Стан охорони праці в України та іншиз країнах

Основнi етапи розвитку охорони працi

Питання щодо забезпечення безпечних умов працi завжди супроводжували розвиток цивiлiзації людства. Умови працi розглядалися в працях Арiстотеля (3 87—322 рр. до н. е.), Гiппократа (459—377 рр. до н. е.). Ще за 379 рокiв до н. е. Гiппократ звернув увагу на шкiдливий вплив на органiзм рудокопiв пилу, який утворюється при видобуваннi руди. Лiкарi епохи Вiдродження (Агрiкола, Парацельс) докладно описали важкi умови працi, якими вирiзнялися гiрничоруднi та металургiйнi пiдприємства того часу.
У 1700р. вийшла книга Бернардiно Рамаццiнi «Роздуми про хвороби ремiсникiв», у якiй були детально розглянутi питання гiгiєни працi i патологiчних змiн, що виникають в осiб рiзних професiй. М. В. Ломоносов (1711—1765 рр.) написав основоположнi працi про безпеку в гiрництвi. Питання гiгiєни працi були висвiтленi Ф. Ф. Ерисманом (1842— 1915 рр.) у його книзi «Професiйна гiгiєна фiзичної та розумової працi» (1877 р.). Значний вклад у розвиток гiгієни працi внiс 1. М. Сеченов (1829—1905 рр.), якийу своєму «Нарисi робочих рухiв людини» (1907 р.) науково обгрунтував цiлу низку питань щодо ролi центральної нервової системи та органiв чугтя людини в процесi працi.
Багато эробили для наукового вивчення i вдосконалення гiгiєни та безпеки працi в умовах iнтенсивного розвитку промисловостi вiтчизнянi вченi В. Л. Кiрпiчов (1845— 1913 рр.), Д.П.Нікольський, О.О.Прес та ін.
Фундаментальні та прикладнi питання охорони та гiгiєни працi висвiтленi в роботах сучасних вчених: академiкiв Б. О. Патона, 1. М., Трахтенберга, професорiв К. Н. Ткачука, Г. Г. Гогiташвiлi, І.І.Даценко та ін.
НТР вносить принциповi нововведення у всi сфери сучасного матерiального виробництва, при цьому докорiнним чином змiнюються знаряддя та предмети праці, методи обробки iнформації, що в свою чергу змiнює умови працi. В Україні питанням подальшого вдосконалення охорони працi в сучасних умовах, проведенням фундаментальних та прикладних наукових дослiджень з вищеназваних питань займаються: Науково-дослiдний iнститут (НДІ) охорони працi (м.Київ), Український НДІ пожежної безпеки (м. Київ), iнститут медицини працi АМН України (м.Київ), Державний НДІ технiки безпеки хiмiчних виробництв (м. Северодонецьк), НДІ медико-біологічних проблем Донбасу та вугiльноiїпромисловостi (м. Донецьк), пректно-конструкторські установи, навчальні заклади та ін.
Як самостійна дисципліна «Охорона праці в галузі»сформувалась лише з 1966р. А з 1999 р. вивчається як нормативна дисципліна у всіх ВНЗ.

Технiчний прогрес постiйно супроводжують техногеннi аварii та нещаснi випадки. За статистичними даними МОП кiлькiсть нещасних випадкiв на виробництвi у свiтi неухильно эростає, i становить на теперiшнiй час приблизно 250 млн. щорiчно (685 тис. виробничих травм на день). Рiвень травматизму i профзахворюваностi значно вищий в країнах, що розвиваються, нiж у промислово розвинених державах. Так, у країнах Європейського Союзу щорiчно жертвами нещасних випадкiв i профзахворювань стають близько 10 млн. чол., з них майже 8 тис. гине. В Українi щоденно на виробництвi травмується в середньому 140—180 чоловiк, з них 20 стають iнвалiдами, а 4—5 гинуть.
