Водний транспорт

Багато міст розміщуються на берегах річок, озер, морів, океанів та водосховищ. Простори водних поверхонь, особливості окреслень і рельєфу берегів створюють великий вплив на планування прибережних міст. Остаточне значення для структури міського плану має розміщення влаштувань водного транспорту – морських і річкових портів, які зазвичай працюють взаємно з іншими видами зовнішнього і міського транспорту.

Морські і річкові порти виконують дві основні транспортні функції:

- обслуговування населення і промисловості міста і прилеглих територій;

- забезпечення транспортних перевезень з пересадкою пасажирів і перевантаження вантажів з водного на сухопутні види транспорту та у зворотному напрямку.

Морські порти розміщують безпосередньо на березі заливу або моря з відповідним природнім або штучним захистом від морського хвилювання, в глибоких бухтах або в гирлі великих річок.

Морський порт складається із водного транспорту – акваторії та прилеглої до неї сухопутної берегової території.

До складу морського порту входять наступні елементи:

- рейд – зовнішня частина акваторії, призначена для підходу суден до причальної лінії;

- причальний фронт – набережні, обладнані влаштуванням для швартування суден (вантажних і пасажирських);

- берегова територія порту з обладнанням для вантажно – розвантажувальних робіт і для ремонту суден (доки та майстерні).

Морський порт.

1 – мол; 2 – хвильолом; 3 – рейд; 4 – гавань; 5 – пірс; 6 – морський вокзал; 7 – залізничний вокзал; 8 – вантажна станція; 9 – пасажирська станція; 10 – сортувальна перед портова станція; 11 – сортувальна станція; 12 – судноремонтна база.

Рейд влаштовується в природній або штучній бухті, огородженій спорудами двох видів:

- молами – огорожами зв’язаними з берегом;

- хвильоломами – огорожами незв’язаними з берегами і влаштованими на деякій віддалі від нього.

В залежності від місцевих умов причальний фронт споруджується відкритим, у вигляді басейнів, пірсів або комбінованим. Для збільшення довжини причального фронту влаштовується пірси у вигляді набережних, розміщених перпендикулярно або під кутом до берега. Ширина пірсів приймається не менше 100 м, довжина причалу одного судна 150 м.

Берегова територія порту повинна бути не затоплюваною, із спокійним рельєфом та із зручними підходами для під’їзної автомобільної дороги, залізничної лінії, з передпортовою сортувальною станцією та рейковими підходами до складів та причалів.

Річкові порти за розміщенням на водному шляху бувають:

- руслові;

- позаруслові у природних заливах;

- позаруслові в штучно виритих басейнах – ковшах на каналах, озерах і водосховищах.

Річкові порти на берегах великих водосховищ влаштовуються за типом морських портів у природних бухтах, захищених від хвиль або зі штучними огородженнями молами і хвильоломами.

До складу річкових портів входять елементи, аналогічні морським портам:

- акваторія – водна площина, яка включає рейди для маневрування і відстою судна;

- причальний фронт для пасажирських і вантажних операцій;

- берегова територія зі складами, вантажними і пасажирськими влаштуваннями, залізничними шляхами та станціями і судноремонтною базою.

Пасажирські вокзали річкового пароплавства можуть бути:

- стаціонарні;

- плавучі з врахуванням рівня води у весняний і літній періоди.

Найбільш дорогими є стаціонарні річкові вокзали, котрі являють собою капітальні будови, споруджені на другій терасі, яка не затоплюється високими водами.

Причальний фронт розміщується на набережній, спуск до якої від вокзалу проводиться по східцях або пандуси. При значних рівнях коливань води у річці причальний фронт стаціонарних вокзалів влаштовується на понтонах, вільно розміщених і прикріплених до берега тросами та якорями.

Річковий порт використовується для:

- далекого перевезення;

- місцевого перевезення;

- приміського перевезення;

- міського перевезення.

Зупиночні пункти міського і приміського сполучення обладнуються критими павільйонами і розміщуються біля зупинок громадського транспорту.

Довжина причального фронту розраховується відповідно з річними пасажиро – вантажооборотами з врахуванням нерівномірності роботи порту і розмірів суден.

Орієнтовно на великих річках довжину причали для одного судна можливо приймати:

- пасажирські причали – 100 м;

- пасажирські місцевого значення – 80 м;

- пасажирські приміського сполучення – 40 м;

- на вантажних причалах – 100 м.

Пасажирський район з морським або річковим вокзалом повинен розміщуватись близько до центральної частини міста та мати зручні транспортні зв’язки із залізничним вокзалом і автовокзалом.

При сприятливих умовах і великих розмірах змішаних перевезень доцільно проектувати суміщені залізничні, водні і автовокзали.

