Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Структура пенітенціарної служби та види органів і установ виконання покарань

Для ефективної реалізації зазначених вище функцій пенітенціарної системи потрібний потрібен спеціальний державний апарат. М. Ісаєв писав: «Пенітенціарна справа потребує уважного до себе ставлення. Втілення її в життя в сучасних умовах потребує великих витрат - як матеріальних, так і особистих - з боку держави, що обумовлює особливе відомство - цілий апарат у структурі державного управління.»[2]

Організаційна структура ДПтС України складалася з трьох рівнів:

1) центральний орган;

2) управління ДПтС обласного рівня;

3) територіальні органи та установи виконання покарань.

У Законі «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» (ст. 6) це знайшло своє відображення таким чином: «Державна кримінально-виконавча служба України складається з центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань зі спеціальним статусом, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України».

Діяльність центрального апарату та обласних управлінь - це управлінська діяльність, а не виконання покарань у вузькому розумінні цього слова. Положення закріплює, що першим завданням у діяльності ДПтС України є реалізація державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.

Відповідно до покладених на неї завдань, ДПтС України:

1) узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до її компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та в установленому порядку подає їх Міністрові юстиції України;

2) подає Міністрові юстиції України пропозиції щодо визначення основних напрямів діяльності територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України;

3) аналізує результати діяльності органів і установ, що належать до сфери управління ДПтС України, готує на їх основі та подає Міністрові юстиції України пропозиції щодо підвищення ефективності функціонування таких органів і установ;

4) забезпечує виконання державних цільових програм розвитку органів і установ, що належать до сфери управління ДПтС України;



5) бере участь у розробленні та виконанні державних комплексних програм протидії злочинності.

ДПтС України має право:

1) залучати до виконання окремих робіт, участі у вивченні окремих питань учених і фахівців, у тому числі на договірній основі, працівників центральних та місцевих органів виконавчої влади, недержавних організацій;

2) одержувати інформацію, документи і матеріали від держав¬них органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності та їхніх посадових осіб;

3) користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державними, у тому числі урядовими, системами зв'язку і комунікацій, мережами спеціального зв'язку та іншими технічними засобами;

4) скликати наради, створювати комісії та робочі групи.

Саме в цих правах знаходить своє відображення те, що для виконання багатьох своїх функцій ДПтС України потребує взаємодії з іншими органами

Територіальні органи управління здійснюють керівництво оперативно-службовою та фінансово-господарською діяльністю підпорядкованих їм органів і установ та виконують функції, передбачені положеннями про територіальні органи управління. (Стаття 9 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу».) Пенітенціарні установи виконують функцію органів державного управління, але водночас є органами виконання покарань.

Отже, розподіл сфери державного управління та виконання покарань залежить від рівня системи пенітенціарних установ.

Беручи до уваги сказане вище, можна визначити ДПтС України та підпорядковані їй установияк органи державного управління, що реалізують наступні напрями пенітенціарної політики: виконання кримінальних покарань; охорона здоров'я засуджених; кадрове забезпечення; побутове та трудове влаштування засуджених після звільнення; будівництво та реконструкція об'єктів ДПтС України; управління підприємствами пенітенціарної системи та вирішення проблем фінансування пенітенціарних установ; освіта та професійне навчання засуджених.

. Діюча система органів та установ виконання покарань законодавчо закріплена у ст.11 Кримінально-виконавчого кодексу України. До органів виконання покарань належать: Державний департамент України з питань виконання покарань, його територіальні органи управління (регіональні управління та відділи), кримінально-виконавча інспекція.

Установами виконання покарань є: арештні доми, кримінально-виконавчі установи, спеціальні виховні установи (виховні колонії). У свою чергу до кримінально-виконавчих установ належать:

- кримінально-виконавчі установи відкритого типу (виправні центри);

- кримінально-виконавчі установи закритого типу (виправні колонії).

Виправні колонії поділяються на колонії мінімального, середнього і максимального рівня безпеки.

Виправні колонії мінімального рівня безпеки поділяються на колонії:

- з полегшеними умовами тримання;

- із загальними умовами тримання.

Як зазначалося раніше, центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що реалізує єдину державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, є Департамент. 20 жовтня 2011 року прийнято Постанову Кабінету Міністрів України № 1062 «Про утворення територіальних органів Державної пенітенціарної служби», відповідно до якої територіальні органи Державного департаменту України з питань виконання покарань перетворюються на територіальні органи Державної пенітенціарної служби України (як юридичні особи публічного права.

