Система законодавства

План

Лекція 4. Принципи організації системи електронного документообігу

1. Поняття системи електронного документообігу та її функції.

2. Принципи побудови системи електронного документообігу.

3. Основні вимоги до систем електронного документообігу.

4. Класифікація систем електронного документообігу.

Література:

1. Закон України “Про електронні документи та електронний документообіг”: Офіц. текст прийнятий Верховною Радою України 6 жовтня 1998 р. зі зм. та доп. станом на 1 вересня 2003 р. –– К.: Видавничий дім “Ін Юре” 2003. –– 10 с.

2. Закон України “Про електронний цифровий підпис” від 22 травня 2003 р.: Офіц. текст прийнятий Верховною Радою України 22 травня 2003 р. –– Офіц. вид. –– К.: Вид. Дім “Ін Юре”, 2003. –– 14 с.

3. Закон України “Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки” // Відомості Верховної Ради. –– 1992. –– № 48. –– 102 с.

4. Закон України “Про інформацію” // Відомості Верховної Ради. –– 1992. –– № 48. –– С. 658.

5. Діловодство та архівна справа. Терміни та визначення: ДСТУ 2732:2004 / розроб.: О. Загорецька, Л. Драгомірова, Л. Кузнєцова та ін. – на зміну ДСТУ 2732-94. –– К.: Держспоживстандарт України, 2005. –– 32 с. –– (Національний стандарт України).

6. Асеев Г. Г. Электронный документооборот: учебник / Г. Г. Асеев. –– К.: Кондор, 2007. –– 500 с.

7. Електронний документообіг у державному управлінні: навч. посіб. / Клименко І. В., Линьов К. О., Горбенко І. Д., Онопрієнко В. В.; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. ––Х.: ФОРТ, 2009. — 232 с.

8. Матвієнко О. В. Основи організації електронного документообігу: навч. посіб. для студ. ВНЗ / О. В. Матвієнко, М. Н. Цивін. –– К.: Центр учбової л-ри, 2008. –– 112 с.

9. Тарнавський Ю. А. Системи електронного документообігу: Опорний конспект лекцій / Ю. А. Тарнавський –– К.: ІПК ДСЗУ, 2007. –– 37 с.

10. Філіпова Л. Системи управління електронним документообігом: загальні поняття термінології, організації, технології (зарубіжний досвід) / Л. Філіпова // Вісник книжкової палати. –– 2001. –– № 4. –– С. 15–18.

1. Потреба в ефективному управлінні електронними документами і привела до створення у 80-их роках минулого століття систем електронного документообігу (СЕД).

Система електронного документообігу (Electronic Document Management Systems – EDMS) – організаційно-технічна система, що забезпечує процес створення, управління доступом і розповсюдження електронних документів в комп'ютерних мережах, а також контроль над потоками документів в організації.

Часто СЕД називають також системами автоматизації документообігуабо EDM-системами.

Функції систем електронного документообігу:

· централізоване управління документами;

· підтримка життєвого циклу документів;

· колективна робота над документами;

· забезпечення конфіденційності;

· маршрутизація документів;

· інтеграція з іншими системами;

· управління доступом.

2. Основні принципи побудови систем електронного документообігу:

· організаційний;

· інформаційний;

· алгоритмічний;

· технічний;

· технологічний;

· нормативно-правовий.

3. Основні вимоги до систем електронного документообігу:

· масштабованість;

· розподіленість;

· модульність;

· відкритість.

4. Схема класифікації систем електронного документообігу:

· орієнтовані на бізнес процеси;

· корпоративні;

· системи управління зображеннями;

· системи управління потоками робіт;

· системи управління виведенням.

Система законодавства — це система всіх упорядко­ваних певним чином нормативно-правових актів даної держави.

Система законодавства об'єднує усі джерела права (закони, кодекси, укази, статути, положення, постанови, інструкції та ін.)

Законодавство може істотно впливати на розвиток формуван­ня права. Відбувається це тоді, коли суспільні відносини набули очевидної юридичної значущості (визначається їх повторюваніс­тю). Наприклад, вибухи новорічних петард, ракет, які залітають у житлові будинки і викликають пожежі, вимагають прийняття правових норм щодо врегулювання подібних випадків. В інших випадках законодавство може викликати до життя право, окремі його підрозділи (прийняття законів про підприємництво, про вла­сність в Україні сприяли формуванню галузей підприємницького права, істотно вплинули на розвиток цивільного права).

Система права і система законодавства мають відмінні риси, серед яких:

1) право є завжди вираженням справедливості. Закони та інші нормативно-правові акти можуть виражати як справедливість, так і несправедливість.