Статистичнi данi свiдчать, що:
— кожнi 3 хвилини внаслiдок виробничої травми чи професiйного захворювання у свiтi помирає одна людина;
— в Українi внаслiдок травм кожнi 5 годин помирає одна людина;
— кожноi секунди у свiтi на виробництвi травмується 4 людини;
— в Українi кожнi 8 хвилин травмується одна людина;
— кожного мiсяця у свiтi на виробництвi травмується така кiлькiсть людей, яка дорiвнює населенню Парижа.
Мiжнародне бюро працi встановило, що в середньому в свiтi на 100 тис. працюючих щорiчно припадає приблизно 6 нещасних випадкiв зi смертельними наслiдками. В Українi цей показник майже вдвiчi вищий.
Високотравмонебезпечною в нашiй кранi є вугiльна промисловiсть. Так, на кожний мiльйон тонн видобутого вугiлля гине всередньому 3 шахтарi. У США цей показник у 100 разiв нижчий, ав Росiї— майже у 6 разiв. У 2000 р. (11 березня) на шахтi iм. М. Баракова (м. Суходольск, Луганськоi. обл.) сталася найбiльша за час iснування незалежної України аварiя, в результатi якої загинуло 80 шахтарiв.
На думку вiтчизняних та iноземних фахiвцiв, якi за програмою МОП проводили дослiдження в Українi, велика кiлькiсть нещасних випадкiв зi смертельними наслiдками пояснюються п’ятьма основними причинами:
1. незадовiльною пiдготовкою працiвникiв i роботодавцiв з питань охорони працi;
2. вiдсутнiстю належного контролю за станом безпеки на робочих мiсцях та виконанням встановлених норм;
3. недостатнiм забезпеченням працюючих засобами iндивiдуального захисту;
4. повiльним впровадженням засобiв та приладiв колективної безпеки на підприємствах;
5. спрацьованiстю (у деяких галузях до 80%) засобiв виробництва.
Тепер намiтилась позитивна тенденцiя до зниження виробничого травматизму, в тому числi (що дуже важливо) зi смертельними наслiдками. Частково це пов’язано з падiнням обсягiв виробництва, а вiдтак — эменшенням несприятливих виробничих чинникiв, що впливають на працюючих та скороченням чисельностi останнiх, а також збiльшення частки приватних пiдприємств, де часто-густо випадки травматизму на пiдприємствi приховуються. Однак зниження абсолютного показника виробничого травматизму не означас, шо проблем стало менше i немає пiдстав для серйозної стурбованостi ситуацiєю з охорони працi. Це пiдтверджує й той факт, що при зменшеннi коефiцiєнта частоти травматизму Кч— кiлькостi випадкiв травматизму на 1000 працюючих, коефiцiєнт тяжкостi травматизму Кт — кiлькiсть втрачених людино-днiв на один випадок травматизму, повiльно зростає.
Витрати, пов’язанi з нещасними випадками складають значну суму. Так кожен випадок виробничого травматизму в iндустрiальнiй державi (наприклад, свропейськiй) обходиться приблизно в 500—1000 швейцарських франкiв на день. У яку суму точно обходиться нещасний випадок в Українi — поки що невiдомо (немає статистичного облiку усiх витрат та методики їх визначення). Однак вiдомо, що за кiлька останнiх рокiв в Українi витрати на вiдшкодування шкоди потерпiлим на виробництвi та лiквiдацiю наслiдкiв нещасних випадкiв приблизно у 20 разiв перевищували витрати на заходи з охорони працi.
За кордоном пiдприємцi пiдрахували i давно прийшли до висновку, що бiльш економiчно вигiднiше вкладати кошти в охорону працi, анiж прирiкати себе на постiйну лiквiдацiю наслiдкiв нещасних випадкiв i аварiй на виробництвi.
