Поняття та види інвестицій

Тема 1. Поняття та предмет інвестиційного права

Становлення і функціонування ринкових відносин в Україні зумовило появу нових форм забезпечення потреб господарювання необхідними для його здійснення коштами (інвестиціями). Це в свою чергу, привело до появи нових ринкових інститутів, одним з яких є інститут інвестиційної діяльності (як один із видів господарської діяльності), і формування відповідної правової основи здійснення такої діяльності – інвестиційного законодавства. Інвестиційне законодавство – це сукупність нормативно-правових актів, що регулюють відносини, які виникають і функціонують при здійсненні інвестиційної діяльності.

Ключовим поняттям інвестиційного законодавства є поняття інвестицій. Згідно з ч.1 ст.326 ГК інвестиціями у сфері господарювання визнаються довгострокові вкладення різних видів майна, інтелектуальних цінностей та майнових прав в об’єкти господарської діяльності з метою одержання доходу (прибутку) або досягнення іншого соціального ефекту.

Відповідно до ст.1 Закону України від 18 вересня 1991 р. «Про інвестиційну діяльність», інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Закон називає примірний перелік таких цінностей, відносячи до них:

ü кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

ü рухоме та нерухоме майно;

ü майнові права інтелектуальної власності;

ü сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих («ноу-хау»);

ü права коксування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;

ü інші цінності

Класифікація інвестицій

За об’єктом інвестування розрізняють реальні інвестиції, фінансові інвестиції, інтелектуальні інвестиції, інвестиції в людський капітал. Реальні інвестиції – вкладення у виробничі фонди (основні та оборотні). В основному, це вкладення в матеріальні активи – будинки, споруди, обладнання та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи (патенти, ліцензії, технічна, науково-технічна, інструктивна, технологічна, проектно-кошторисна та інша документація). Фінансові інвестиції характеризують вкладення капіталу в різні фінансові інструменти (в основному в цінні папери) з метою отримання прибутку в майбутньому. Фінансові інвестиції, у свою чергу, підрозділяються на прямі (внесення засобів у статутний фонд юридичної особи в обмін на його корпоративні права) і портфельні (придбання цінних паперів та інших фінансових активів на фондовому ринку). Інтелектуальні інвестиції – це вкладення в об’єкти інтелектуальної власності, які виходять з авторського права, винахідницького та патентного права, права на промислові зразки та корисні моделі. Інвестиції в людський капітал – це вкладення в освіту, підвищення кваліфікації, соціальну сферу. Ці інвестиції довгострокові та окуповуються в майбутньому.

За характером участі в інвестуванні виділяють прямі та непрямі інвестиції. Прямі інвестиції передбачають пряму участь інвестора у виборі об’єктів інвестування і вкладення капіталу. Вони здійснюються шляхом безпосереднього вкладення капіталу до статутних капіталів інших підприємств. Непрямі інвестиції передбачають вкладення капіталу інвестора, опосередковане іншими особами (фінансовими посередниками). Не всі інвестори мають достатню кваліфікацію для ефективного вибору об’єктів інвестування і наступного керування ними. У цьому випадку вони купують цінні папери, що випускаються інвестиційними та іншими фінансовими посередниками, що зібрані в такий спосіб інвестиційні засоби розміщають за своїм розсудом, вибираючи найбільш ефективні об’єкти інвестування, беручи участь у керуванні ними, розподіляючи отримані доходи серед своїх клієнтів.

Наступною класифікаційною ознакою є період інвестування. За цією ознакою виділяють короткострокові та довгострокові інвестиції. Під короткостроковими інвестиціями розуміють звичайно вкладення капіталу на період, не більше одного року, а під довгостроковими інвестиціями – вкладення капіталу на період понад один рік.

За формами власності інвесторів розрізняють приватні, державні, іноземні та спільні інвестиції.

За регіональною ознакою можна виділити інвестиції усередині країни і за кордоном.

За рівнем інвестиційного ризику інвестиції поділяють на без ризикові, низько ризикові, середньо ризикові, високо ризикові, спекулятивні. Безризикові інвестиції – це вкладення коштів у такі об’єкти інвестування, за якими відсутній реальний ризик втрати капіталу (очікуваного доходу) і практично гарантовано отримання розрахункової суми інвестиційного доходу. Низькоризикові інвестиції – це вкладення капіталу в об’єкти інвестування, ризик за якими значно нижчий від середньо ринкового. Середньоризикові інвестиції – рівень ризику за об’єктами інвестування приблизно відповідає середньо ринковому. Високоризикові інвестиції – це інвестиції, за якими рівень ризику перевищує середньо ринковий. Спекулятивні інвестиції – вкладення капіталу в найризикованіші інвестиційні проекти або інструменти інвестування, за якими очікується найвищий рівень інвестиційного доходу.

1.2. Поняття, види та форми інвестування (приватно-колективне інвестування, державне інвестування, комунальне інвестування, спільне інвестування, корпоративне та договірне інвестування)

Інвестування – це різновид або елемент господарської діяльності, змістом якого є сукупність практичний дій учасників інвестування (інвестора, виконавців, посередників, держави, територіальної громади) щодо організації, вкладення інвестицій та отримання запланованого соціально-економічного ефекту.

Сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій називається інвестиційною діяльністю (ч.1ст.2 Закону України «Про інвестиційну діяльність»).

Інвестиційна діяльність здійснюється на основі:

ü інвестування, здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності;

ü державного інвестування, здійснюваного органами влад і управління України, Автономної Республіки Крим, місцевих Рад за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних в позичкових коштів;

ü іноземного інвестування, здійснюваного іноземними громадянами, юридичними особами та державами;

ü спільного інвестування, здійснюваного громадянами та юридичними особами України, іноземних держав.

З огляду на необхідність врахування специфіки певних видів інвестування у процесі правового регулювання здійснюється класифікація інвестування. Залежно від суб’єктів інвестування, джерел інвестування і форм власності (ч. 2 ст. 2 ЗУ “Про інвестиційну діяльність”) виділяють:

ü приватно-колективне інвестування, що здійснюється громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності;

ü державне інвестування, що здійснюється органами влади і управління України, АРК за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних і позичкових коштів;

ü комунальне інвестування, що здійснюється органами місцевого самоврядування та їх виконкомами за рахунок бюджетних і позабюджетних коштів, а також комунальними підприємствами, об’єднаннями та установами за рахунок власних і позичкових коштів;

ü спільне інвестування, що здійснюється кількома громадянами та юридичними особами в одні і ті ж об’єкти (а) на договірних засадах (на підставі договорів: про спільне інвестування, про спільну підприємницьку діяльність, про кооперацію) або у формі створення та участі в організації, майно якої формується спільними зусиллями засновників та учасників або яка свої активи вкладає в різні об’єкти з метою отримання прибутку.

Залежно від сфери здійснення та об’єкта інвестування розрізняють такі його види:

ü внутрішньогосподарське інвестування (джерело: зазвичай прибуток суб’єкта господарювання, позичкові кошти, інші джерела, не заборонені законом; об’єкт – нові виробничі потужності суб’єкта господарювання, інноваційні розробки, розширення та модернізація виробництва, створення відокремлених підрозділів); Зазвичай внутрішньогосподарське інвестування здійснюється з метою розширення виробництва, створення нових та модернізації діючих виробничих фондів, запровадження новітніх технік і технологій тощо

ü зовнішньогосподарське інвестування (джерело: активи інвестора, залучені ним кошти інших осіб на підставі відповідних договорів; об’єкт інвестування – майно/статутні фонди інших організацій чи осіб, спільне майно).

За критерієм походження інвестицій та інвесторів, місцем розташування об’єктів інвестування розрізняють:

ü внутрішньодержавне інвестування (об’єкт інвестування – в Україні), яке, своєю чергою, може бути а) національним – інвестори є резидентами; б) іноземним – інвестори та інвестиції мають іноземне походження; в) спільним – за участю резидентів та нерезидентів;

ü зовнішньодержавне або зовнішньоекономічне (здійснюється українськими інвесторами в об’єкти, що знаходяться на території інших держав); таке інвестування потребує спеціального ліцензування.

Інвестування може здійснюватися в різних правових та економіко-правових формах. До правових форм інвестування належить:

ü корпоративна форма – інвестування здійснюється шляхом створення або участі в господарській організації унітарного та корпоративного типу;

ü договірна форма – шляхом укладення різноманітних договорів інвестиційного характеру;

ü змішана форма – корпоративна форма поєднується з договірною (наприклад, при інвестуванні в діючу господарську організацію корпоративного типу).

Окрім правових форм інвестування розрізняють також економіко-правові форми. Економіко-правові форми інвестування:

ü інноваційне інвестування – здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу, що включає: випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і технології; прогресивні міжгалузеві структурні зрушення; реалізацію довгострокових науково-технічних програм з великими строками окупності витрат; фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані продуктивних сил; розробку і впровадження нової, ресурсозберігаючої технології, призначеної для поліпшення соціального і екологічного становища.

ü капітальне будівництво – здійснюється з метою створення нових і відтворення діючих основних фондів, в які і вкладаються кошти, інші цінності;

ü лізингове інвестування – інвестування в основні фонди виробничого призначення шляхом отримання у користування сучасного устаткування (обладнання), що може замовлятися лізингоодержувачем за складеною ним специфікацією, з наданням йому послуг технічного обслуговування та ремонту, а також можливістю викупу предмета лізингу. У такий спосіб досягається отримання лізингоодержувачем необхідного йому сучасного устаткування без тягаря сплати його повної вартості і турбот про його технічне обслуговування;

ü концесійне інвестування – передбачає створення (будівництво) або управління на засадах відповідного договору (концесійного) об’єктом концесії, що є державною або комунальною власністю, за умови взяття концесіонером на себе відповідних зобов’язань, майнової відповідальності та підприємницького ризику.

Дата добавления: 2014-01-04