Порядок використання повітряного простору України

Таким чином, Чиказька конвенція встановлює і закріплює фундаментальні норми і приписи, які є базою для розвитку нормативного регулювання використання державного повітряного простору у відповідності з міжнародно-правовими зобов’язаннями.

Важливим для регулювання правового режиму повітряного простору України є не лише багатосторонні міжнародні угоди, а також двосторонні угоди про повітряне сполучення. Розглянемо, напиклад, Угоду між Урядом України та Австрійським Федеральним Урядом про повітряне сполучення[14]. Як зазначено в преамбулі, ця двостороння Угода була укладена з метою встановлення регулярних повітряних сполучень між відповідними територіями держав та за їх межами в цілях виконання взятих на них зобов’язань згідно з Конвенцією про міжнародну цивільну авіацію.

У статті 1 Угоди містяться визначення деяких основних термінів з метою уникнення конфліктів кваліфікації у випадку тлумачення документу. Це, наприклад такі терміни як "територія" (означає, щодо держави, земні поверхні та прилеглі територіальні води, які перебувають під суверенітетом цієї держави), "повітряне сполучення" (означає будь-яке регулярне повітряне сполучення, яке здійснюється повітряним судном з метою суспільних перевезень пасажирів, пошти чи вантажу), "міжнародне повітряне сполучення" (означає повітряне сполучення, яке здійснюється через повітряний простір над територією більш ніж однієї держави).

Невід’ємним положенням документу є також взаємне визнання посвідчень та свідоцтв. Це положення закріплюється сторонами з багатьох причин, а підставою для цього, в першу чергу, є їх членство в ІКАО, що означає, в більшості випадків, дотримання міжнародних правил та стандартів.

Якщо будь-яка з договірних держав не може призначити арбітра протягом встановленого періоду, або якщо третього арбітра не призначено протягом встановленого періоду, Голова Ради Міжнародної організації цивільної авіації може на прохання будь-якої договірної держави призначити арбітра чи арбітрів, як того потребує справа. У будь-якому випадку третій арбітр повинен бути громадянином третьої держави та діятиме як президент арбітражного органу.

Договірні держави зобов'язуються виконати будь-які рішення, які будуть прийняті щодо вирішення спору у встановленому в Угоді порядку.

Цікавим є закріплення санкцій у випадку невиконання однією із сторін винесеного рішення. Інша договірна держава в такому випадку може обмежити, тимчасово припинити або скасувати будь-які права чи привілеї, надані у зв'язку з виконанням цієї Угоди договірній державі, яка не виконує рішення.

Подібний механізм вирішення спорів передбачений також в інших двосторонніх угодах. Наприклад, в Угоді про повітряне сполучення між Урядом України та Урядом Литовської Республіки, яка за своїм змістом майже ідентична Угоді з Австрією.[15]

Як висновок щодо зазначених двосторонніх угод можна сказати, що:

- договірні держави поважають суверенітет одна одної щодо повітряного простору, який знаходиться над їх територіями;

- поважають суверенні права щодо встановлення державного регулювання використання повітряного простору;

- дотримуються принципів недискримінації та взаємності;

- захищають національні авіакомпанії;

- встановлюють застереження щодо національної безпеки;

- погоджуються поважати та виконувати встановлені іншою договірною державою правила та норми щодо здійснення польотів над її територією.

Все це свідчить про те, що договірні держави намагаються виконувати зобов’язання, які вони взяли згідно з Чиказькою конвенцією, а також намагаються реалізувати принцип співробітництва держав, який є одним із основних принципів сучасного міжнародного права.

Необхідно також розглянути ті національні норми в українському законодавстві, які регулюють порядок використання повітряного простору України. Повітряне право України, базисом якого є Конституція України, Закон України «Про транспорт», а також Повітряний кодекс України, на сьогоднішній день знаходиться в процесі свого еволютивного розвитку. Розвивається воно за декількома напрямками. По-перше, відбувається реформація законодавства комуністичної радянської республіки і по-друге, відбувається процес адаптації нових законодавчих актів до вимог чинних міжнародних договорів України та acquis communautaire.