Прийняття зазначеної Постанови стало черговим етапом реформи, розпочатої з Указу Президента України Віктора Януковича «Про оптимізацію центральних органів виконавчої влади» від 9 грудня 2010 року № 1085, відповідно до якого було утворено Державну пенітенціарну службу України шляхом реорганізації Державного департаменту України з питань виконання покарань.

6 квітня 2011 року Указом Президента України № 94 затверджено Положення «Про Державну пенітенціарну службу України», відповідно до якого ДПтС України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи управління в АР Крим, областях, м.Києві та Севастополі. Згідно з Положенням територіальні органи ДПтС України утворюються Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра юстиції відповідно до пропозицій Голови Державної пенітенціарної служби України.

Структура і штати регіональних управлінь (відділів), а також положення про них затверджуються Департаментом. Управління (відділи) Департаменту в областях здійснюють керівництво підвідомчими їм установами та органами, які безпосередньо виконують кримінальні покарання.

Виправні колонії виконують покарання у виді позбавлення волі на певний строк і довічного позбавлення волі. Засуджені до позбавлення волі відбувають покарання у виправних колоніях:

- мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання — особи, засуджені вперше до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності, та злочини невеликої та середньої тяжкості, а також особи, переведені з колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і колоній середнього рівня безпеки в порядку, передбаченому Кримінально-виконавчим кодексом (КВК) України;

- мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання — чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі за злочини невеликої та середньої тяжкості; жінки, засуджені за злочини невеликої та середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі злочини. У виправній колонії цього виду можуть відбувати покарання також засуджені, переведені з виховних колоній у порядку, встановленому ст. 147 КВК України;

- середнього рівня безпеки — жінки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі; жінки, яким покарання у виді довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у порядку помилування або амністії; чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі за тяжкі та особливо тяжкі злочини; чоловіки, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі; чоловіки, засуджені за вчинення умисного злочину середньої тяжкості в період відбування покарання у виді позбавлення волі; засуджені, переведені з колоній максимального рівня безпеки в порядку, передбаченому КВК України;

- максимального рівня безпеки — чоловіки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі; чоловіки, яким покарання у виді довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у порядку помилування або амністії; чоловіки, засуджені за умисні особливо тяжкі злочини; чоловіки, засуджені за вчинення умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період відбування покарання у виді позбавлення волі; чоловіки, переведені з колоній середнього рівня безпеки в порядку, передбаченому КВК України.

Арештні доми виконують покарання у виді арешту. В арештних домах тримаються повнолітні особи, а також неповнолітні, яким на момент постановлення вироку виповнилося шістнадцять років і які засуджені за злочини невеликої тяжкості. Тимчасово, до створення арештних домів, особи, засуджені до арешту, відбувають покарання у слідчих ізоляторах Департаменту за місцем засудження. Засуджені відбувають весь строк покарання в одному слідчому ізоляторі в окремих постах або секціях.

Виправні центри виконують покарання у виді обмеження волі стосовно осіб, засуджених за злочини невеликої та середньої тяжкості, а також засуджених, яким цей вид покарання призначено відповідно до ст. 82, 389 Кримінального кодексу України.

Кримінально-виконавча інспекція виконує покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт. Крім цього кримінально-виконавча інспекція здійснює контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, а також звільнених від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років. Безпосередній контроль за виконанням вказаних кримінальних покарань та поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням (протягом іспитового строку), здійснюється міськими, міжрайонними та районними відділами (відділеннями) кримінально-виконавчої інспекції. В управліннях (відділах) Департаменту в АРК, областях, містах Києві та Севастополі створюються і функціонують відділи (відділення) кримінально-виконавчої інспекції, які здійснюють контроль за організацією та станом роботи підлеглих підрозділів кримінально-виконавчих інспекцій та надають їм практичну та методичну допомогу.

Отже, органи і установи виконання покарань мають чотири основні завдання:

1) відповідно до вимог закону виконувати вирок суду;

2) забезпечувати процес виправлення та ресоціалізації

засуджених;

3) здійснювати загальний запобіжний вплив;

4) не допустити вчинення засудженою особою нового

злочину.

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
| Структура пенітенціарної служби та види органів і установ виконання покарань

Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 710; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Читайте также:



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2017) год. Не является автором материалов, а предоставляет студентам возможность бесплатного обучения и использования! Последнее добавление ‚аш ip: 54.224.128.175
Генерация страницы за: 0.093 сек.