Привокзальний майдан повинен мати достатню територію для розміщення автостоянок і зупиночних пунктів – павільйонів громадського транспорту із зручними в’їздами і виїздами на міські магістралі.

Причали для пилящих, нафтових вантажів, палива, великі лісові бази, судноремонтні і ремонтно – експлуатаційні бази повинні розміщуватись за межами міста з встановленими для них санітарно – захисними і проти пожежними розривами.

2. Повітряний транспорт.

Для експлуатації повітряного транспорту необхідні наземні влаштування і обладнання, які служать для:

- зльоту і посадки літаків і вертольотів;

- технічного обслуговування льотного складу;

- виконання пасажирських операцій.

Основними влаштуваннями для обслуговування повітряних трас є:

- аеродроми;

- гідроаеродроми;

- аеропорти;

- гідроаеропорти;

- аеровокзали.

Аеродромом називається спеціально пристосована територія, обладнана для безпечних злетів, посадок і керування літаків.

Аеропортом називається постійний аеродром з усіма спорудами, влаштуваннями і спеціальним обладнанням, необхідним для нормальної регулярної експлуатації повітряних трас, технічного обслуговування літаків, виконання пасажирських, багажних, вантажних операцій і обслуговування пасажирів.

Аналогічні влаштування, в яких сухопутні території зльоту і посадки замінюються водними поверхнями – акваторіями, призначеними для експлуатації гідролітаків, називаються гідроаеродромами і гідроаеропортами.

Аеровокзали – це комплекси споруд, які призначені для обслуговування пасажирів повітряного транспорту, їх відпочинку в готелях і доставлення пасажирів і багажу до аеропорту і в зворотному напрямку.

Аеровокзали розміщуються в аеропортах, а також близько центральних районів великих міст на напрямках зручних швидкісних сполучень з аеропортами.

Класифікація аеропортів встановлена залежно від розрахункового числа вилетів літаків:

- при вилиті більше 100 літаків за добу – позакласний;

- при вилиті 50 – 100 літаків за добу – 1 класу;

- при вилиті 21 – 50 літаків за добу – 2 класу;

- при вилиті 11- 20 літаків за добу – 3 класу;

- до 10 вилетів за добу – 4 класу.

Відстань від меж сельбищної території до меж аеродромів приймаються в залежності від класу аеродрому:

Відстань від меж сельбищної території до меж аеродромів приймаються в залежності від класу аеродрому:

- позакласні і 1-го класу – 30 км.;

- 2-го класу – 20км;

- 3-го класу – 5-10 км.

До склади аеропорту входять:

- злітне поле;

- смуга підходів;

- службова зона.

На злітному полі розміщується:

- злітно-посадкові смуги;

- керму вальні доріжки;

- місця стоянки літаків із штучним покриттям.

В залежності від класу аеропорту і типів літаків довжина злітно – посадкових смуг змінюється від 1000 до 5000 м., ширина від 45 до 80 м. Злітно – посадкові смуги влаштовуються з орієнтацією їх за напрямками вітрів найбільшого повтору.

Смуга підходів шириною 250-400 м. повинна бути вільною від забудови; вона є переходом від злітного поля до зони повітряних підходів, де дозволяється забудова і перепони, обмежені у висоті. Необхідна віддаль від межі злітного поля до будівель або природної висотної перепони визначається за формулою:

L=(H+h)n, м

де: H - різниця позначок верху будови і межі злітного поля, м.;

h – необхідний запас висоти від верху будови до траєкторії руху літака, встановлюється залежно від типу літака, м.;

n – множник, якій залежить від тангенсу кута зльоту (20-45).

Ширина цієї зони складає 3-4 км.

У службовій зоні аеропорту розміщується:

- стаціонарні будівлі з привокзальним майданом;

- майданчики для стоянки літаків і посадки пасажирів;

- приміщення для пошти, багажу, вантажів;

- гараж;

- пожежне депо;

- ангари – майстерні;

- склади;

- бензосховище;

- маслосховище.

Аеропорт розміщується на території зі спокійним рельєфом з ухилом у більшості випадків від центру майданчика до країв від 5 ⁰/₀₀ до 20 ⁰/₀₀. Не дозволяється односторонній схил на всій території більше 10 ⁰/₀₀.

Аеропорт розміщується за межами міста і повинен бути зв’язаний з містом швидкісною автомобільною дорогою і лініями громадського транспорту. Міські аеровокзали можуть бути з’єднані між собою вертолітним сполученням.

Посадкові майданчики для вертольотів повинні забезпечувати можливість зльоту і посадки вертольотів та розміщення службових приміщень.

Вертолітна станція займає приблизно 1-1,5 га.

Невеликі середні вертольоти можуть робити посадку на покрівлю будівель.

Дата добавления: 2014-01-04