобто освіта виконує важливу роль у соціальній стратифікації суспільства. Культурна функція освіти також багатозначна: вона відіграє найважливішу роль у передачі, збереженні, відтворенні, у розвитку культури. Освіта дозволяє усвідомлено дотримуватися національних і релігійних традицій і норм життя або відкидати їх, зберігати і закріплювати цінності, властиві конкретному даному народу з урахуванням нових історичних умов і завдань. Освіта є частиною соціокультурного середовища, в якому формується суспільство в цілому і кожен індивід зокрема. Інноваційна функція освіти не потребує докладних коментарів, очевидно, що інноваційна діяльність (в сучасному суспільстві особливо) неможлива без спеціальної освіти. Більш того, роль освіти в цьому напрямку швидко зростає, тому що інновації зачіпають відразу багато сфер людської діяльності, без врахування всіх чинників можна завдати великої шкоди як природі, так і соціуму, всієї середовища проживання людини. Разом з тим, соціально прийнятні зміни (інновації, реформи, перетворення), хоча і порушують усталений порядок речей, є необхідною умовою розвитку, прогресу. Створення умов для розвитку та прогресу також є функцією освіти. Нарешті, освіта виконує функцію самоактуалізації людини в реалізації її творчого потенціалу. Цей потенціал реалізується і тоді, коли людина бере участь у професійній діяльності, і тоді, коли розвиває свої художні здібності, і в повсякденному житті.

Особливістю сучасного суспільства є те, що навіть ті соціальні ролі, які пов'язані з повсякденним життям і які раніше виконувалися за традицією, сьогодні вимагають спеціальних знань (виховання дітей і відносини в родині, догляд за хворими вдома, соціальна безпека і т. д.). Як бачимо, функції освіти настільки великі, що воно проникає в усі сфери життя, без нього неможливо навіть просте збереження, функціонування сучасного суспільства, не кажучи про його прогресі.

Функції освіти носять системний характер оскільки:

1. вони реалізуються розгалуженою мережею взаємопов’язаних формальних організацій та інститутів;

2. суспільство і держава контролюють систему освіти у тій мірі, в якій вони виробляють концепцію організації освіти і надають ресурси для її розвитку;

3. функції освіти діють на усіх рівнях суспільного життя: індивідуальному, груповому, соцієтальному.

Функції освіти в економічній сфері:

- формування професійно-кваліфікаційного складу населення. З кількісної точки зору система освіти відповідає за відтворення професійно-освітнього складу населення. На практиці може бути перевиробництво і недовиробництво. Обидві крайності негативно впливають на професійну структур, викликаючи приток у професію людей без відповідної підготовки, масову практику навчання професії «на місці», руйнують професійну культуру. Якісна сторона відображає формування виробничих якостей працівників – формування освітнього, творчого та інноваційного потенціалу працівників.

- формування стандартів споживання населення. Вона проявляється у споживанні благ, інформації, культурних цінностей, природних ресурсів.

- залучення економічних ресурсів (держбюджет, місцеві бюджети, приватні інвестиції).

- внутрішній розподіл економічних та інших ресурсів. Уповноважені структури освіти здійснюють розподіл засобів між регіонами, підсистемами, закладами, видами діяльності, посадами. Недолік: посилює соціальну нерівність. Наприклад, садки після переводу на місцевий бюджет закриваються, діти не отримавши дошкільної освіти, відстають у навчанні.

Функції у соціальній сфері.

- гомогенізація суспільства через організовану соціалізацію індивідів (прищеплення схожих соціальних характеристик для цілісності суспільства).3

- активізація соціальних переміщень. Наявність освіти дає змогу виконувати більш складну працю, отримувати більше доходів, набувати більшого престижу. Завдяки освіті соціальна структура суспільства є більш відкритою, соціальне життя більш егалітарним (рівний доступ, рівні можливості), а відмінності між різними соціальними групами помягшуються.

- відтворення тих соціальних класів та груп, належність до яких обумовлена освітніми сертифікатами. Школа дає неоднакову освіту, нерівний розвиток здібностей і навичок, що підтверджується відповідними сертифікатами і є умовою зайняття відповідних місць у системах розподілу праці і соціальній стратифікації.

- заміна батьків, соціальна підтримка учнів на період їх перебування у стінах навчального закладу.

Функції у сфері культури.

- відтворення соціальних типів культури. Освіта надає знанню технологічність, конструктивні форми, завдяки можна його систематизувати, нагромаджувати, передавати. Але об’єктом передачі стають не всі, а вибрані типи культури, наприклад домінантна (сукупність культурних зразків, які приймаються і розділяються всіма членами суспільства), шкільна, професійна.

- інновації у сфері культури здійснюються через школу вибірково. Система культури транслює лише частину інновацій через систему освіти. Приймаються інновації з русла домінантної культури, які не несуть загрози для цілісності даної соціальної організації. Щодо інших інновацій, навіть прогресивних система освіти може стати перепоною.