Збереження життя i здоров’я людини не тiльки на виробництвi, але й за його межами набуває особливого значення з огляду на соцiально-економiчнi та демографiчнi аспекти сучасного розвитку нашої держави. Так, проаналiзувавши статистичнi данi стосовно нещасних випадкiв невиробничого характеру, що сталися в Українi протягом останнiх 5 рокiв можна зробити наступнi висновки: в Українi щорiчно одержують травми у невиробничiй сферi близько 2 млн. чол., з них майже 70 тис. чол. гине, що приблизно в 40 разiв перевищує кiлькiсть загиблих на виробництвi. За основними уражаючими чинниками нещаснi випадки невиробничого характеру розподiляються наступним чином (середня кiлькiсть загиблих за рiк): самогубства i самоушкодження 13,2 тис. чол.; транспорт — 9,2 тис. чол.; отруєння алкоголем 10,5 тис. чол.; iншi випадки отруєнь — 4,2 тис. чол.; насильницькi дiї — 6,3 тис. чол.; утоплення — 4,5 тис. чол; пожежi — 3,2 тис. чол.; випадковi падiння —2,3 тис. чол.; дiя електричного струму — 1,5 тис. чол. Найбiльше смертельних випадкiв на 1000 жителiв зареєстровано в Днiпропетровськiй, Донецькiй, Запорiзькiй, Херсонськiй, Кiровоградськiй, Чернiгiвськiй, Луганськiй областях.
Слiд зазначити,що в Українi є високим не лише рiвень виробничого та невиробничого травматизму, а й професiйної захворюваностi. Так за статистичними даними за кiлька останнiх рокiв у нашiй державi щорiчно реєструється близько 2,5 тис. чол., у яких виявленi професiйнi захворювання. За галузями промисловостi профзахворювання розподiляються наступним чином: Вугiльна промисловiсть 60—62%, металургiя 12—14%, машинобудування 8—9%, сiльське господарство 3—4%, iншi 10—15%. Саме цi галузi й зумовлюють регiональний розподiл профзахворюваностi в Укранi: Донецька обл. 42—44%, Днiпропетровська 17—18%, Луганська 9—10%, Львiвська 8—9%, Волинська З—4%. Серед професiйних захворювань переважають захворювання пилевої етiологiї (38—40%) та вiбрацiйно-шумова патологiя (29—З 1%).

4. Основні поняття та терміни в галузі охорони праці.

Перш нiж розглянути понятгя «охорона працi» звернемо увагу на його другий компонент, оскiльки вiн є первинним. Адже без працi не було б i поняття «охорона працi».
Пiд працею розумiють цiлеспрямовану дiяльнiсть людини, в результатi якої створюються матерiальнi блага, необхiднi для задоволення її власних потреб, а також духовнi цiнностi, що слугують суспiльству. З фiзiологiчної точки зору праця — це витрачання людиною фiзичної та розумової енергiї. Для людини праця є не лише необхiднiстю, а й потребою. А. П. Чехов казав: «Людина повинна трудитись, працювати в потi чола, хто б вона не була, i в цьому полягає змiст i мета її житгя». Вiдомий також вислiв А. Бебеля про те, що «без працi суспiльство не може iснувати».
Таким чином, праця є умовою iснування людини та суспiльства загалом. Однак за певних умов, коли в процесi працi мають мiсце шкiдливi та небезпечнi чинники, якi безпосередньо впливають на працюючу людину, можуть проявлятися негативнi наслiдки працi. Ось чому з поняттям «праця» супутньо слiдує й iнше «охорона працi».
Основну мету охорони працi можна виразити наступною формулою:
ОП = ЗТПЗ + СБНУП + ЗЗП + ППП + ПАС,
де ЗТПЗ — запобiгання травматизму та професiйних захворювань;
СБНУП — створення безпечних i нешкiдливих умов працi;
ЗЗП - збереження здоров’я та працездатностi;
ППП — пiдвищення продуктивностi працi;
ПАС — попередження аварiйних ситуацiй.
