Індикатори (критерії і показники) економічної безпеки

Для визначення рівня економічної безпеки та її забезпечення доцільно використовувати відповідні критерії і показники економічної безпеки.

Критерій економічної безпеки — це ознака, за якою визначається стан і здатність суб’єкта суспільства протистояти загрозам чи проявам небезпеки.

Кожний критерій має кількісне вираження — показник, що свідчить про стан суб’єкта. У залежності від втрат, які можуть бути внаслідок реалізації загрози, показник може бути різний. Для забезпечення економічної безпеки суб’єкта суспільства важливе значення має не стільки сам показник того чи іншого критерію, а його граничне значення (граничний показник).

Граничний показник — це свого роду індикатор, який сигналізує, з одного боку, про зону безпеки, а з іншого — про розвиток небезпеки. Для характеристики стану економічної безпеки використовуються загальні і спеціальні критерії і їх показники, з урахуванням особливостей діяльності кожного суб’єкта суспільства (держави, первинної ланки господарювання, особи).

Будь-яка економічна система — це складний соціальний організм, для якого характерним є наявність великої кількості критеріїв і показників. Кожний з них характеризує його стан «здоров’я» чи «хвороби». Тому граничні показники (індикатори) економічної безпеки неможливо звести до однієї цифри, тобто визначити узагальнюючий показник безпеки. Спроби визначити подібні загальні показники безпеки не отримали практичного підтвердження. Безпека, як посудина, зовні може бути дуже гарною, але маленька тріщина зведе її якості нанівець.

Індикатори економічної безпеки надають національним економічним інтересам кількісне вираження. Показують в якому стані, безпеки чи небезпеки, знаходиться соціально-економічна система в цілому чи її елементи, і на скільки цей стан створює умови щодо реалізації національних економічних інтересів.

Індикатори економічної безпеки можна поділити на чотири групи (рис. 4).

Рис. 4. Індикатори економічної безпеки

Індикатори економічної безпеки у виробничій сфері показують її реальний стан і можливості впливати на розвиток економіки.

В основі функціонування і розвитку економіки є обсяги виробництва в державі тобто валовий внутрішній продукт (ВВП). Рівень його повинен складати не нижче середньосвітового показника на душу населення. За такого обсягу ВВП країна ще зберігає можливості до розширеного відтворення. Разом з тим повинна бути витримана вимога щодо мінімальної збалансованості структури виробництва: частка в промисловому виробництві обробної промисловості повинна складати — 70%, а частка в промисловому виробництві машинобудування — 20%. Ці показники є граничними.

Також у виробництві, з точки зору безпеки, потрібно дотримуватися раціональної структури споживання паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР), забезпечення потреби в них за прийнятною ціною та якістю при відсутності надмірної залежності від однієї країни.

Для України важливим є зменшення питомої ваги газу в загальній структурі споживання ПЕР. Частка імпорту енергоносіїв з однієї країни не повинна перевищувати 30% їхньої загальної потреби. Забезпечення енергетичної безпеки залежить від пошуку нових джерел енергопостачання і зменшення залежності від імпорту ПЕР із однієї країни за рахунок диверсифікації джерел надходження енерго­носіїв. При цьому необхідно зміцнювати власну роль транзитного коридору, інакше роль транзитера може бути перехоплена іншими країнами.

Надто високою в Україні є споживання електроенергії у зв'язку із технологічною відсталістю, втратами енергоносіїв, існуванням "тіньової" економіки. Енергоємність ВВП (галузей промисловості й основних видів продукції) має порівнюватися із граничними значеннями енергоємності, що визначаються на рівні показників країн-аналогів. Україна змушена імпортувати значну кількість енергоносіїв, що призводить до дефіциту платіжного балансу.

Показник експортної залежності розраховується як відношення експорту до ВВП. Згідно з експертними оцінками порогове значення експортної залежності має дорівнювати 50 %. Імпортна залежність розраховується як відношення імпорту до ВВП. Граничне значення дорівнює 50%.

Для функціонування сучасного виробництва потрібні інвес­тиції, при чому, їх загальний річний обсяг має бути не менше 17 - 25% від ВВП. Крім цього необхідна відповідна інфраструктура науково-технічної діяльності та інноваційні технології. Це вимагає фінансування науково-технічних робіт (НТР), не нижче 2% від ВВП, що є граничним значенням. За таких умов ще забезпечується оновлення продукції, розширене відтворення, реструктуризація та технологічне переозброєння економіки.

