Гігієнічні вимоги до освітлення житлових та громадських приміщень

Прийнято розрізняти природне та штучне освітлення. Найбільше значення для людини незаперечно має природне освітлення джерелом якого є прямі сонячні промені та дифузне світло небосхилу від променів, що розсіяні атмосферою.

Рівень природного освітлення залежить від:

- географічної широти;

- пори року і доби;

- орієнтації будинку по сторонах горизонту;

- наявності затемнення протилежними будинками або деревами;

- погодних умов;

- забруднення атмосферного повітря;

- чистоти віконного скла та міжвіконних простінків;

- внутрішнього впорядкування житла та кольору стін і стелі.

Гігієнічні оцінку природного освітлення проводять за допомогою описового, геометричного та світлотехнічного методів.

ОПИСОВИЙ МЕТОД передбачає визначення поверху на якому знаходиться приміщення, кількості вікон та особливостей їх орієнтації, розмірів, типу скла і ступеня його забруднення, ширини простінків, наявності на вікнах та за вікнами предметів, що затінюють, характеру і кольору пофарбування стін, стелі та меблів.

ГЕОМЕТРИЧНИЙ МЕТОД ґрунтується на визначені величини світлового коефіцієнта (СК), коефіцієнта заглиблення, проекції небосхилу, кутів падіння та отвору.

СК являє собою співвідношення площі поверхні всіх засклених вікон до площі підлоги (норма для навчальних кабінетів 1:4 – 1:5, палат ЛПЗ 1:5 – 1:6, житлових приміщень 1:8).

КОЕФІЦІЄНТ ЗАГЛИБЛЕННЯ - це співвідношення відстані від вікна до протилежної стіни до такої від верхнього краю вікна до підлоги (норма – не більше 2).

ПРОЕКЦІЮ НЕБОСХИЛУ характеризує частина небосхилу, яку можна побачити через вікно з робочого місця, найбільш віддаленого від нього. Проекція небосхилу має бути не менше 30 см.

КУТ ПАДІННЯ вказує на те, під яким кутом промені світла падають на робочу поверхню, він створюється двома лініями, що виходять з однієї точки на робочому місці до верхнього та нижнього краю вікна (норма – 27^О).

КУТ ОТВОРУ створюється двома лініями, що виходять з точки спостереження до верхнього краю вікна і до верхньої точки протилежного будинку або іншого об’єкту (норма – 5^О ).

СВІТЛОТЕХНІЧНИЙ МЕТОД пов’язаний з необхідністю визначення та гігієнічної оцінки величини коефіцієнта природної освітленості.

КОЕФІЦІЄНТ ПРИРОДНОЇ ОСВІТЛЕНОСТІ (КПО) - це відсоткове співвідношення горизонтальної поверхні всередині приміщення до освітленості розсіяним світлом подібної горизонтальної поверхні під відкритим небом.

КПО = Еприм: Евід х 100 %

(норма КПО для житлових приміщень – 0,5-0,75%, лікарняних палат – 1,0-1,5%, для операційних – 2,5%, аудиторії – 1,5%)

Штучне освітлення має відповідати слідуючим вимогам:

- забезпечувати потрібний за технологічними та гігієнічними нормами рівень загальної та локальної освітленості в побутових, виробничих та інших умовах,

- максимально наближатися до спектру природного видимого світла,

- не створювати надмірної яскравості,

- у межах огляду забезпечувати потрібно рівномірність освітленості,

- не бути джерелом пожежної небезпеки, до додаткового шуму, додаткового теплового випромінювання,

- бути компактним, естетичним, доступним для догляду за дотримання чистоти.

Розрізняють такі види штучного освітлення: за призначенням – робоче, аварійне, охоронне, чергове; за способом подачі світла – загальне, локальне і комбіноване. Основними типами джерел штучного освітлення є лампи розжарювання та газорозрядні люмінесцентні лампи. Для покращення штучного освітлення застосовують різні види освітлювальної арматури: світильники прямого світла, розсіяного і відображеного світла.

Гігієнічну оцінку штучного освітлення проводять за допомогою описового, розрахункового та світлотехнічного методів.

ОПИСОВИЙ МЕТОД передбачає визначення виду освітлення, кількості світлоточок, типу ламп та їх кількості, типу освітлювальної арматури, її стану, висоти підвішування ламп, тощо.

РОЗРАХУНКОВИЙ МЕТОД заснований на оцінці показників рівномірності та достатності освітлення.

Рівномірність освітлення визначають за величиною площі приміщення, що припадає на одну світлоточку. Освітлення вважається рівномірним, якщо на кожну світлоточку припадає не більше ніж 8-9 м².

Достатність освітлення визначають за величиною питомої потужності, тобто за показником кількості Вт, то припадає на 1 м² приміщення. Для ЛР питома потужність складає 36 Вт/м², для ЛЛ – 24Вт/м².

Світлотехнічний метод передбачає визначення освітленості робочих місць з використанням люксметрів (норми – навч. аудиторія – 150 Лк, операційні – 200 Лк, кабінет лікарня – 100 Лк).

Дата добавления: 2014-01-04