Інертні та негорючі гази

Засоби гасіння пожеж.

Успіх швидкої локалізації пожежі на її початку залежить від наявності вогнегасних засобів, вміння користуватися ними а також від засобів пожежного зв’язку та сигналізації для виклику пожежної допомоги та введення в дію автоматичних та первинних вогнегасних засобів.

Припинення горіння досягається за допомогою вогнегасних засобів:

- води (у вигляді струменя або в розпиленому виді);

- негорючих (інертних) газів, вуглекислоти, азоту тощо;

- хімічних засобів (у вигляді піни або рідини);

- порошкоподібних сухих сумішей (суміші піску з флюсом);

- пожежних покривал з брезенту та азбесту.

Вибір тих чи інших способів та засобів гасіння пожеж та вогнегасних речовин залежить від масштабів загорянь, параметрів пожежі (площі, інтенсивності, температури горіння тощо), виду пожежі (у закритому або відкритому повітрі), особливостей горіння речовин та матеріалів, вогнегасної здатності щодо гасіння конкретних речовин та матеріалів, ефективності способу гасіння пожежі.

Вода – найбільш дешева і доступна вогнегасна речовина. Вона має найбільшу теплоєм­ність порівняно з іншими вогнегасними речовинами і термічну стійкість (1700 ⁰С). Для випаро­вування 1 л води необхідно 2684 кДж теплоти, при цьому утворюється 1725 л пари. Вода застосовується у вигляді компактних і розпилюючих струменів, і як пара. Струменем води гасять тверді ГР; дощем і водяним пилом – тверді, волокнисті, сипкі речовини, а також спирти, трансформаторне і солярове мастила.

Водою не можна гасити(!!!!) - ЛЗР (бензин, гас, тому що вода накопичується внизу цих речовин і збільшує площу горючої поверхні), а також лужні метали (Na, К, Mg), електрообладнання, що знаходиться під напругою, цінні папери та устаткування.

Водяна пара застосовується для гасіння пожеж у приміщенні об’ємом до 500 м³ і невеликих загорянь на відкритих установках. Вогнегасна концентрація пари у повітрі становить 35 %.

Водні розчини солей застосовуються для гасіння речовин, які погано змочуються водою (бавовна, деревина, торф). У воду додають поверхнево – активні речовини: піноутворювачі, сульфаноли та тощо.

Вуглекислий газ (СО₂) за тиску 36 атмосфер перетворюється у вуглекислоту. Охолоджує і ізолює зону горіння. При випаровуванні в повітрі з 1 кг рідкої вуглекислоти утворюється 506 л вуглекислого газу (снігу). Вуглекислий газ використовують для гасіння ЛЗР і ГР, що знаходяться в ємностях, а також для гасіння електричного обладнання, яке горить.

Азот. Розбавляє та охолоджує реагуючі речовини (температура рідкого азоту t = -250 ⁰С) і ізолює зону горіння.

Піна – це колоїдна дисперсна система, яка складається з комірок – бульбашок газу. Стінки бульбашок утворюються із розчинів поверхнево-активних речовин і стабілізаторів. Піни поділяються на хімічні та повітряно-механічні.

Хімічна піна отримується при взаємодії лужного та кислотного розчинів у присутності піноутворювача. Така піна складається із 80 % СО₂, 19,7 % води та 0,3 піноутворювальної речовини. Утворюється в піногенераторах типу ПГ – 50 і ПГ – 100 при взаємодії піногене­раторного порошку з водою. Піна охолоджує верхній шар, і зокрема зону горіння, зменшуючи здатність горючих речовин випаровуватися. Кратність хімічної піни 5-8, стійкість - до 50 хвилин.

Повітряно-механічна піна є одним з найбільш ефективних засобів вогнегасіння, і утворюється при механічному змішуванні повітря (90 %), води (9,4-9,8 %) та піноутворювача (0,2-0,6 %). Кратність повітряно-механічної піни 10-200, стійкість до - 20 хвилин.

Піноутворювач типу ПО–1 складається з гасового контакту, столярного клею і етилового спирту. Повітряно – механічна піна утворюється в результаті інтенсивного перемішування водного розчину піноутворювача з повітрям, яка здійснюється в піногенераторі.

Піногенератори типів ГВП – 200, ГВП – 600 і ГВП – 2000 мають продуктивність 200 – 2000 л/с піни, кратністю 100.

Піни застосовуються для гасіння легкозаймистих рідин

Дата добавления: 2014-01-04