Принципи організації регіональної політики ЄС

Принцип програмування означає відхід від попередньої практики субсидіювання ЄС окремих інвестиційних проектів на користь фі­нансування комплексних, інтегрованих програм регіонального роз­витку. Цей принцип повинен забезпечити довготермінову стабільність регіональної політики, її цілей і засобів реалізації, сприяти рефлексії та ґрунтовному аналізу вирішення проблем, а також заохочувати до координації й діалогу між окремими міністерствами.

Існує два рівні програмування:

стратегічний, який включає в себе визначення завдань, розроб­ку глобальної стратегії і розподіл фінансових засобів між пріоритет­ними цілями тощо;

деталізації, що стосується реалізації стратегії, включення до неї підпрограм, поточних проектів тощо.

Перший рівень належить до компетенції центральних органів влади, другий – охоплює також територіальні органи влади, а вклю­чення в ці рамки представників нижчого рівня вирішують країни-члени самостійно.

Наведемо визначення термінів, які означають:

– Програмування – це проведення у декілька етапів організації, прийняття рішень і фінансування, що забезпечує у довгостроковому періоді спільну діяльність Комісії та країн-членів для досягнення цілей спільної соціально-економічної політики;

– План регіонального розвитку – це складений державою аналіз ситуації з урахуванням цілей європей­ської спільної соціально-економічної політики і пріоритетів для їх досягнення, а також стратегії та передбачені пріоритетні дії, їх кон­кретні завдання з орієнтовними фінансовими ресурсами, передбаче­ними для їх реалізації;

– Рамки для цілі 3 – це до­кумент, який описує умови вживання заходів для забезпечення зай­нятості та розвитку людських ресурсів на всій території країни-члена, із зазначенням взаємозв'язку цих заходів з пріоритетами, визначе­ними в національному плані дій у ділянці зайнятості;

– Рамки підтримки – документ, який містить стратегію та пріоритети дій Структурних фондів і краї­ни-члена, їх цілей, частки грошових коштів та інших джерел фінансу­вання, розробки стратегічних пріоритетів, що здійснюється в рамках операційної програми;

– Операційна програма – це документ, метою якого є реалізація Рамок підтримки, що включає сукупність спільних стратегічних пріоритетів, охоплюючи довгострокову діяль­ність за підтримки Структурних фондів, інших фінансових інстру­ментів та позик Європейського інвестиційного банку.

При подачі Плану регіонального розвитку Європейській комісії країни-члени вказують також органи та організації на національному, регіональному або місцевому рівні, що відповідають за його виконан­ня. Відносно подання ініціатив щодо розвитку на місцевому рівні переважно обговорюється субсидія, яка передається органу, призна­ченому країною-членом та/або Комісією, що представляє державну владу в цьому регіоні й співпрацює з представниками соціально-еко­номічного середовища.

Упровадження принципу програмування в європейській регіональ­ній політиці мало великий вплив на зміну взаємовідносин між учас­никами, залученими до регіонального розвитку, завдяки заміні ієрархічної процедури переговорів між різними рівнями державної влади та участі в цих процедурах представників приватного сек­тора.

Принцип партнерства дуже тісно пов'язаний з принципом субсидіарності й належить до двох типів взаємин:

1) між органами державної влади різних рівнів (органами ЄС, національними, регіональними та місцевими), що називається інституційним партнерством;

2) між органами державної влади, спільними організаціями і під­приємствами, що визначається або як державно-приватне партнер­ство, або як діагональне.

Враховуючи різні ролі партнерів у їх взаємовідносинах, розрізня­ють партнерство у прийнятті рішень, які стосуються партнерів спів-фінансових програм/проектів, та партнерство консультаційне, що полягає лише у формулюванні думки партнера.

Партнерство означає наявність точки співпраці між зацікавлени­ми сторонами певної території, спрямованої на реалізацію спільно розробленої стратегії розвитку. Це дозволяє уникнути гальмування процесів, подолати інституційні бар'єри та ізоляцію. Широке тлумачення принципу випливає з трактування партнерства як похід­ного від двох інших принципів, а саме субсидіарності та комплімен­тарності (взаємодоповненості), згідно з якими структурні заходи ЄС повинні лише підтримувати та доповнювати ініціативи різних заці­кавлених сторін у країнах-членах.