Для досягнення поставленої мети необхiдно вирiшити двi групи завдань:
- науковi (аналiз конкретних моделей системи «людина—технiка—виробниче середовище», виявлення небезпечних i шкiдливих виробничих чинникiв, їх взасмозв’язку, ступеня впливу на людину i т. д.);
- практичнi (розроблення заходiв та засобiв щодо створення безпечних та нешкiдливих умов працi пiд час здiйснення трудового процесу).
Термiни та визначення основних понять з охорони працi наведенi в ДЕСТ 2293-99 та деяких нормативно-правових актах з охорони працi. Розглянемо найважливiшi з них.
Охорона працi — це система правових, соцiально-економiчних, органiзацiйно-технiчних, санiтарно-гiгiєнiчних та лiкувально-профiлактичних заходiв i засобiв, спрямованих на збереження здоров’я та працездатностi людини в процесi працi.
Здоров´я — стан фiзичного та психiчного благополуччя людини, в тому числi вiдсутнiсть хвороб та фiзичних вад.
Працездатнiсть — стан людини, при якому сукупнiсть фiзичних, розумових i емоцiйних можливостей дозволяє працюючому виконувати конкретну кiлькiсть роботи заданої якостi за необхiдний iнтервал часу.
У житгi, а тим бiльше у процесi трудової дiяльностi мають мiсце певнi небезпеки, адже абсолютної безпеки не iснус. Небезпека — потенцiйне джерело шкоди. Кiлькiсно оцiнити рiвень наявної небезпеки можна за допомгою ризику. Ризик — iмовiрнiсть заподiяння шкоди з урахуванням iї тяжкостi. На виробництвi застосовують таке поняття, як професiйний ризик. Професiйний ризик — величина ймовiрностi порушення (ушкодження) здоров’я з урахуванням тяжкостi наслiдкiв у результатi впливу чинникiв виробничого середовища i трудового процесу.
Виробниче середовище - це сукупнiсть фiзичних, хiмiчних, бiологiчних, соцiальних та iнших чинникiв, що дiють на людину пiд час виконування нею трудових обов’язкiв.
Виконання трудових обов‘язкiв — трудова дiяльнiсть за встановленими нормами, правилами та iнструкцiями.
Трудовий процес характеризується важкiстю та напруженiстю працi.
Важкiсть працi — це характеристика трудового процесу, що вiдображає переважне навантаження на опорно-руховий апарат i функцiональні системи органiзму (серцевосудинну, дихальну та iн.), що забезпечують його дiяльнiсть.
Напруженiсть працi — це характеристика трудового процесу, що вiдображає навантаження переважно на центральну нервову систему, органи чуттiв, емоцiйну сферу працiвника.
Сукупнiсть чинникiв виробничого середовища i трудового процесу, якi впливають на здоров’я i працездатність людини пiд час виконування нею трудових обов’язкiв, складають умови працi. Останнi можуть бути безпечними або небезпечними.
Безпечнi умови працi— стан умов працi, за якого вплив на працiвника небезпечних i шкiдливих виробничих чинникiв не перевищує гранично допустимих значень.
Гранично допустиме значення виробничого чинника — граничне значення величини шкiдливого виробничого чинника, вплив якого на людину в разi його щоденної регламентованої тривалостi не призводить до зниження прарацездатностi та захворювання в перiод трудової дiяльностi та у наступний перiод життя, а також не справляє несприятливого впливу на здоров’я нащадкiв.
Пiд час трудової дiяльностi працiвник може зазнавати впливу несприятливих виробничих чинникiв, якi за можливими наслiдками такого впливу подiляються на шкiдливi та небезпечнi.
Шкiдливий виробничий чинник (фактор) — виробничий чинник, вплив якого за певних умов (iнтенсивнiсть, тривалiсть та iн.) може викликати професiйне захворювання, зниження працездатностi i призвести до порушення здоров’я нащадкiв.
