Принципи і критерії виділення великих економічних районів

Наявність розвинутої транспортної мережі на певній території

Районоутворювальне значення мають також основні форми територіальної організації виробництва — промислові центри, промислові вузли (зосереджені в одному місті чи розосереджені в близько розташованих містах і селищах міського типу), одногалузеві і багатогалузеві промислові райони, локальні, районні і обласні агропромислові комплекси, які разом з транспортним комплексом та інфраструктурою об'єднуються в господарський комплекс економічного району.

7. Важливу роль у формуванні економічних районів відіграє транспорт.

- впливає на темпи формування економічного району,

- забезпечує йому здійснення широких міжрайонних економічних зв'язків,

- посилює формування зон економічного тяжіння периферійних територій до їхнього економічного ядра.

8. Значний вплив на формування економічних районів має національно-політичний устрій та адміністративно-територіальний поділ країни.

В умовах перехідної економіки, коли ще

- значна кількість промислових підприємств залишається власністю держави, а

- в сільському господарстві зберігаються кооперативні сільськогосподарські підприємства,

адміністративні області залишаються ще як єдине господарське ціле зі своїми органами управління господарством.

В їх межах функціонують територіальні виробничі комплекси, їх основні складові частини або окремі ланки народногосподарського комплексу великого економічного району.

Адміністративні центри низових районів і областей, як правило стають і важливими економічними центрами, створюють свої зони впливу на навколишню територію і цим також зв'язують її в єдине ціле.

У науковій літературі обґрунтовується і використовується ряд критеріїв і принципів економічного районування. До основних з них належать такі:

• загальний (інтегральний, міжгалузевий) економічний район має бути великою економічно цілісною територією, на якій є значні природні ресурси, необхідні для визначення його господарської спеціалізації і забезпечення сучасного й перспективного розвитку;

• розміри територій великих економічних районів повинні відповідати вимогам скорочення перевезення масових вантажів у межах району до економічно доцільних відстаней, наближатися до їх одномасштабності, а величини економічних потенціалів районів повинні бути близькими між собою;

• економічний район повинен являти собою виробничо-економічну територіальну єдність, яка утворюється розвиненими внутрішніми виробничими зв'язками, і мати спеціалізацію господарства у масштабі країни;

• на території інтегрального економічного району повинен бути сформований досить потужний господарський комплекс, основу якого становлять територіальні виробничі комплекси з такою галузевою структурою:

— профілюючі галузі (галузі спеціалізації району в масштабах країни), які включають до свого складу кілька галузей промисловості і сільського господарства;

— галузі, які розвиваються як суміжні з галузями попередньої групи і забезпечують комбіновану переробку сировини, а також

- галузі, що обслуговують потреби галузей спеціалізації району (добування і збагачення сировини, виробництво напівфабрикатів, обладнання, ремонт обладнання, виробництво будівельних матеріалів тощо);

— галузі, які забезпечують потреби населення району промисловими і продовольчими товарами, необхідними матеріалами;

• при виокремленні економічного району повинно враховуватися економіко-географічне положення території і його вплив на спеціалізацію та особливості розміщення продуктивних сил;

• при виокремленні економічного району слід дотримуватися принципу економічного тяжіння, тобто необхідності включення в його межі основної територіальної частини або і всієї зони, формуючого впливу його головного регіонального центру;

•до складу великих економічних районів повинні повністю включатися території адміністративних областей, країв, автономних республік без порушення їх меж.

Дата добавления: 2014-01-04