Індикатори економічної безпеки у фінансовій сфері показують фінансову стійкість держави в глобальному середовищі. Вона визначається багатьма факторами, основними з яких є: рівень інфляції, обсяги внутрішніх і зовнішніх боргів держави, стан виконання Державного бюджету, рівень монетизації економіки.

Інфляція проявляється у зростанні цін, що спричиняє знецінення коштів як населення, так і суб'єктів підприємницької діяльності. Показник інфляції є визначальним щодо рівня забезпечення внутрішньої фінансової стабільності в кожній конкретній країні. Рівень інфляції не повинен перевищувати граничного значення 5%.

Обсяги внутрішнього і зовнішнього боргів відображають здатність Державного бюджету їх погашати та обслуговувати.

Рівень "безпечності" боргів для держави визначається шляхом співставленням їхніх обсягів з обсягами річного ВВП. Граничні показники якого становлять: внутрішнього боргу 30% від ВВП, зовнішнього - 25 % від ВВП.

Дефіцит державного бюджету свідчить про перевищення обсягів доходів бюджету над обсягами його видатків. Рівень дефіциту бюджету на кожний конкретний рік визначається як відношення у відсотках його обсягу до обсягу річного ВВП. Граничний показник становить 5% від ВВП.

Рівень монетизації економіки у конкретному році визначається у відсотках як відношення обсягу грошової маси до річного обсягу ВВП. Фактично цей показник відбиває рівень забезпечення економіки грошовими ресурсами і повинен становити 50% від ВВП.

Індикатори економічної безпеки у соціальній сфері сигналізують про рівень соціального спокою в державі, про можливість виникнення соціальних конфліктів, що можуть дестабілізувати економіку держави. Таких граничних показників є чимало. У більшості європейських країн вони впровадженні як соціальні стандарти життя. Основними з них є:

· частка людей, доходи яких нижче прожиткового мінімуму. Граничне значення цього показника становить 7% від працездатного населення. Збільшення кількості людей з такими доходами призводить до зменшення сукупного споживання, а відтак і до занепаду виробництва та дестабілізації економіки;

· розрив між доходами 10 % найбагатших і 10 % найбідніших. Така різниця у доходах не повинна бути більшою ніж у 8 разів, у противному випадку така ситуація може викликати в суспільстві конфлікти, здатні викликати економічну небезпеку;

· рівень безробіття. Основними дестабілізуючими наслідками безробіття є: правопорушення, виїзд працездатного населення, особливо високваліфікованих фахівців, в пошуках роботи за межі держави, ріст бідності, дитячої безпритульності, та інші. В цілому за цим показником можна побачити на скільки держава спроможна до створення економіки з відповідним рівнем зайнятості та до розширеного відтворення. Якщо кількість безробітних не перевищує 7% від працездатного населення, то вказані вище і інші негативні наслідки безробіття не становлять для держави небезпеки. Порушення цієї норми в сторону її збільшення може її спричинити.

· тривалість життя. За цим показником можна робити висновки, з одного боку про рівень і якість життя, з іншого, - про демографічну ситуацію в державі. Граничне значення тривалості життя складає 70 років.

Індикатори економічної безпеки у сфері тіньової економіки показують частку тіньової діяльності та її вплив на офіційну економіку. Для цього можна використовувати ряд показників, серед яких найінформативнішими є:

· обсяг тіньової економіки. Безпечним рівнем тіньової діяльності в офіційному секторові економіки вважається 15% від ВВП. Збільшення частки тіньового сектору руйнує офіційну економічну систему з усіма негативними наслідками для суспільства ;

· обсяг позабанківського обігу грошей. Встановленого граничного значення цього показника поки що немає. На практиці, за даними Національного банку України, 52% грошової маси здійснюють позабанківський обіг. Вони обслуговують тіньову економіку, слугуючи фінансовою базою поширення корупції, організованої злочинності тощо. Також з них не сплачуються податки, що значно зменшує бюджетні можливості держави і створює тим самим умови щодо збільшення державного боргу.

· обсяг неповернених кредитів. Економіка може розвиватися за умови, що в офіційній фінанасово-кредитній системі є достатня кількість кредитних ресурсів. Коли частина цих ресурсів не повертається то офіційні кредитні можливості зменшуються, що спричиняє, з одного боку, підвищення відсоткової ставки, з іншого — зменшення обігових коштів. В кінцевому результаті конкурентоздатність офіційної економіки падає. Крім того неповернені кредити, як правило, обслуговують тіньовий сектор економіки, посилюючи тим самим його негативний вплив на офіційну економіку. В Україні обсяг неповернених кредитів складає 15%. Визначеного граничного значення цього показника немає.

Дата добавления: 2014-01-04