Небезпечний виробничий чинник (фактор) - виробничий чинник, вплив якого на працiвника в певних умовах призводить до травм, отруєння, iншого раптового рiзкого погiршення здоров’я або до смертi.
Залежно вiд кiлькiсної харатеристики (рівня, концентрації тощо) i тривалостi впливу шкiдливий виробничий чинник може стати небезпечним. Небезпечнi та шкiдливi виробничi чинники (НШВЧ) за своїм походженням та природою подiляються на такi групи: фiзичнi, хiмiчнi, бiологiчнi, психофiзiологiчнi та соцiальнi.
До фiзичних НШВ належать: рухомi машини та механiзми; пересувнi частини виробничого устаткування; пiдвищена запиленiсть та загазованiсть повiтря робочоi зони; пiдвищена чи понижена температура поверхонь устаткування, матерiалiв чи повiтря робочої зони; пiдвищений рiвень шуму, вiбрацiй, iнфразвукових коливань, ультразвуку, iонiзуючих випромiнювань, статичної електрики, електромагнiтних випромiнювань, ультрафiолетової чи iнфрачервоної радiацii; пiдвищенi чи пониженi барометричний тиск, вологість, iонiзацiя та рухомiсть повiтря; небезпечне значення напруги в електричному колi; пiдвищена напруженiсть електричного чи магнiтного полiв; вiдсутнiсть чи нестача природного свiтла; недостатня освiтленiсть робочоiїзони; пiдвищена яскравiсть свiтла; пряме та вiдбите випроминювання, що створює заслiплювальну дiю; та iн.
До хiмiчних НШВЧ належать хiмiчнi речовини, якi за характером дії на органiзм людини подiляються на загальнотоксичнi, подразнювальнi, сенсибiлiзуючi, канцерогеннi, мутагенні та такi, що впливають на репродуктивну функцiю.
До бiологiчних НШВЧ належать патогеннi мiкроорганiзми (бактерiї, вiруси, грибки та iн.) та продукти iх життєдiяльностi, а також макроорганiзми (рослини та тварини).
До психофiзiологiчних НШВЧ належать фiзичнi (статичнi та динамiчнi) i нервовопсихiчнi перевантаження (розумове перенапружеяня, монотоннiсть працi, перенапруження органiв чуття, емоцiйнi перевантаження).
До соцiальних НШВЧ належать поганi стосунки мiж членами колективу, незадоволенiсть роботою, погана органiзацiя працi, фiзична та (або) словесна образа та й ризик, насильство та його ризик.
Один i той же НШВЧ за природою своєї дii може належати одночасно до рiзних груп.
Дiя окремих небезпечних чинникiв виробничого середовища чи трудового процесу може призвести до виробничої травми - порушення анатомiчної цiлiсностi органiзму людини або його фуянцiй внаслiдок дiї виробничих чинникiв.
Виробничi травми класифiкують:
— за видом агента, що призвiв до травмуваняя — механiчнi, термiчнi, хiмiчнi, променевi, електричнi, комбнованi та iн.;
- за виробничими матерiальними причинами (носiями) травми - рухомi частини обладнання, готова продукцiя, вiдходи виробництва та iн.;
— за локалiзацiсю травм — травми очей, голови, рук, нiг, тулуба;
- за ступенем тяжкостi пошкоджень — легкi, тяжкi, смертельнi;
- за технологiчними операцiями — фрезеруваяння, сверлiння, вантажно-розвантажувальнi роботи, перевезення ваятажiв та iн.
Часто травма є наслiдком нещасного випадку. Нещасний випадок на виробництвi - раптове погiршення стану здоров’я чи настання смертi працiвника пiд час виконування ним трудових обов’язкiв внаслiдок короткочасного (тривалiстю не довше однiєї робочої змiни) впливу небезпечного або шкiдливого чинника.
Наслiдком дiї шкiдливого виробничого чинника може бути i професiйне захворювання - пагалогiчний стан людини, обумовлений надмiрним напруженвям органiзму або дiєю шкiдливого виробничого чинника пiд час трудової дiяльностi.
