Методи педагогічних досліджень

Загальнометодологічні та філософські принципи наукового пізнання впливають на методи конкретно-наукового дослідження, тому науковий метод повинен обиратися відповідно до галузі, у якій відбувається науковий пошук. Тобто, в залежності від ступеню складності дослідження змінюються і методи його вирішення. Необхідно розрізняти наступні поняття.

Методика – це система науково-дослідницької справи, яка застосовується задля отримання фактичного матеріалу, його обробки й одержання необхідних результатів.

Метод – це підхід (прийом, засіб) теоретичного дослідження або практичного втілення явища (процесу). Методи, що застосовуються у педагогічному дослідженні, залежать не лише від самого предмету, а й від рівня дослідження: емпіричного чи теоретичного. Для емпіричного рівня дослідження характерними є такі методи: спостереження, експеримент, досвід тощо. Для теоретичного рівня дослідження використовуються методи аналізу, синтезу, індукції, дедукції, аналогії та ін.

Вимоги до наукового методу:

– детермінованість методу, тобто зумовленість закономірностями як об’єкта, так і пізнавальної діяльності;

– заданість методу метою дослідження;

– результативність та надійність методу, тобто наявність результату із високим ступенем вірогідності;

– ефективність як умова досягнення мети з мінімальними зусиллями та максимальним результатом;

– економічність як можливість досягнення конкретних результатів без упровадження додаткових зусиль;

– доступність у розумінні та застосуванні.

Педагогіка як наука має велику кількість різноманітних методів, зокрема загальнонаукових, теоретичних, експериментальних, конкретних, що входять у систему наукової діяльності та в сукупності утворюють клас наукових методів. Їх єдність та взаємозв’язок характеризують специфічність, цілісність пізнавальної діяльності в науці. Для ефективності в психологічному дослідженні є сенс використовувати не один метод, а комплекс методів.

Методи дослідження – це інструменти, за допомогою яких розв’язуються ті чи інші проблеми педагогіки, відкриваються закономірні зв’язки явищ, що вивчаються. Від правильного вибору методу залежить успішність досліджуваного явища. Методика повинна відповідати конкретним завданням дослідження та чітко відображати специфіку явищ, що вивчаються, а не механічно запозичувати методи з інших наук. Для результативного розв’язання поставленої проблематики є сенс використовувати конкретну методику, що відповідає обраній тематиці дослідження. Організовуючи педагогічне дослідження, необхідно оптимально поєднувати комплекс методів, маючи на увазі, що таке поєднання покликане забезпечити отримання різнобічних відомостей про розвиток особистості, колективу або іншого об’єкта виховання чи навчання, а використовувані методи повинні забезпечити одночасне вивчення діяльності, спілкування та інформованості особистості. При цьому задіяні методи мають відображати динаміку розвитку окремих якостей як на певному віковому відрізку, так і впродовж усього процесу дослідження.

Розглянемо основні методи педагогічного дослідження.

Емпіричні методи дослідження – це способи отримання наукових фактів з метою збору інформації про педагогічні явища (процеси).

Наведемо приклади основних методів цієї групи.

Спостереження – спеціально організоване сприймання педагогічного процесу в природних умовах. Розрізняють спостереження пряме й опосередковане, відкрите й закрите, а також самоспостереження. Організовуючи спостереження, важливо мати його план, визначити термін, фіксувати результати та аналізувати їх. Спостереження повинно бути систематичним.

З метою забезпечення об’єктивності спостереження здійснюють за допомогою технічних засобів: звуко- або відеозапис занять, позакласних виховних заходів, різних видів діяльності. Для цього використовують і замкнену телевізійну систему, і спеціальні класи, в яких спостереження ведеться через віддзеркалювальну стінку. Приховане спостереження ефективніше, оскільки дає змогу фіксувати природну поведінку студента, унеможливлює вплив педагога на нього.