До переваг партнерства Європейська комісія перш за все відносить:

– можливість взаємного обміну між усіма партнерами корисною
інформацією, особливо необхідною при адаптації методів та процедур,
згідно з вимогами до сучасного державного управління;

– стимулювання тіснішої співпраці та довіри, що становлять
основні елементи людського капіталу та полегшують досягнення кон­сенсусу;

– створення відчуття причетності у прийнятих заходах, а також спільної відповідальності за їхню реалізацію;

– забезпечення локальної мережі зв'язків, що базуються на від­носинах між усіма місцевими партнерами, які мають основне значен­ня для динаміки регіонального розвитку;

– можливість обміну знаннями та нововведеннями завдяки гори­зонтальному (а не ієрархічному, вертикальному) характеру відносин між партнерами.

Принцип відповідності передбачає відповідність регіональної політики іншим спільним політикам ЄС, а найважливіше, законодав­ству ЄС у сфері захисту конкуренції, прозорості державних замовлень, охорони навколишнього середовища та тендерної рівності.

Країни-члени зобов'язані надавати Європейській комісії свої про­позиції щодо способів подолання проблем у системі регіональної політики ЄС, які можуть бути затверджені у разі відповідності кри­теріям, прийнятим ЄС (тобто прийнятим Комісією критеріям для окремих держав, що стосуються делімітації регіонів, які мають пра­во скористатися допомогою в допустимих межах).

Порівняно новою є можливість підтримки не тільки виробничого інвестування, а й надання інвесторам безпосередньої допомоги у ви­гляді визначеного відсотка відшкодувань. Метою такого вирішення проблеми є збільшення впливу регіональної державної допомоги на підвищення зайнятості. Гарантією свободи конкуренції повинно також бути дотримання директив ЄС, що стосуються державних замовлень. Через незадовільні ре­зультати такого вирішення питання з 1994 р. цю форму контролю замінено іншою, яка полягає в обов'язку безпосередньо надавати Європейській комісії необхідну інформацію про кожне державне за­мовлення на суму понад 25 млн. екю.

Діяльність з охорони навколишнього середовища добре захищена внаслідок перегляду 1993 р. регіональної політики ЄС, завдяки чому закріплено обов'язок залучення до процедури підготовки та реаліза­ції європейських програм представників органів, відповідальних за це. Їхня присутність повинна бути гарантією дотримання норм ЄС у сфері охорони довкілля.

Стривоженість екологічними проблемами помітна також і в про­грамах, що були предметом спеціальних Ініціатив Співтовариства, в рамках яких здійснювались заходи з охорони довкілля, а саме:

- відновлення високоякісного природного середовища в колишніх промислових регіонах;

- пропагування раціонального використання енергії, зменшення кількості відходів, а також застосування чистих технологій;

- благоустрій зони узбережжя, утилізація міських відходів, про­мислових відходів та стічних вод, а також захист від стихійних лих у сильновіддалених регіонах;

- реставрація територій громадського користування (озеленення, парки тощо), а також індексація забруднених та закинутих територій у містах;

- охорона та покращення стану довкілля і якості життя сільських територій.

Принцип гуртування передбачає зв'язок регіональних політик із макроекономічною політикою, яка проводиться країнами-членами. В Єдиному європейському акті сформульо­вано дві вимоги до спільної економічної політики, зокрема:

1) країни-члени повинні координувати економічну політику з ме­тою зближення економічної кон'юнктури (у зв'язку із запроваджен­ням спільної грошової одиниці).

2) країни-члени повинні проводити та координувати свою еконо­мічну політику вирівнюванням рівнів соціально-економічного роз­витку окремих регіонів.

Ця вимога стосується держав із дуже низьким рівнем соціально-економічного розвитку (бідні країни), які найбільше користуються підтримкою ЄС. Вони повинні проводити ефективну економічну полі­тику, яка дозволила б досягти гармонійного розвитку "депресивних" регіонів.

Дата добавления: 2014-01-04