Важливе значення у своєчасному виявленнi та профiлактицi професiйних i виробничозумовлених захворювань вiдiграє попереднiй та перiодичний медичнi огляди.
Попереднiй медичний огляд — медичний огляд, який проводиться пiд час влаштовування на роботу для визначення початкового стану здоров’я претендента та його вiдповiдностi конкретно обранiй професiї.
Перiодичний медичний огляд — медичний огляд працiвникiв, який проводять з установленою перiодичнiстю з метою виявлення ознак виробничозумовлених захворювань, а також патологiчних станів, що розвинулися протягом трудової дiяльностi та перешкоджають продовженню роботи за певним фахом.
Слiд зазначити, що iснують професiї та виробничi ситуацiї (аварiї, роботи в екстремальних умовах та iн.), коли необхiдно швидко i правильно знаходити иеобхiднi рiшення та проводити вiдповiднi дії. Саме для таких професiй передбачено проведення професiйвого вiдбору.
Професiйний вiдбiр — сукупнiсть заходiв, метою яких є вiдбiр осiб для виконаня певного виду трудової дiяльностi за їхнiми професiйними знаннями, анатомо-фiзiологiчними i психологiчними особливостями, станом здоро’я та вiком.
Трудова дiяльнiсть людини вiдбувається у певному просторi та часi. Замкнений простiр у будiвлях i спорудах, призначений для трудової дiяльностi людей називасться виробничим примiщенням. В такому примiшевнi видiляють робочу зону — простiр, у якому роэташовано робочi мiсця постiйного або тимчасового перебування працiвникiв.
Постiйне робоче мiсце — робоче мiсце, на якому працiвник перебувас половину або бiльшу частину свого робочого часу (понад двi години безперервно).
Тимчасове робоче мiсце — робоче мiсце, на якому працiвник перебувас менше половини або меншу частину (менше двох годин неперервно) тривалостi щоденної роботи (змiни).
Для запобiгання або зменшення ввливу на працiвника небезпечних i (або) шкiдливих виробничих чинникiв призначенi засоби захисту. Останнi пiдроздiляються на засоби колективного та iндивiдуального захисту.
Засiб колективного захисту (працiвникiв) це засiб захисту, конструктивно i (або)функцiонально пов’язаний з виробничим обладнаням, виробничим процесом, виробничим примiщенням (будiвлею) або виробничим майданчиком.
Засiб iндивiдуального захисту (працiвника) - це засiб захисту, що надягасться на тiло працiвника або його частину або використовусться працiвником пiд час працi.
Важливим елементом у збереженнi життя, здоров’я i працездатностi людини в процесi трудової дiяльностi є нормативно-правовi акти з охорони працi — правила, норми, регламенти, положення, стандарти, iнструкцiї та iншi документи обов’язковi для виконання. Обов’язковiсть виконання нормативно-правових актiв з охорони працi.встановлюється як для роботодавцiв, так i для працiвникiв.
Роботодавець — власник пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноважений ним орган, незалежно вiд форми власностi, виду дiяльностi, господарювання, i фiзична особа, яка використовує найману врацю.
Працiвник — особа, яка працює на пiдприємствi, в органiзацii, установi та виконує обов’язки або функції згiдно з трудовим договором (контрактом).

5. Мета i завдання курсу «Охорона працi в галузi”, обсяг, змiст i порядок його вивчення.