Оцінюючи педагогічне спостереження як загалом ефективний метод науково-педагогічного дослідження, слід мати на увазі, що він не повною мірою забезпечує проникнення в сутність явищ, що вивчаються. Небагато інформації дають спостереження й для висновків про мотиви дій і вчинків людини. То м у існує потреба поєднання спостереження з іншими методами дослідження, зокрема з бесідою, анкетуванням.

Метод бесіди –джерело і спосіб пізнання психологічного явища через безпосереднє спілкування з особами, яких дослідник вивчає в природних умовах. Щоб вона була результативною, необхідно мати її план, основні й додаткові запитання; створити сприятливу атмосферу для відвертого обміну думками; врахувати індивідуальні особливості співбесідника; виявити такт; уміти запротоколювати бесіду. Отримані результати бесіди доцільно порівняти з інформацією про особистість, отриманою за допомогою інших методів.

Різновид бесіди – інтерв’ю. На відміну від бесіди, яку проводять у природній, невимушеній обстановці, під час інтерв’ю дослідник ставить наперед визначені запитання у певній послідовності й записує відповіді співбесідника. Цей метод найдоцільніший, якщо дослідник упевнений в об’єктивності відповідей опитуваних, адже інтерв’ю не передбачає уточнювальних запитань. Використовуючи його, слід враховувати можливі типи респондентів: несміливий, боязкий, балакучий, жартівник, сперечальник, самовпевнений. Результати інтерв’ю залежать від продуманості запитань.

Метод анкетування –це метод збирання педагогічної інформації за допомогою спеціально розроблених питальників (анкет).

Метод надає змогу підвищити об’єктивність інформації про педагогічні факти, явища, процеси, їх типовість, оскільки передбачає отримання інформації від якнайбільшої кількості опитаних (респондентів).

За характером питання анкети поділяють на: відкриті – передбачають довільну відповідь на поставлене запитання; закриті – до поставлених запитань пропонуються варіанти готових відповідей на вибір опитуваного; напіввідкриті — крім вибраної з готових відповіді, можна висловити й власну думку; полярні — потребують вибору однієї з полярних відповідей типу «так» чи «ні», «добре» чи «погано» та ін.

Проводячи анкетування, слід дотримуватися таких вимог: запитання повинні бути дібрані так, щоб відповіді на них найточніше характеризували досліджуване явище і давали про нього надійну інформацію; використовувати прямі й непрямі запитання (наприклад: «Чи хотіли б ви стати педагогом?» (пряме), «Як Ви ставитеся до професії педагога?» (непряме); у формулюванні запитань слід уникати підказок; використовувати відкриті й закриті питання; попередньо перевіряти ступінь розуміння запитань на невеликій кількості респондентів і вносити корективи до змісту анкети.

Метод експертних оцінок – передбачає отримання прогностичної інформації на основі виявлення та обробки думок групи експертів.

Педагогічний експеримент – це метод, що передбачає цілеспрямоване вивчення педагогічного об’єкту з метою виявлення раніше невідомих його властивостей (якостей) або перевірки правильності теоретичних положень, що визначається певною пошуковою ідеєю і має чітко визначену мету. Експеримент неможливий без теоретичних положень, які він або підтверджує, або спростовує, тому є одним із найважливіших шляхів розвитку сучасної науки.

Специфіка педагогічного експериментального дослідження в науково-дослідній практиці має такі етапи:

1. Констатувальний (діагностичний) експеримент спрямований на вивчення педагогічного явища в умовах дії існуючого складу факторів, тобто тих, які були визначені до експерименту і не змінювались.

2. Формувальний експеримент є основним видом дослідження реальних педагогічних явищ, мета котрого полягає в тому, щоб довести, завдяки впливу яких активних факторів можна досягти потрібних результатів навчально-виховного процесу. Підготовка формувального експерименту передбачає дотримання такої послідовності дій: розробка плану-програми, вибір засобів проведення експерименту та вимір його результатів, обробка та аналіз експериментальних даних, установлення адекватності одержаних висновків педагогічній реальності.

