Система права та її елементи

Система права – це система всіх чинних юридичних норм певної держави.

Структурні елементи системи права: норми права, інститути права, галузі права

Галузь права — це система юридичних норм, які регулю­ють певну сферу суспільних відносин специфічним методом правового регулювання.

Критерії поділу норм за галузями

- предмет право вого регулювання (сукупність суспільних відносин, які врегульовані правом);

- метод право вого регулювання (специфічний спосіб влад­ного впливу держави на суспільні відносини, здійснюва­ний за допомогою правових норм та інших юридичних засобів).

Основні галузі сучасного права: конституційне (державне), адміністративне, фінансове, земельне, цивільне, сімейне, трудове, кооперативне, сільськогосподарське, соціально-забезпечувальне, цивільне-процесуальне, кримінальне, кримінально-процесуаль­не, виправно-трудове.

Інститут права — це система юридичних норм, які регулю­ють певну групу однорідних суспільних відносин. Серед інсти­тутів розрізняють галузеві та міжгалузеві (наприклад, інсти­тут відповідальності за екологічні правопорушення).

3. Юридичні відносини: поняття, види та елементи (суб’єкти, об’єкти та зміст правовідносин).

Юридичне (правове) відношення — це передбачене юридичною нормою ідеологічне суспільне відношення, яке виражається у взаємних юридичних правах і обов'язках суб'єктів права.

Види правовідносин

1)за галузевою ознакою — конституційні, цивільні, трудові, сімейні, кримінальні та ін.;

2) залежно від визначеності кількості суб'єктів — загальні (кількість уповноважених або зобов'язаних суб'єктів не визначе­на), конкретні (кількість зазначених суб'єктів точно визначена);

3) за кількісним складом суб'єктів — прості (правовідноси ни лише між двома суб'єктами), складні (правовідносини між трьома і більше суб'єктами);

4) залежно від елемента юридичної норми (диспозиції або санкції), на основі якого виникають правовідносини, — регуля­тивні, охоронні;

5) за характером поведінки зобов'язаного суб'єкта — ак­тивні (зобов'язаний суб'єкт мусить вчинити певні дії), пасивні (зобов'язаний суб'єкт повинен утриматися від вчинення тих чи інших дій);

6) залежно від розподілу прав та обов'язків між сторонами право-відношення — односторонні (кожна зі сторін має або пра­ва, або обов'язки), двосторонні (кожна зі сторін має як права, так і обов'язки).

Суб’єкт правовідносин — це правоздатний суб'єкт сус­пільного життя, який є носієм юридичних прав і обов'язків. Юридичною передумовою набуття учасником суспільного життя статусу суб'єкта правовідносин є наявність у нього принаймні правоздатності, а щодо певнихправовідносин — ще й дієздатності. Види суб’єктів правовідносин:

1) люди (фізичні особи) — громадяни даної держави, іноземці (громадяни інших держав), біпатриди (громадяни двох держав), апатриди (особи без громадянства будь-якої держа­ви);

2) об'єднання — державні (держава в цілому, її організації — органи держави, державні установи, підприємства), громадські (громадські організації, рухи, органи громадської самодіяльності, громадські підприємства й установи);

3) соціальні спільноти — народ (нація), територіальні спільності (за адміністративно-територіальними одиницями, виборчими округами тощо),трудові колективи

Об’єкт правовідношення— це певне особисте або соціаль­не благо, для здобуття і використання якого встановлюють­ся взаємні юридичні права та обов'язки суб'єктів. Саме ними ви­значається у кожному випадку цінність право­відношення.

Види об’єктів правовідносин

1) матеріальні:	2) нематеріальні:
- фізичний стан людини; - фізичні дії уповноваженого суб'єкта; - фізичні дії зобов'язаного суб'єкта; - речі (засоби виробництва, предмети споживання, гроші тощо); - стан природних об'єктів, явищ;	- морально-психологічний стан людини; - певні соціальні властивості і риси об'єднань, спільностей; - духовні цінності.

Юридичний факт— це передбачена гіпотезою правової нор­ми конкретна обставина, з настанням якої виникають, зміню­ються або припиняються правові відносини.

Види юридичних фактів (за наявністю волі – дії і події)

1) за юридичними наслідками — правостворюючі, правозмінюючі, правоприпиняючі;

2) за складом — прості, складні (юридичні склади);

3) за характером тривання в часі — одноактні (диск­ретні) — наприклад, купівля-продаж речі; триваючі (процесу­альні), тобто так звані юридичні стани (наприклад, перебуван­ня в шлюбі);

4) за наявністю волі — дії (відбуваються як результат воле виявлення відповідних осіб), події (трапляються незалежно від волі суб'єктів).

Юридичні факти, які є діями, залежно від відповідності їх приписам правових норм поділяються на:

- право мірні (тобто дії, які відповідають юридичним припи­сам):

а) юридичні акти, тобто правомірні дії, які чиняться зі спеці­альною метою викликати певні юридичні наслідки (наприклад, прийняття судом рішення у справі, складання людиною запо­віту);

б) юридичні вчинки, тобто правомірні дії, які такої мети спе­ціально не мають (скажімо, малювання художником картини для особистого користування, відправлення листа поштою);

- не право мірні (дії, які суперечать юридичним приписам):

а) винні, тобто правопорушення (злочини, різноманітні про­ступки);

б) безвинні — так звані правові аномалії;

5) за онтологічним статусом — факти (акти), які обґрунто­вані обставинами: а) реальними і б) уявними (презумпціями)

Правова презумпція — це закріплене в законодавстві при­пущення про наявність або відсутність певних юридичних фактів, яке може призвести до виникнення, зміни або припи­нення правовідносин. Види правових презумпцій:

- презумпції, що не можуть бути спростовані (неспрос­товні), — це такі припущення щодо існування певного факту, які не потребують доведення і не підлягають сумнівам, спросту­ванню (наприклад, презумпція недієздатності неповнолітньої особи);

- презумпції, що можуть бути спростовані (спростовні), — це такі припущення щодо існування певного факту, які мають юридичне значення доти, доки щодо цього факту не буде вста­новлено інше (наприклад, презумпція невинності особи, презум­пція батьківства).

Дата добавления: 2014-01-04