Основи охоронн працi — це комплексна дисциплiна, яка вивчається з метою форрмування у майбутнiх фахiвцiв з вищою освiтою необхiдного в їхнiй подальшiй професiйнiй дiяльностi рiвня знань та умiнь з правових i органiзацiйних питань охорони праці, з питань гiгєни працi, виробничої санiтарiї, виробничої безпеки та пожежної безпеки, визначеного вiдповiдними державними стандартами освiти, а також активної позиції щодо практичної реалiзацiї принципу прiоритетностi охорони життя та здоров ‘я працiвникiв по вiношенню до результатiв виробничої дiяльностi. Дана дисциплiна с комплексною й базусться як на загальноосвiтнiх (фiзика, хiмiя, математика тощо) так i на загальнотехнiчних та спецiальних дисциплiнах (опiр матерiалiв, електротехнiка, технологiя та устаткування виробничих процесiв тощо). Особливо тiсно дисциплiна «Основи охорони працi» пов’язана з безпекою життєдiяльностi, науковою органiзацiєю працi, ергономiкою, інженерною психологiєю та технiчною естетикою. Всi вищевказанi дисциплiни належать до комплексу наук, що вивчають людину в процесi працi. В них єдина мета — сприяти збереженню здоров’я та працездатностi людини, пiдвищенню її продуктивностi працi, усуненню або эменшенню впливу на неї шкiдливих i небезпечних виробничих чинникiв. У той же час, всi вони підходять до вирiшення поставленої мети з рiзних сторiн i на різних рiвнях.
Безпека життєдiяльностi — це дисциплiна, яка вивчає загальнi закономiрностi виникнення небезпек, їх властивостi та особливостi впливу на людину, наслiдки такого впливу, а також способи та засоби захисту життя та здоров’я людини й середовища її проживання вiд реальних та потенцiйних небезпек.
Наукова органiзацiя працi займається вивченням, розробкою та впровадженням у практику рацiональної побудови трудового процесу, при якiй забезпечується висока продуктивнiсть працi, створюються умови для эбереження здоров’я працiвникiв, збільшується перiод їх трудової дiяльностi.
Ергономiка дослiджує, розробляє та дає рекомендацii щодо конструювання, виготовлення та експлуатацiї технічних засобiв, якi забезпечують людинi в процесi працi необхiдні зручностi, зберiгають її сили, працездатнiсть та здоров’я.
Iнженерна психологія вивчає взасмодiю людини з новою технiкою i встановлює функцiональнi можливостi людини в трудових процесах з метою створення таких умов працi, при яких зберiгаються високi психофiзiологiчнi можливостi людини.
Технiчна естетика встановлює залежнiсть умов та результатiв працi вiд архiтектурного, конструктивного та художнього вирiшення знарядь працi, робочих мiсць, дiльниць, цехiв, санiтарно-побутових та iнших допомiжних примiщень — всього, що оточує людину на виробництвi.
Методологiчною основою дисциплiни «охорони працi в галузі» є науковий аналiз умов працi, технологiчних процесiв, виробничого обладнання, робочих мiсць, трудових операцiй, органiзацi виробництва з метою виявлення шкiдливих i небезпечних виробничих чинникiв, виникнення можливих аварiйних ситуацiй. На пiдставi такого аналiзу розробляються заходи та засоби щодо усунення небезпечних i шкiдливих виробничих чинникiв, створення здорових i безпечних умов працi.
Основна мета дисциплiни — надати майбутнiм фахiвцям знання з охорони працi в галузі, реалiзацiя яких на практицi сприятиме покращенню умов працi, пiдвищенню її продуктивностi, запобiганню професiйних захворювань, виробничого травматизму, аварiй.
Вивчаючи дисциплiну «Охорона працi в галузі» ви повинні чiтко усвiдомити, що диплом випускника вищого навчального закладу дає вам право займати вiдповiднi керiвнi посади на виробництвi, а це означас, що у вашому підпорядкуванні будуть працівники певного виробничого пiдроздiлу. Тому саме на вас покладаеться велика вiдповiдальнiсть, оскiльки ви повинні забезпечити безаварiйну роботу свого пiдроздiлу i недопущення нещасних випадкiв та професiйних захворювань працiвникiв. І лише належна пiдготовка з питань охорони працi допоможе вамсправитись iз цим важливим завданням.

Дата добавления: 2014-01-04