Лекція № 4

Тема 1. Школа і педагогічна думка в 20-30-х роках ХХ ст. Педагогічна теорія та практика А.С. Макаренка (1 год).

План:

1. Початок відродження національної школи, системи виховання і педагогіки в Україні в період української революції (1917 – 1920 рр.)

· Освітня політика центральної Ради, Гетьманату, Директорії;

· Особливості розбудови загальної, професійної і вищої школи у 20 – ті роки XX ст..

2. Школа і педагогіка України в 20-ті – 30-ті роки. А. С. Макаренко.

Література

1. Гринько Г. Нариси радянської просвітницької політики. –Харків. – 1923.

2. Декларація Норкомосу УРСР “Про соціальне виховання дітей”. – 1920.

3. Кодекс законів про народну освіту в УРСР. — 1922.

4. Козлов И.Ф. Педагогический опыт А.С.Макаренко. Книга для учителя. — М.: Просвещение. — 1987.

5. Макаренко А.С. Педагогічна поема//Твори в 7-ми т.-Т.1. – К., 1953.

6. Сірополко С. Народна освіта на Совєтській Україні. – Варшава. – 1934.

7. Хілліг Г. Подряпини на образі видатного педагога // Рад.шк. – 1991. – №3.

8. Ярмаченко М.Д. Сучасність педагогічної спадщини А.С.Макаренка. – К.: “Знання”. – 1988.

1. Початок відродження національної школи, системи виховання і педагогіки на Україні в період української революції (1917 – 1920 рр.)

Один з найскладніших періодів в Історії України і в історії українського шкільництва – 1917- 1920 рр. – увібрав у себе стільки подій і явищ, що їх вистачило б на кілька епох: зміни державних організацій (УНР, Українська держава (Гетьманат), Директорія), зміни в організації народного шкільництва і загальноосвітніх установ, воєнні події та неодноразова окупація ворожими військами та паралельне існування кількох урядів.

Відновлення діяльності товариства «Просвіт» за доби Центральної Ради (8.03.1917– 30.04.1918) відбувалось на основі становлення незалежності української держави. Основними принципами на яких формувалась система освіти стали:

- для початкової школи – світський характер, загальність, безплатність і обов’язковість;

- для семирічної школи – загальнодоступність;

- для системи освіти національних меншин – рівноправність (проголошено в 3 Універсалі);

- для приватних навчальних закладів – право на організацію навчання та рівноправне існування з державними школами.

У червні 1917 р. універсал Центральної Ради проголосив автономію України і створив Генеральний Секретаріат Освіти для управління системою освіти, його очолив Іван Стешенко.

· Центральна Рада відновила діяльність Всеукраїнської учительської спілки.

· У сфері підготовки і перепідготовки педагогічних кадрів - організація короткотермінових курсів та наступне відкриття спеціальних навчальних закладів (вищі педагогічні курси у м. Києві стали додатковою освітою для вчителів).

· У сфері розбудови середньої освіти – розгортання широкої мережі українських шкіл (початкових, середніх та гімназій).

· У сфері науково – педагогічній – організація Українського Національного Університету (жовтень 1917 р.), розробка та видання науково-педагогічної літератури, створення української наукової термінології.

· У сфері матеріального забезпечення освіти – залучення приватного капіталу, коштів релігійних конфесій та громадських організацій для фінансування навчальних закладів.

Доба Гетьманщини (30.04.1918 – 15.12.1918)

Після підписання у березні 1918 р. між Німеччиною і РРФСР так званого Брестського миру Україна відійшла до першої як її зона окупації. З дозволу німецької військової адміністрації державна влада переходить до нового уряду.

В уряді гетьмана П. Скоропадського питаннями освіти займалося Міністерство освіти на чолі з М. Василенко. Першочерговими кроками в реформуванні освіти стали:

1. Організація системи освіти: централізація освіти, скасування відділів освіти для національних меншин; скасування шкільних рад у регіонах.

2. Початкову ланку освіти було «українізовано» за рахунок впровадження української мови з першого класу.

3. Структурування освіти: поширення мережі приватних навчальних закладів, організація гімназій з українською мовою навчання, відновлення діяльності Київського університету.

4. Науково – педагогічне забезпечення: організація Української Академії Наук на чолі з А.Кримським та В.Вернадським.

Доба Директорії (15.12.1918 – 5.02.1919)

Поновлення УНР зберегло Мін. Освіти як управлінська одиниця освіти. Діяльність міністра освіти Івана Огієнка характеризується:

- децентралізація освіти (згідно з цим актом справа освіти передавалась до рук місцевих органів у складі представників територіального самоврядування, учительських спілок та комісара народної освіти), надавались автономні права.

- розробка програми єдиної української школи (три основних етапи: молодша школа (4 роки), старша основна (4 роки), колегія (4 роки), носила загальноосвітній характер

- Приділялась увага і ВНЗ, започаткували 9 учительських інститутів, а також мережа двосеместрових курсів

- затвердження нового правопису української мови, прийняття у січні 1919 р. закону «Про державну українську мову».

- Співробітництво з Всеукраїнською вчительською спілкою у справі підготовки кадрів та матеріального забезпечення вчительства (підвищення заробітної плати).

Не слід забувати, що всі ці події відбувались за безперервних воєнних дій, що точились на терені України у ході першої світової та громадянської воєн. Ці дії привели у 1920 р. до поразки військ УНР, а з нею і до краху визвольних змагань українського народу у 1917 – 1920 р.

Дата добавления: 2014-01-04