Експеримент як науковий метод необхідний для спеціального вивчення окремих питань з участю тих, хто підлягає експерименту. Його реалізація передбачає створення спеціальних умов та груп за певними параметрами, яких потребує гіпотеза.

Для проведення будь-якого педагогічного експерименту необхідно:

– розробити гіпотезу, що підлягає перевірці;

– забезпечити умови для експериментальної перевірки гіпотези;

– розробити методику фіксування результатів експерименту.

Щодо методики проведення педагогічного експерименту, то слід зазначити її важливість. Без врахування послідовності етапів проведення експерименту, його інтелектуальних та матеріальних затрат, не буде досягнуто поставленої мети. Том у під час підготовки самого експерименту дослідник повинен:

– розробити план цілеспрямованого спостереження за об’єктом;

– визначити межі, у яких буде проходити експеримент;

– створити необхідні умови з урахуванням повторюваності ситуацій, зміни впливу, характеру та умов на об’єкт дослідження;

– провести систематичне спостереження з метою вивчення та описання об’єкта (явища), що вивчається; проаналізувати результати експерименту.

Результативність педагогічного експерименту залежить від правильності обраної методики та врахування попереднього досвіду у дослідженні.

Педагогічний експеримент з метою підтвердження висунутої гіпотези, може бути:

– натуральний (проводиться в реальних умовах);

– лабораторний (проводиться в лабораторних умовах із застосуванням спеціального обладнання).

Теоретичні методи дослідження виявляють залежності між явищами, що вивчаються і застосовуються для обробки педагогічної інформації.

Розглянемо деякі з них.

Метод морфологічного аналізу – передбачає розподіл проблематики на складові, кожна з яких має декілька варіантів вирішень, а результат є сукупністю всіх можливих варіантів розв’язань.

Індукція – форма наукового пізнання, логіка якого розгортається від конкретного до загального. Тобто, загальне положення виводиться логічним шляхом з одиничних суджень. При індуктивному методі дослідження для одержання загальних знань про той чи інший клас предметів необхідно вивчити окремі складові цього класу та віднайти в них істотні ознаки, властиві цьому класу предметів. Протилежний даному методу є метод дедукції.

Абстрагування – метод наукового пізнання, що полягає в уявному виділенні конкретних ознак та властивостей об’єкта (предмета). Завдяки абстрагуванню можливим стає виокремлення загальних або найбільш істотних ознак та властивостей досліджуваного явища.

Моделювання – метод наукового пізнання, сутність якого полягає у дослідженні моделі об’єкта пізнання на основі абстрактно-логічного мислення за принципами наочності, об’єктивності. Під моделлю розуміють об’єкт, що замінює собою оригінал у процесі дослідження, результати якого поширюють на оригінал. Моделювання є важливим методом наукового вивчення, що дозволяє прискорити процес дослідження й цим скоротити термін впровадження нових результатів.

Аргументація – суто логічний процес, суть якого полягає в тому, що в ньому обумовлена істина судження того, що прагнемо довести.

Аналіз – передбачає розподіл педагогічного явища на частини.

Синтез – метод відтворення педагогічного явища в цілому.

Статистико-математичні методи – це методи оцінки даних педагогічного дослідження. До них належать статистичні методи, метод рангової кореляції, факторний аналіз, кластерний аналіз, шкалування та інші.

Таким чином, дослідник повинен обрати серед розмаїття методів сучасної педагогіки саме такі відповідні дослідницькі прийоми або їх сукупність, що найбільш повно та ефективно дозволять розв’яізати поставлене завдання дослідження.

Питання для самоконтролю

1.Розкрийте сутність поняття «методологія педагогіки».

2.Які компоненти є основними в педагогічному дослідженні?

3.В чому полягає логіка педагогічного дослідження?

4.Наведіть приклад об’єкта та предмета педагогічного дослідження.

5.Схарактеризуйте основні групи методів педагогічного дослідження.

6.Наведіть приклади емпіричних методів педагогічного дослідження.

7.Які теоретичні методи педагогічного дослідження Вам відомі?

Дата добавления: 2014-01-04