2) система права має об'єктивний характер, система законо­давства залежить від суб'єктивного фактора— діяльності зако­нодавця, інших суб'єктів правотворчих повноважень;

3) право як явище завжди є системою норм, а законодавст­во — системою нормативно-правових актів;

4) первинним елементом системи права є правова норма, а пе­рвинним елементом системи законодавства — нормативний акт. Юридичні норми — це той будівельний матеріал, з якого скла­даються конкретні галузі права. У законодавстві ці норми втілю­ються в окремих статтях нормативно-правових актів або припи­сах всередині статей. Структура права і структура законодавства співвідносяться як зміст і форма.

Елементи системи законодавства:

1) Конституція України, Конституція АРК. Головне місце в ієрархічній системі законодавства посідає Конституція України і закони, що встановлюють відправні засади правового регулю­вання (конституційні закони). Вона має найвищу юридичну силу і становить першооснову всього законодавства;

2) кодекси — кодифіковані закони всередині законодавства, надають формальної визначеності нормам певної галузі і є актив­ним центром регулювання суспільних відносин;

3) нормативні укази і розпорядження Президента України, які видаються відповідно до Конституції України;

4) підзаконні нормативно-правові акти органів виконавчої влади — постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, накази та інструкції міністерств, державних комітетів України;

5) акти органів виконавчої влади на місцях;

6) акти місцевих органів самоврядування щодо здійснення функцій, які їм делеговані державними органами.

Цей перелік не є вичерпним.

Відповідно до ст. 9 Конституції України «чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Кон­ституції України». Таким чином, норми Конституції України ма­ють більшу юридичну силу, ніж норми міжнародних договорів, обов'язкових для України.

Разом з тим норми чинних міжнародних договорів України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і мають більшу юридичну силу щодо всіх інших актів українського законодавства.

3. Систематизація нормативно-правових актів.

Між системою права і системою законодавства існує зв'язок як між змістом і формою. Система права вимагає, щоб джерела права були систематизовані за галузевою ознакою, норми однієї галузі права чи інституту об'єднувалися в єдиний кодифікований акт або збірник законодавства. Таким чином, система права є ос­новою для систематизації законодавства.

Систематизація законодавства — це діяльність щодо зве­дення нормативно-правових актів (або їх елементів) у цілісний комплекс (упорядкування, погодження, усунення протиріч, при­ведення їх у певну внутрішню узгоджену систему).

Систематизація законодавства здійснюється двома основними способами — шляхом інкорпорації і кодифікації.

Інкорпорація — це спосіб систематизації законодавства, який полягає в об'єднанні за певним критерієм групи нормативно-правових актів в одному збірнику — у хронологічному, алфавіт­ному, предметному або будь-якому іншому порядку.

Зміст нормативно-правовш актів не змінюється, відбуваєть­ся лише зовнішня обробка, а саме: до тексту вносяться наступні офіційні зміни, виключаються положення, що втратили силу, ін­акше кажучи, інкорпоруються. Види інкорпорації:

1) офіційна — полягає у підготовці, затвердженні і виданні відповідних зібрань самим законодавчим органом (Верховною Радою). Може здійснюватися за офіційним дорученням Верхов­ної Ради відповідними структурами — Інститутом Верховної Ра­ди. Підготовлені зібрання стають офіційними джерелами законо­давства України, від імені Верховної Ради публікуються в офіційних виданнях: «Відомості Верховної Ради України», «Офі­
ційний вісник України», «Голос України», «Урядовий кур'єр», «Вісник Президента України».

2) офіціозна — полягає у тому, що обробка законодавства, підготовка та видання зібрань інкорпорованого законодавства здійснюється не законодавчим органом, а спеціально уповнова­женими на те державними органами, як правило, — це Міністер­ство юстиції. — Тексти нормативно-правових актів публікуються в окремих збірниках чи кожен нормативно-правовий акт окремо.

3) неофіційна — здійснюється відомствами, організаціями, що не мають спеціального повноваження (наприклад, видавницт­во, навчальний заклад, приватні особи). На них не можна посила­тися при вчиненні дій, що мають юридичне значення.

Кодифікація законодавства — це спосіб систематизації, який полягає у змістовній переробці і погодженні певної групи юридичних норм (пов'язаної спільним предметом регулювання) та об'єднанні їх у єдиному нормативно-правовому акті. Завжди має офіційний (правотворчий) характер.

Мета кодифікації полягає у кардинальній переробці та удосконаленні змісту законодавчого регулювання. При кодифікацій­них роботах, згідно з потребами суспільного розвитку, у зміст правового регулювання вносять суттєві зміни аж до відміни іс­нуючих і створення принципово нових правил поведінки. У ре­зультаті кодифікації створюється єдиний законодавчий акт — кодекс, який регламентує конкретну сферу суспільних відносин і завжди має офіційний характер.

ІНДИВІДУАЛЬНА САМОСТІЙНА РОБОТА

1. Питання з теми для самостійного вивчення та осмислення:

2. Галузі права України.

3. Структура правової норми.

Підготувати реферат на тему:

Види систематизації нормативно-правових актів.

Дата добавления: 2014-01-04