Таким чином, на сьогоднішній день ми маємо велику кількість підзаконних нормативно-правових актів, що відносяться до повітряного права України. З точки зору регулювання правового режиму повітряного простору документами можна вважати:

- Положення про використання повітряного простору України;

- Правила польотів повітряних суден та обслуговування повітряного руху в класифікованому повітряному просторі України;

- Інструкція з планування та використання тимчасово зарезервованого повітряного простору та умовних маршрутів обслуговування повітряного руху;

- Положення про повітряні перевезення авіацією Збройних Сил України;

- Порядок оформлення вильоту повітряного судна для перевезення товарів військового та подвійного призначення;

- Інструкція про розслідування порушень порядку використання повітряного простору України

- Правила надання експлуатантам дозволів на виліт з еаропортів України та приліт до аеропортів України.

- Про затвердження Порядку прийняття рішення на виліт та приліт повітряних суден цивільної авіації України за правилами польотів за приладами

Діяльність, пов'язана з використанням повітряного простору, а також діяльність, що може становити загрозу безпеці польотів, допускається тільки після отримання відповідного дозволу (сертифіката, ліцензії) та за умови дотримання необхідних запобіжних заходів.

Забезпечення польотів повітряних суден будь-яких видів і конструкцій здійснюється виключно юридичними особами, які отримали сертифікат (свідоцтво) або інші повноваження відповідного державного органу.

Забезпечення польотів повітряних суден може здійснюватися особою, яка отримала відповідну освіту і в установленому порядку допущена до виконання робіт. Фотографічною апаратурою на борту повітряних суден можна користуватися тільки після отримання у встановленому порядку спеціального дозволу.

В Положенні закріплено структуру повітряного простру України і визначено її основні елементи:

- райони польотної інформації;

- диспетчерські райони;

- диспетчерські зони;

- зони аеродромного руху;

- маршрути обслуговування повітряного руху;

- заборонені зони;

- зони обмеження польотів;

- небезпечні зони;

- повітряний простір зони з особливим режимом використання повітряного простору;

- тимчасово зарезервований повітряний простір;

- зони виконання спеціальних польотів;

- зони виконання випробувальних польотів;

- повітряний коридор перетинання державного кордону;

- райони пошуку та рятування;

- райони спрощеної координації.

Користувачі повітряного простору повинні, в обов’язковому порядку, подавати заявку на провадження відповідного виду діяльності (розклад, план, графік).

Подання заявок та видача дозволів на використання повітряного простору або анулювання заявок може здійснюватися за допомогою телеграфу, телефону, поштового зв'язку, телефаксу тощо. Користувачі повітряного простору зобов'язані мати прямий зв'язок (телеграф, телефон, телефакс або інші види зв'язку) з органами обслуговування повітряного руху та відповідними органами управління Військ ППО.

Планування та використання тимчасово зарезервованого повітряного простору та умовних маршрутів обслуговування повітряного руху у міжнародному повітряному просторі над відкритим морем, де відповідальність за обслуговування повітряного руху покладена на Україну, виконується відповідно до вимог Конвенції про міжнародну цивільну авіацію, стандартів та рекомендованої практики ICAO, Європейської Концепції гнучкого використання повітряного простору (Концепції FUA), Повітряного кодексу України. Вимоги Інструкції є обов'язковими для виконання органами об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України (ОЦВС), що здійснюють планування й координацію використання повітряного простору та обслуговування повітряного руху, а також користувачами повітряного простору при проведенні відповідного виду діяльності незалежно від відомчої належності.

6. Вимоги Інструкції про розслідовання порушень порядку використання повітряного простору України поширюються на юридичних та фізичних осіб, які проводять діяльність, пов'язану з використанням
повітряного простору, або здійснюють обслуговування (управління)
повітряного руху, і є обов'язковими в роботі комісій із службового
розслідування порушень порядку використання повітряного простору.

Розслідування порушень порядку використання повітряного
простору України провадиться з метою встановлення причин
виникнення та прийняття необхідних заходів щодо їх попередження.
Органи обслуговування повітряного руху (далі - ОПР) вживають негайних заходів до припинення порушення, доповідають про це у відповідну службу із зазначенням місця, часу, характеру порушення та вжитих заходів. Підставою для проведення розслідування порушень порядку
використання повітряного простору України є доповіді командирів
повітряних суден, повідомлення органів ОПР та органів військового
управління Військ ППО.

Порушення порядку використання повітряного простору
України, в результаті яких сталося небезпечне зближення цивільних
повітряних суден або інших матеріальних об'єктів у польоті,
класифікуються як серйозні інциденти і розслідуються відповідно до
вимог Правил розслідування авіаційних подій з цивільними
повітряними суднами в Україні, затверджених наказом Міністерства
транспорту України від 13.12.2005 N 943.

Дата добавления: 2014-01-04