Навчальний план курсу

РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

на 2011-2012 н.р.

ПОЛІТОЛОГІЯ

для спеціальності 7.060101 „Правознавство”

Розробив проф. Богданов В.С.     Розглянуто та схвалено на засіданні кафедри протокол № від __________ 2011 р.     Розглянуто та схвалено навчально-методичною радою Навчально-консультаційного центру НУ «ОЮА» у м. Черкаси протокол № __1__ від „ _03__ ” _вересня 2011 р.     Черкаси – 2011

Форма навчання

Курс

Семестр

Лекції

Практичні (семінарські)

Всього ауд. год.

Курсові роботи

Контрол. роботи

Установ.лекції

Самостійна робота

Всього годин

Іспит

Залік

Вечірня

Заочна

2. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Політологія – це наука про політику і її явища, котрі розглядаються в цілісності і єдності в процесі змін, тобто наука про світ політики. Політика нерозривно пов'язана з такими явищами, як конфлікт (conflict) і співробітництво (cooperation). Cуть політики часто вбачають у процесі розв'язання конфліктів – процесі, який так чи інакше примиряє розбіжності в думках і інтересах. Однак, помітно, що й при такому, гранично широкому, підході політику все-таки краще розуміти не стільки як розв'язання конфліктів, скільки як пошук шляхів до їхнього вирішення, оскільки, зрозуміло, аж ніяк не всі конфлікти в суспільстві вирішуються або можуть бути вирішені. Отже, при неминучості, з одного боку — суспільної різноманітності (ми все ж не схожі один на одного), а з іншого — дефіцитності суспільних ресурсів (усього на всіх ніколи не вистачає), політика завжди буде невід'ємною частиною людського суспільства.

Слово «політика» розуміється у двох основних значеннях. У широкому сенсі – це сфера суспільного життя, яка має справу з управлінням. Так можна говорити про сімейну політику, політику в галузі освіти, спорту і т.д. У рамках політології нас буде цікавити політика у вузькому значенні цього слова, а саме: сфера громадського життя, що має справу з управлінням державою. Політика в цьому значенні існувала не завжди, а виникла з появою держави як соціального інституту. «Політика не наука — це мистецтво», — у свій час заявив, якщо вірити легенді, канцлер Німеччини Бісмарк. Мистецтво, яке мав на увазі Бісмарк, є мистецтвом державного управління, здійснення державного контролю над суспільством.

Ототожнення політики й держави пояснює те, чому в очах суспільства політична діяльність настільки часто з'являється в сугубо негативному світлі, а про політиків висловлюються часом досить і досить нешанобливо. Відбувається це саме тому, що повсякденна свідомість схильна ставити знак рівності між сферою політики і справами тих або інших державних діячів. Оскільки індивідові в цій філософії завжди приписується та або інша зацікавленість сугубо особистого характеру, політична влада, виходить, свідомо псує людину, тому що ті, хто «при владі», завжди будуть використовувати своє місце у власних цілях і за рахунок інших людей. Своє найбільш відоме вираження ці уявлення одержали в афоризмі лорда Актона (1834—1902): «Усяка влада розбещує, — абсолютна влада розбещує абсолютно». Що ж, на це можна й заперечити: ніхто, включаючи й прихильників даного погляду, не стане заперечувати «неминучості» і необхідності політики в суспільному житті. Можна як завгодно довго говорити про віроломність політиків, — суспільство, нехай і неохоче, зрештою погодиться з тим, що без них не обійтися. Без якогось механізму розподілу ресурсів і благ почнеться «громадянська війна всіх проти всіх», як про те писали ще перші теоретики «суспільного договору». Справа, отже, не в тому, щоб «позбутися політиків» і «скасувати політику», а в тому, щоб ввести все це в рамки суспільного контролю, щоб ніхто не зловживав урядовою владою.

Дата добавления: 2014-01-04