- формування і відтворення суспільного інтелекту (менталітету, певних галузей і

соціальних технологій інтелектуальної діяльності). Система освіти супроводжує

інтелектуальний розвиток суспільства, а не просто передає знання і розвиває особистість.

Функції у політичній сфері.

- прищеплення правових і політичних цінностей, норм, способів участі у політичному житті

- заохочення законопослушної правової і політичної поведінки та відтворення державної (панівної) ідеології.

- сприяння патріотизму.

Концепції освіти. Освіта на всіх її рівнях багато в чому визначається концепцією освіти, яка реалізується в даний конкретний час. Саме концепція освіти визначає її спрямованість (на потреби держави з її жорсткою регламентацією і субординацією або на потреби окремої особистості), концепція визначає співвідношення особистого й суспільного інтересу в сфері освіти, а також і модель освіти (екстенсивну, продуктивну або інтенсивну1). В Україні, незважаючи на те, що інтенсивна модель визнана, як і в усьому світі, найбільш перспективною, реально діють всі три моделі, оскільки це у великій мірі залежить від вчителів і викладачів, від рівня їх професіоналізму. Цією обставиною пояснюються численні соціальні проблеми, особливо шкільної освіти. Організаційна структура і структура управління. Специфіка технологій соціальної роботи в сфері освіти визначається тим, що вона проходить у певних освітніх установах.

До них відносяться:

- дошкільні навчально-виховні заклади, загальноосвітні та спеціалізовані школи (фізико-математичні, з поглибленим вивченням іноземних мов, гімназії і т.п.);

- середні спеціальні навчальні заклади (технікуми, училища, коледжі);

1 Екстенсивна мета освіти передбачає передачу накопичених знань, досягнень культури, допомога учням у самовизначенні на цьому культурному базисі, залученні наявного потенціалу. Інтенсивна мета освіти полягає в широкому і повному розвитку якостей учнів для формування у них готовності не тільки засвоювати певні знання, а й постійно поглиблювати знання, розвивати творчий потенціал. Продуктивна мета освіти передбачає підготувати учнів до тих видів діяльності, якими йому доведеться займатися і тій структурі зайнятості, що склалася.4

- вищі навчальні заклади (інститути, університети, академії, вищі училища зі статусом вищого навчального закладу);

- наукові та навчально-наукові установи, що забезпечують підготовку професійних кадрів вищого рівня (аспірантура, ад'юнктура, докторантура);

- різного типу курси підвищення кваліфікації, перекваліфікації, перепідготовки;

- позашкільні освітні установи (музичні і художні школи, студії і клуби, громадські об'єднання, що поєднують громадську діяльність з освітньою та просвітницькою; в останні десятиліття поновилися недільні школи парафій церков і монастирів).

Управління системою освіти визначається політикою держави в галузі освіти. Воно здійснюється правовими, фінансовими, організаційними методами як безпосередньо (системою субординації, підпорядкування), так і опосередковано (системою стандартів освіти, вимог до кадрів освіти).

Інфраструктура сфери освіти. Це мікро і макрокультурне середовище навчального процесу, соціальні відносини в конкретному регіоні. З точки зору технології соціальної роботи сім'я також відіграє роль інфраструктури. Особливе місце в інфраструктурі займають громадські організації школярів, студентів, об'єднаних за інтересами (спортивні, історичні та патріотичні клуби, творчі спілки, суспільно-політичні, екологічні та інші організації). Інфраструктура визначає систему цінностей і соціальних установок в даному конкретному середовищі і відіграє дуже велику роль у формуванні освіти. У соціальній роботі необхідно враховувати ці обставини.

Соціальні групи, які беруть участь в процесі освіти. Сфера освіти охоплює, з одного боку, тих, хто навчається, а з іншого боку, тих, хто навчає. Починаючи з раннього дитинства (дошкільний вік, молодший шкільний вік), через підлітковий вік (школярі), юність (студентство), і далі через зрілість сучасна людина постійно включена в сферу освіти. Особливу групу складають батьки школярів, від яких також залежить адекватність навчання школярів та взаємодія в освітньому просторі. Практично немає жодної людини, який може опинитися поза впливом сфери освіти. Можна виділити ряд вікових та професійних груп: дошкільнята та молодші школярі, старші школярі, учні училищ, студенти, вчителі, батьки школярів, викладачі вузів, співробітники, зайняті в інфраструктурі освіти. Кожна з цих груп відрізняється не тільки віком і професією, у кожної є свої особливі завдання і свої особливі соціальні, психологічні та інші проблеми, з якими має впоратися соціальний працівник. Це основний об'єкт соціальної роботи в сфері освіти.

Дата добавления: 2014-01-04