Етап формулювання системи технологічних розпоряджень

Містить у собі наступне:

• формування процесу;

• оптимізацію соціального розвитку;

• забезпечення стійкості соціального процесу;

• створення механізму саморегуляції;

• забезпечення сприятливих умов, що супроводжують зміни;

• створення системи соціального менеджменту — осмисленого і цілеспрямованого керування соціальними процесами.

Соціальні технології розглядаються також як особливий вид соціальної теорії, що після осмислення питань про якісну і кількісну визначеність досліджуваного суспільного явища ставить і обґрунтовує питання про те, як, яким чином і в якій послідовності можливі специфічні операції з результатами пізнавальної діяльності. У цьому аспекті соціальні технології досліджують процеси цілеспрямованого впливу на соціальні об'єкти, що розробляють і обґрунтовують ефективні способи і прийоми такого впливу. Під соціальним об'єктом розуміються соціальні стосунки, соціальна взаємодія, соціальна група, соціальний інститут, соціальна організація. Характер впливу, його технологічність визначаються тією системою операцій цілеспрямованого впливу, що ґрунтується на соціальному і соціологічному знанні його як об'єкта.

Соціальні технології присутні практично в усіх сторонах соціальної динаміки: індивідуальної взаємодії, групової і міжгрупової взаємодії. Тобто соціальні технології мають свої власні теоретичні підходи, слу­жать перехідним містком між реальною практикою і високою теорією.

Соціальні технології — це також процес цілеспрямованого впливу на соціальний об'єкт, зумовлений необхідністю і потребою одержання заданого результату. В цьому плані технологічність впливу наповнена такими поняттями, як етапність, процедурність, операційність. Виходячи з такого бачення, соціальні технології характеризують як визначену соціальну прагматику, яка вибудовує мету, засоби і результат соціальної діяльності. Координація і субординація мети, засобів і результатів припускають варіативність, урахування безлічі факторів, моделювання і проектування, систему критеріїв і оцінок, соціальні версії і сценарії, ідентифікатори, методи діагностики тощо.

В теорії соціальних систем виділяють базові (основні) і спеціальні (похідні) соціальні технології.

До базових соціальних технологій відносять технології страте­гічного проектування соціального об'єкта чи групи об'єктів.

Спеціальні соціальні технології — різновид тактико-оперативного впливу на соціальний об'єкт: соціальне конструювання, практично-предметне врегулювання відносин і операцій, оптимізація соціальної взаємодії на певному конкретному рівні.

Співвідношення базових і спеціальних соціальних технологій відображається як залежність між технологіями першого і другого рівнів. Технології першого рівня — глобальні соціальні дослідження, розробка фундаментальних дослідницьких програм, вироблення генеральних моделей, проведення системних соціальних експериментів. Технології другого рівня — вироблення конкретних методик, оцінок і методів.

На погляд В.І. Курбатова, сьогодні можна сформулювати дві основні точки зору, які певною мірою символізують відому дихотомію між спеціальними і базовими соціальними технологіями, та між соціальними технологіями першого і другого рівнів. Одна з них належить американському досліднику Едвіну Дж. Томасові, інша — російському досліднику Н.С. Данакіну.

Е. Томас зв'язує соціальні технології із соціальними напрямками. Згідно з його точкою зору, соціальні технології мають сенс, якщо вони тільки вводять соціальні інновації. Сюди відносяться соціальні дослідження, розробка дослідницьких програм, вироблення моделей, соціальний експеримент, еволюційні дослідження, дослідження в області створення нових методик, вироблення оцінок. У цьому плані примітним є визначення зазначених технологічних етапів. Еволюційне дослідження складається з аналізу сформованого стану справ, розробки, розвитку й оцінки соціальних нововведень. Ці нововведення містять у собі спеціальні засоби, що дає змогу зробити їх реальністю.

Існує багато різновидів соціальних технологій.

Найбільш загальними з них є методи експертного оцінювання, наукового спостереження, втручання. Необхідною умовою реалізації соціальних технологій стає створення організаційних структур і систем і навіть вироблення політики соціального впливу.

Наступним технологічним етапом служить розробка моделі еволюційного дослідження. Фазам розробки має передувати аналіз системи. А саме: за фазою розвитку повинна випливати фаза оцінки, потім — фаза поширення і впровадження. Перші чотири фази, що включають аналіз, розробку, розвиток і оцінку, і визначаються як еволюційне дослідження.

З іншого боку, наявність тієї чи іншої соціальної проблеми ще не означає її технологічного розв'язання. Ресурси соціальних техно­логій черпаються з багатьох областей. Так, технологічний розвиток є наслідком фундаментальних і прикладних досліджень, наукових і промислових технологій, соціально-політичної сфери.

У розробці і впровадженні соціальних технологій застосовуються різноманітні методики:

схеми потоків, матричні методи, таблиці рішень і зіставлень, евристичні методи. Застосування соціальних технологій у подібній інтерпретації досить широке, однак це не єдиний спосіб цілеспрямованого впливу на соціальний об'єкт.

Необхідність використання соціальних технологій зумовлена досить очевидними факторами. Насамперед, це означає, що макет, модель, проект, а значить думка, передують практичній дії, раціоналізують послідовність дій. Суть соціальних технологій не в тому, що робити, а в тому, у якій послідовності здійснювати роботу. Важливим є необхідність проектувати і прогнозувати наслідок дій, що відображає шлях соціального проектування.

Проблеми, а відповідно й етапи цього шляху, згідно з Н.С. Данакі-ним, можуть бути представлені таким чином. Насамперед, це онтологічне обґрунтування соціальних технологій. В основі їх завжди знаходиться один чи кілька соціальних процесів. Соціальні технології як послідовність операцій — це соціальний процес. Відповідно до цього, головним критерієм застосування соціальної технології є можливість її кореспонденції як процесу стосовно соціального процесу, що виступає об'єктом її застосування. Процесуальність — головний критерій онтологічного обґрунтування соціальної технології. Уявлен­ня про сумісність двох соціальних процесів є недостатньою. Потрібно критично оцінювати їх з погляду повноти, достатності, адекватності. Для цього процес аналізується з точки зору його виду, •типу, характерологічних ознак, внутрішнього механізму супутніх умов, інтенсивності, спрямованості. Таким чином формується вичерпний /'реєстр" соціальних процесів.

При аналізі виявляються їх носії, суб'єкти, а у зв'язку з цим—суб'єктивні й об'єктивні передумови. Важливим є визначення позитивних і негативних факторів впровадження соціальних технологій. Серед негативних виділяють перекручування, деформації еволюційних форм соціальних процесів. Вирішення зазначених питань ставить проблему відносно того, що необхідно проектувати. Будь-яка соціальна технологія, що має своєю метою проектування і впровадження тиражуванні даної системи впливу. Соціальні технології в соціальній роботі — певні соціальні інститути суспільства, які забезпечують необхідний рівень соціального, економічного достатку і благополуччя громадян. До них доцільно віднести соціальне забезпечення, соціальне страхування, соціальну опіку і піклування.

Дата добавления: 2014-01-04